«Вірте у ППО, але з надійного укриття!» Як полковник з Вінниччини боронить небо України

• Підполковник ЗСУ, вінничанин Сергій Побережець керує роботою зенітно-ракетного дивізіону. Він захищає важливі військові та інфраструктурні об'єкти в столиці. 

Сергій Побережець з Вінниччини. Йому 46 років, з яких 28 віддав службі в армії і посиленню протиповітряної оборони України. Виховує трьох дітей.

Сергій підполковник, командир одного з підрозділів зенітних ракетних військ Повітряного командування «Центр», який діє на стратегічному напрямі. Лише за одну ніч спромігся збити 10 повітряних цілей ворога, зокрема крилатих ракет.

— Саме завдяки таким людям, як Сергій, ми читаємо у зведеннях Генштабу: «Цієї ночі всі повітряні цілі над Україною було збито», — каже міський голова Вінниці.

За оборону нашого неба підполковник нагороджений орденом «Золота Зірка» та званням Герой України.

Служба зв’язків з громадськістю Повітряне командування «Центр» записала інтерв'ю з Героєм України Сергієм Побережцем. Цитуємо його:

Що відчули найперше, коли дізналися про представлення до Золотої Зірки?

«Це було справді неочікувано. Коли командир сказав, що я представлений до такої високої нагороди, то здивувався і спитав: чому саме я? Бо є хлопці, які збили набагато більше цілей за цю війну. Я не вірив до самого кінця. Як зрештою і мої близькі. Дочка розказала про це подружці, яка живе поруч. Та все ніяк не могла повірити, що Герой України отак просто живе у сусідньому будинку. Але насправді, ми всі дуже задоволені: і я, і дружина з дітьми, і батьки».

Звання Героя України Ви отримали фактично за одну бойову ніч?

«Так. За добу 10-го жовтня (2022 року-ред.) нам вдалося приземлити 10-ть ворожих цілей. І це велика заслуга моїх хлопців, зенітної ракетної обслуги, яка спрацювала на «відмінно». Тому це також і їх нагорода. Дуже злагоджений і професійний колектив. Хоча, зізнаюся, ще на початку року дехто з хлопців планував залишити лави підрозділу зенітних ракетних військ, чи навіть Збройних Сил. Думку змінила повномасштабна агресія і розуміння, що її спинити можемо лише ми самі. За ці місяці ми відновили кілька зенітних ракетних комплексів. Фактично, зібрали їх з того, що було. Навчилися правильно обирати оборонні позиції і визначати пріоритети. Один з яких — низькошвидкісні об’єкти на невеликих відстанях, які цілять у стратегічну чи військову інфраструктуру держави».

Яким був найважчий момент для Вас у цій війні?

«Мабуть, 24 лютого. Тоді на нашу військову частину відбувся наліт рашистів. Я отримав наказ евакуювати особовий склад із казарм. Що і зробив невідкладно. І рівно за 5-ть хвилин прилетіли ракети. Якби ми не спрацювали на випередження, були б чималі жертви. Але нам вдалося вберегти людей і переламати цей емоційно складний момент».

Хто сьогодні стає до бойових чергувань разом з Вами? Це переважно контрактники, чи мобілізовані, які опанували новий фах?

«Це військовослужбовці бойової обслуги, які кожен день сидять за цим штурвалом та індикаторами. Видивляються цілі. Хоча склад обслуги — це не лише контрактники. Вони складають основу, а мобілізовані їх ефективно доповнюють. Часто це люди, що служили у нас раніше, але не мали бойового досвіду. Наприклад, наш офіцер-пуску, мобілізований лейтенант був в шоці, коли перший раз натискав кнопку запуску ракет на перехоплення. Але далі все пішло гаразд. Почав діяти, як хижак, який почув запах крові».

Чи змінили, на вашу думку, хід війни іранські дрони-камікадзе?

«На початку, — так. Ми знайомилися з їх ТТХ ще до початку застосування в Україні. З відкритих джерел. Далі почали вивчати маршрути руху ворожих літунів, наші помилки. Сьогодні вже добре знаємо цю техніку. Маємо всі можливості, щоб захоплювати її і збивати. Самі українці зараз дуже вболівають за Збройні Сили і, зокрема, війська ППО. Тому часто, з добрих переконань, викладають у соцмережі різні відео роботи ППО. Чому цього не варто робити? Дуже важливо не робити цього! Не знімати і не викладати в Інтернет: долетів чи не долетів ворожий об’єкт до цілі. Не важливо! Бо агресор теж відслідковує таку інформацію, і використовує її для коригування наступних атак. Не робіть ворогу подарунків. Якщо вас дійсно цікавить інформація про дрони чи ракети, беріть її з повідомлень Командування Повітряних Сил чи повітряного командування «Центр». Довіряйте офіційним джерелам».

Агресор щодня тероризує і залякує нашу країну. Що би Ви побажали простим українцям, які сьогодні десь сумніваються, десь бояться? Чим надихнути?

«Я постійно перебуваю у полях і спілкуюся з людьми. Бачив, як після здійснення пусків наших зенітних ракетних підрозділів до них приходили прості люди і дякували за врятовані життя, за безпеку. Вони щиро висловлювали віру в ЗСУ. Я теж вірю у свої сили, власного колективу і Збройних Сил України загалом. Це ознака єдності нашого народу. Від перших днів нападу, коли вони почали самоорганізовувати блок-пости, тероборону, харчування, і по сьогодні, коли народ підтримує військо. Навіть віддаючи останнє. Тому я переконаний: за таких умов Перемога буде за нами».

Та яким би впевненим у своїх колегах не був Сергій Побережець, закликає українців не ігнорувати сигнали повітряної тривоги. Каже: «Вірте у ППО, але з надійного укриття!»

Редакція RIA/20 хвилин, нагадаємо, має проєкт «‎Героям Слава!»‎. Розповідаємо вінничанам про наших неймовірних бійців, щоб слава про них та їхню мужність летіли далеко за межі України! Нам є ким пишатися! 

Також ми часто пишемо про волонтерів та організації, які допомагають армії та постраждалим від війни. Всі історії зібрали у рубриці «Герої тилу». Почитати їх ви можете за посиланням.

Читайте також:

Назавжди 37. На війні загинув військовий з Хмільницького району

Захищаючи Україну загинув військовий з Хмільницького району

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.