«Не сваритись і не курити». Секрети вінницького довгожителя Івана Кондратюка

Сто років лише у паспорті. На вигляд Івану Кондратюку важко стільки дати. Груди обвішані нагородами, обличчя вкрите зморшками, в очах світиться яскравий життєвий вогонь, а в серці  — полум'яний мотор. Як і в його мопеда, на якому  дід Іван щодня, в костюмі і білій сорочці, на швидкості виринає зі свого подвір’я і мчить до найближчого села.

 —Якщо не сказиться, то заводиться, — жартує чоловік.— Хтось не вірить, що я їжджу на мопеді, а як побачать, то кажуть: «Молодець, діду! Ще десять років живи».

Місцеві жителі в захваті від ентузіазму сторічного дідуся, його веселої вдачі та почуття гумору. Сусіди завжди посміхаються, коли бачать Івана Лук'яновича за кермом мопеда.

— Настільки активний, що передати вам не можу — говорить сусідка Лідія Усатюк.— А ще він великий господар. Якщо моєму чоловікові потрібно пораду по будівництву, чи ще по чомусь — все знає. 

— Іван Кондратюк — єдиний ветеран війни у нашому селищі, і єдиний довгожитель, — говорять у селищній раді. — Ми дуже пишаємося ним, він великий молодець. Подивіться, в такому віці і господарство веде, і сам чистенький, в ошатному костюмі завжди ходить. Тай взагалі — молодим фору дасть! Ось і ТСН сюжет про нього знімали.

А ще в Івана Лук'яновича прекрасне почуття гумору.

— Везу якось сіно на мопеді, а поліцейський зупиняє, — розповідає дід Іван. — Каже: «А ви знаєте, вам не можна їздити, бо у вас роки великі». Я кажу,— гаразд. Поставив мопед, виліз на сіно і кажу йому «Вези!»

Місяць тому чоловік відзначив сторічний ювілей. Дідусь досі їздить на мопеді, майструє та робить домашнє вино. 

Родина в дідуся велика. Двоє дітей, четверо онуків та двоє правнуків. Але живе сам. Щоправда, онучка Лєра навідується щодня.

 — Він дуже активний, досі люди не вірять, що йому сто, — розповідає онучка Валерія Снігур. — Дідусь їздить до магазину, до ближніх сіл  до рідних, знайомих. Йому потрібне спілкування. Їздить без супроводу до Вінниці. На ринку, знайомі, буває, кажуть, що діда бачили у Вінниці, а я не встигаю за ним. 

Життя в Івана Лук'яновича було нелегким .Пережив голодомори, війну і колективізацію. Все життя працював столяром, навіть зараз стає до циркулярки.  Секрет довголіття простий, каже дідусь. Мінімум стресів та побільше сонця, свіжого повітря і склянка кислого молока щодня.

— Не сваритись, щоб нерви були спокійні, а також не курити,— додає Іван Кондратюк.

А ще дід Іван ніколи не сидів на дієті, любить молочне та м'ясо. Сам собі готує їжу і робить вино з винограду. Хоча інколи, у свята, може дозволити й міцної.

— І горілку вижену, то можу трохи, — розповідає дідусь. — Але тридцять грамів, більше ні.

На столітній ювілей Івану Кондратюку онуки подарували плазмовий телевізор,а ще він користується мобільним.Але найбільше він любить дивитись старі фото і читати. Досі робив це без окулярів.

— Читаю, — хвацько ділиться дідусь. — Але маленькі  літери вже не бачу.

Про смерть дід Іван каже, навіть не думає. Запрошує всіх на свій наступний 101-й день народження. У родині він не єдиний довгожитель — дід Івана Кондратюка прожив 110 років.

Читайте також:

Унікальне тепличне господарство під Вінницею. Городину вирощує молодь з інвалідністю
Як пенсіонер створив власний музей, а для привернення до нього уваги — став відеоблогером

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.