Міна в обличчя та рік у шпиталях: як вінницький «Витязь» став асом дронів

Марія ЛЄХОВА

Він пам’ятає лише спалах, дим і раптову тишу, після якої здалося, що обличчя просто більше немає. Осколки в усьому тілі, вибиті зуби та тринадцять годин очікування евакуації під безперервним вогнем не змусили вінницького гвардійця скласти зброю та піти на спокій.

Про бойовий шлях незламного воїна на псевдо «Витязь» розповіли побратими з військової частини 3008 Національної гвардії України 16 березня. Сьогодні цей чоловік очолює підрозділ безпілотників «Кречет-1», хоча ще кілька років тому він нищив окупантів зовсім іншими калібрами.

Військова доля 32-річного гвардійця розпочалася ще у вісімнадцять зі строкової служби, а справжнє бойове хрещення він пройшов під час оборони Авдіївки у 2017 році. Тоді «Витязь» був навідником самохідної гаубиці «Акація» і в люті морози разом із екіпажем «стирав» позиції загарбників. Він досі з усмішкою згадує, як на повній швидкості летів на броні через засніжені поля, поки напарник прикривав його голову руками від гілок дерев. Повномасштабне вторгнення застало чоловіка у цивільному житті, але він не вагався ні хвилини: 25 лютого 2022 року Іван одружився, а вже наступного дня пішов до військкомату.

Найважче випробування чекало на нього у вересні 2023 року під час штурму на Запоріжжі. За лічені метри до ворожого окопу перед обличчям бійця розірвалася міна. Попри жахливі травми — розірвану губу та посічене осколками тіло — він разом із товаришем зумів відповзти назад і дочекатися допомоги. Після року болісного лікування та п’ятнадцяти швів на обличчі гвардієць знайшов у собі сили змінити фах. Хоча перші спроби на симуляторах дронів здавалися йому суцільним жахом, «Витязь» не здався. Зараз він майстерно керує «пташками» з вибухівкою, відчуваючи величезну відповідальність за кожного побратима на землі. Вдома на героя щоразу чекають дружина та троє дітей, і саме обіцянка повернутися до них дає воїну мотивацію щодня піднімати борт у небо та продовжувати боротьбу до самої перемоги.