«Мам, мені нема коли жити»: чому вінницькі батьки обирають для своїх дітей домашню освіту

Хоумскулінг — це навчання дитини в сім’ї силами батьків або інших родичів, іноді з залученням професійних вчителів і наставників. Якщо раніше на домашнє навчання переводили, коли дитина мала певні захворювання, то зараз — це свідомий вибір батьків та дітей, які прагнуть вчитися по-іншому. У хоумскулінгу є свої переваги та недоліки і далеко не кожній дитині це підійде. 

За новим освітнім законом домашня освіта передбачає абсолютно вільний формат навчання дитини без втручання закладів освіти. За навчальний процес та його результати відповідають батьки, а дитина мусить здати тільки зовнішнє незалежне оцінювання та отримати атестат.

Про альтернативну освіту ми поговорили з вінницькими родинами, які наважились відійти від класичної системи освіти та запитали у психологині, як впливає такий спосіб навчання на школярів. 

Наталія Христіна, її дочка Діана і син Вова

Приклад родини Христіних можна вважати класичним. Домашню освіту вони обрали тому, що навчання у звичайній школі не підходило їм через характери дітей. 

Наталія — мати двох хоумскулерів. Донечці Діані — 12 років, а молодшому Вові — 10. Три роки тому сім’я вирішила відійти від класичної школи і вони обрали альтернативну освіту. Діана навчається вдома, а Вова ходить у так звану демократичну «школу». Як пояснює Наталя, школою це назвали не можна, бо це просто зібрання активних батьків. 

Звичайна школа — була насиллям 

— Для Вови звичайна школа зовсім не підходить, бо у нього рухливий інтелект, — розповідає Наталія. — Для нього це буде насилля, він у мене не може сидіти на місці більше 15-ти секунд. Усно він все відповідає, а от коли доходить до письма, то йому потрібен секретар. Власне я постійно бачила те, що дитина не встигає за всіма, ще у першому класі. Домашнє завдання більше я робила, ніж він. Для нього це було занадто велике навантаження. Він ж у мене такий, що може ні з того ні з сього запитати, який найбільш твердий метал під час того, як ми робили домашнє завдання з англійської, наприклад. 

Тому ми почали шукати альтернативу, через те, що Вові необхідний постійний який-неякий колектив, то цілком домашнє навчання йому не підходить. Тому ми дізнались про демократичну школу «Боже, вільну» — це по суті спільнота батьків, які об’єдналися, щоб навчати власних дітей самостійно. Ми спробували повчитись тут і нам так добре. Під час здачі тестів, ми побачили, що він отримує достатньо інформації і вдома додатково ми нічого не вчимо. Відсутність домашніх завдань — це надзвичайна радість. 

Бо у моєї подруги син навчається у п'ятому класі звичайної школи, то у нього антипатія до всього через це домашнє завдання. Воно забирає у дітей майже весь вільний час. Він ходить лише на англійську, і те вже хоче її залишати. А мій син цікавиться  багато чим, активний та головне — щасливий. 

Хоумскулінг не означає відсутність режиму

— Дочка, Діана, ж навпаки дуже самостійна та відповідальна. На свій вік вона дуже по-дорослому підходить до вирішення завдань, — каже Наталія. — Три роки тому, коли їй було дев’ять років, ми помітили, що їй дуже важко справлятись з шкільним навантаження. 

Найбільше нас обтяжував вагон домашніх завдань. Вони забирали дуже багато часу. От, дивіться, дитина приходить близько 15.00 години додому. Поки пообідає та трішки відпочине, то вже мине годинка. Потім дитина береться до уроків, а домашніх завдань так багато, ніби вона у школі й не була сьогодні. І ти ж не можеж сказати вчительці: «Вибачте, у мене не було настрою це робити, але цю частину програми я знаю.» Тому ми порадились і обрали для Діани домашнє навчання. 

Щоранку вона прокидається приблизно в дев’ять, ми разом снідаємо та вона йде до себе у кімнату і починає вчитись. Хоумскулінг не означає відсутність режиму. У неї є блокнотик, де вона записує, які уроки має зробити впродовж дня. Відмічає виконане, робить тести. Вона вирішила, що не хоче вивчати всі предмети разом, а вчить блоками. Наприклад, вона вже здала всі річні тести з літератури. 

Крім уроків вона ходить на п’ять гуртків: скрипка, програмування, танці, малювання та англійська. Це все її ініціатива, сама з усіма вчителями домовляється та вирішує проблеми. Завдяки домашньому навчанню вона здобула любов до процесу навчання, самомотивацію, самоорганізацію та таке бажане відчуття свободи.

При домашньому навчанні забезпечується особистий підхід до дитини з урахуванням її здібностей. Діана може приділяти більшу увагу тим предметам, які важче даються й при цьому не затримуватися на тих завданнях, де вона швидко сприймає матеріал.

