Мій бізнес. Як АТОвець, водій автобуса та «бібліотекар» відкрили комп’ютерну фірму

У невеликому офісі все заставлено комп’ютерними комплектуючими. У кімнаті два столи відгороджених дерев’яною перегородкою. На полицях понад два десятків ноутбуків.Троє друзів винаймають офіс на останньому поверсі готелю «Профспілковий». Ще трохи менше року вони працювали на різних роботах і лише мріяли про створення власної справи. Зараз обов’язки, як і відповідальність, розподілена між ними порівну.

Руслан Драпак займається постачання обладнання та домовленості з клієнтами, але до цього часу водить рейсовий автобус до Італії. В’ячеслав Гуцал відповідає за апаратне та програмне забезпечення, крім того працює за сумісництвом інженером у Вінницькій обласній бібліотеці для юнацтва. Михайло Васильковський ремонтує техніку. Встиг повчитись на декількох спеціальностях, пов’язаних з ремонтом техніки та відслужити в АТО.

«Магічний» пендаль і податок

Ідею створення власного бізнесу друзі виношували давно. Поворотним моментом стало закриття одного з офісів, де вони працювали.

— Ми з Михайлом в той час працювали на фірмі, яка також займається обслуговуванням комп’ютерної техніки, — розповідає В’ячеслав Гуцал. — Нам не сподобалось, що потрібно буде переходити в інший офіс. А ще, судячи з настроїв керівника було зрозуміло, що може буде і скорочення. Ми порадились і вирішили, що це якраз хороший знак для того, щоб почати щось своє.

Досвіду відкриття та ведення бізнесу ніхто з компаньйонів не мав, тому вони відразу почали обдзвонювати знайомих, які займались підприємництвом.

— Нам порадили для початку зареєструвати ФОП і вже на наступний день ми пішли його відкривати, — розповідає Михайло Васильковський. — Заяву написали в останній день місяця. Так точно не потрібно було робити. Юридично вийшло, що ми цілий цей місяць працювали й заплатили за нього податок.

Де взялись перші клієнти

Зі стартового капіталу у друзів на трьох було 30 тисяч гривень. Цього вистачило, щоб орендувати приміщення, купити трохи меблів та три ноутбуки, які виставили на продаж.

— Якось у нас ремонтувала телефон директорка готелю «Профспілковий» і залишила свою візитку, — розповідає В’ячеслав. — Коли шукали місце під офіс, згадали про неї та вже на наступний день усі трьох пішли дивитись приміщення. Зараз за оренду виходить десь 4 000 гривень на місяць. Можливо, не дуже зручно, що це не перший поверх, але нам подобається.

Власники розповідають, що проблем з клієнтами у них не було, адже більшість прийшла разом з ними.

— Загалом, це десь 500 клієнтів, хоча так людей важко порахувати, — розповідає В’ячеслав. — Перші місяці ми все одно працювали в мінус. До цього часу все вкладаємо у бізнес.

Підприємці розповідають, що ремонт та продаж техніки та ремонтні роботи у відсотковому відношенні приносять десь 50 на 50 заробітку компанії.

— Своя справа має плюси та мінуси, треба більше думати, розвивати мізки, креативно мислити, — розповідає Михайло — Ти несеш повну відповідальність, над тобою вже ніхто не стоїть. Потрібно думати, де знайти правильних постачальників, постійно моніторити ціни. Серед плюсів — якщо мені потрібен вихідний, то заяву для цього писати не потрібно.

Як дурять на ремонтах

За словами підприємців з недобросовісним сервісом у Вінниці можну зустрітись досить часто.

— Зараз популярна така схема, коли клієнту нав’язують речі, про які з ним не домовлялись, — розповідає В’ячеслав. — Нещодавно клієнт розповідав, як ремонтував комп’ютер. Майстер сказав, що установка операційної системи коштуватиме 200 гривень. За те, що він скрутить і розкрутить комп’ютер ще 100. Потім виявилось, що за якусь міфічну оптимізацію системи довелось заплатити ще кілька тисяч гривень.

Михайло розповідає, що компанія не займається ремонтами комп’ютерів «на дому».

— Ти не можеш знати, яка поломка у комп’ютера і тому не приготуєш всіх необхідних запчастин, — каже він. — Тому краще ремонтувати все в офісі, на місці.

За словами Михайла, в інтернеті можна зустріти оголошення, за якими майстри виїжджають на дім.

— Більшості таких ремонтних команд не вказують адреси їх офісів. Мене це завжди насторожувало, — каже Михайло. — У випадку чого, ви просто ніяк не зможете захистити себе. А потім по під’їздах розклеюють фото таких майстрів на аркушах з написом «не довіряйте цим людям»

Реклама сарафанного радіо

У подальшому підприємці планують розвиватись і нарощувати обороти. Зізнаються, що поки їх заробітки не дуже відрізняються від звичайних робочих ставок.

— На суттєво кращий рівень, думаю потрібно не менше трьох років, — розповідає В’ячеслав. — Можливо, на нього можна було б вийти за півтора року, якби вкласти у бізнес 300 тисяч гривень. Можна було б закупити більше товарів і більше обладнання.

Підприємцям-початківцям хлопці радять не боятись і займатись тим, до чого лежить душа.

— Все вийде, якщо постаратися і з повагою ставитись до клієнтів, — розповідає Михайло. — Ми перевірили, що найкраща реклама для бізнесу — це коли люди рекомендують вас іншим. «Сарафанне радіо» справді допомагає.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Facebook, Telegram, Instagram, Viber та YouTube.