«Ми вірили, що живий». У Четвертинівці зі сльозами та прапорами зустріли визволеного з полону Героя

Марія ЛЄХОВА

Після двох років невідомості, важких боїв та виснажливого російського полону додому повернувся наш земляк, воїни-захисник Михайло Галицький.

Від мирного життя до «нуля»

Михайло Галицький став до лав Збройних Сил України у лютому 2024 року. Як старший стрілець 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади, він опинився на одному з найскладніших напрямків фронту — Бахмутському.

Трагічний збіг обставин стався 28 березня 2024 року. Під час запеклого зіткнення поблизу Богданівки зв’язок із бійцем перервався. Довгі місяці тиші, нескінченні запити до фондів та організацій і болючий статус — «зниклий безвісти». Проте родина Михайла відмовилася приймати найгірше. Вони продовжували шукати, поки нарешті не надійшло офіційне підтвердження: воїн живий, він перебуває у ворожому полоні.

Сила віри і молитви за батька

Ця історія набула особливого резонансу на Вінниччині, адже за повернення Михайла Галицького невтомно молилася не лише громада, а й церква. Його син, Іван Галицький (у чернецтві — архімандрит Філарет), весь час перебував у духовному строю, вірячи, що батько обов’язково вийде з неволі. Тисячі людей об’єдналися навколо цієї родини, чекаючи на диво.

Довгоочікуваний обмін

Світло надії спалахнуло 5 березня 2026 року, коли Україна провела масштабний обмін полоненими за «женевськими домовленостями». Михайло Галицький став одним із 200 українців та одним із семи вінничан, які того дня перетнули кордон. Серед звільнених були й легендарні захисники Маріуполя, які провели в неволі майже чотири роки.

Батько архімандрита Філарета з Вінниччини повернувся з російського полону

Після звільнення Михайло пройшов необхідний етап лікування та реабілітації, аби сьогодні нарешті ступити на поріг рідної оселі.

Як зустрічала Четвертинівка

Зустріч у рідному селі була надзвичайно зворушливою. Односельчани вишикувалися в «живий коридор», тримаючи в руках синьо-жовті прапори та плакати з вітаннями. Коли Герой вийшов із машини, ніхто не стримував сліз. Квіти, обійми дітей, щирі слова подяки від сусідів — Четвертинівка святкувала повернення свого захисника.

Михайло, попри втомлений погляд, щиро радів кожному знайомому обличчю. Для нього ці два роки розлуки нарешті завершилися найдорожчим — миром у колі родини.

До речі, після трьох довгих років поневолення на рідну землю повернувся захисник Сергій Стасюк. Жителя села Миролюбівка, який боронив Україну з перших днів великої війни, громада зустрічала зі сльозами, прапорами та хлібом-сіллю.