Катерина Ботвинник, її дочки Маша і Таня

Катерина — мати двох хоумскулерів. Навколо себе Катерина об’єднала однодумців і створила осередок демократичної освіти у Вінниці, щоб навчати власних дітей самостійно. Зараз вони збираються у невеличкому приміщенні на Космонавтів, бо їхнє колишнє приміщення «школи» згоріло. У їхньому осередку налічується вісімнадцять родин, діти приходять на умовні заняття, коли їм зручно або хочеться. У приміщенні, де вони навчаються, немає ані парт, ні дошки. Зате є зручний диван, розмальовані дітьми стіни та чорний кіт. 

"Мені нема коли жити"

— Я сама продукт альтернативної освіти, вчилася у одній з приватних шкіл міста, — розповідає Катерина. — Спочатку мої діти також вчитись у тій школі, але ми зрозуміли, що хоч ця школа і чудова, все ж вона підлягає системі. А моїм дітям було важко так вчитись. Старша дочка, Таня, щодня приходила з школи і казала: «Мам, мені нема коли жити». Це для мене було таким жахом, спочатку я казала їй: «Та ладно, потрібно звикати до праці».

А потім поставила себе на її місце. Якби мене змусили робити роботу, яку я вважаю безсенсовою і у мене б не було часу, щоб реалізовувати свої ініціативи, то я сказала б «до побачення». А потім пішла б шукати роботу в якій бачу більше сенсу.

Тож я подумала, якщо моя дитина щодня мені це говорить, чому я не прикладаю зусиль, щоб вона була щасливою. Адже моя мета, як мами, виростити її щасливою. Звичайно, прикладання зусиль веде до успіху, але не факт, що вона буде успішною, якщо буде навчатись у звичайній школі. 

Бо, якщо зараз ви можете отримати щастя з гарантією, то отримайте його. Якщо вам вдається зробити це у школі, то вам пощастило. Якщо ж звичайна система вам не підходить, то шукайте альтернативу. Ми для себе зрозуміли, що нам звичайне навчання не підходить.

Зараз обидві мої дочки, 11-річна Таня та 6-річна Маша навчаються у нашій демократичній школі. Де, вони можуть вибирати предмети, які їм подобаються, пропонувати ініціативи і насолоджуватись дитинством. 

Дітям важко влаштуватись у системи

— Проте таким дітям важко влаштуватись у системи, бо вони думають, що завжди можуть пропонувати свої ініціативи. У моїх дітей немає чіткої дисципліни, але виховується високий рівень самодисципліни, — каже Катерина. — У класичних школах буває таке, що діти залякані, бояться вчителів та вважають, що не мають права помилитись. За моїм принципом діти ведуть себе, як рівні. Якщо я хочу поваги, то я маю поводиться так, щоб її викликати.

Також у альтернативній освіті відсутні конфлікти з вчителями та дітьми. Вчителі альтернативної школи спочатку люблять, а потім вчать. Батьки, які це розуміють, — щасливі. Якщо твою дитину люблять, навіть, якщо його навчать трішки менше, ніж у спеціалізованому фізматі, наприклад, вона виростає з великою впевненістю у собі.  Якщо тебе люблять та приймають, то у тебе потім немає проблем з тим, щоб навчитись чомусь самому. У мене, наприклад, ніколи не було сумнівів, що я можу досягти всього, чого побажаю. 

Велика відповідальність для батьків

І Наталія, і Катерина кажуть, що якщо батьки обрали шлях альтернативної освіти, то вони однозначно ускладнили собі життя. 

— Великих мінусів домашнього чи альтернативного навчання для дітей я не бачу, — каже Катерина. — Проте такі діти дуже не звикли до формальностей, у них немає регулярної звички робити шматок необхідної роботи. Може їм доведеться пережити важкий період адаптації, бо вони не зустрічаються з грубістю, маніпуляцією та шантажем. Але це ж добре зіштовхнутись з цим пізніше. Діти не бачать правди життя, вони знають про це лише у теорії. А от для батьків домашня освіта — це величезна відповідальність. 

Наталія також каже, що для неї високий рівень відповідальності найбільший мінус хоумскулінга. 

— Ти привів у класичну школу дитину в перший клас і вважаєш, що в 11-му класі йому дадуть диплом, що гарантує хороше майбутнє, — каже Наталія. — Тут ж ніхто нічого не гарантує. Якщо ти здаєш контрольні і бачиш, що дитина у демократичній школі отримала необхідні знання, то ти продовжуєш там навчатись. Якщо не влаштовує, то доведеться шукати інші шляхи. 

Найчастіше домашнє навчання — вибір дорослих, каже психолог

— На домашню освіту наважується нині дедалі більше сімей. Переваги очевидні: виховання дитини у вільному дусі, повага, можливість йти за цікавістю дитини.

Інформація перестала сьогодні бути дефіцитом. Можна знайти цікаві лекції, семінари і досліди у відкритому доступі. Ще й час зекономити, адже шкільна програма часто дуже розтягнена, — розповідає вінницька психологиня Анна Катрук. — Ніяких конфліктів з учителями або однокласниками. Повага до особистості дитини, до її вибору, її уподобань. Дитина не так стомлюється, більше часу вивільняється для розваг і додаткових секцій. 

Проте домашнє навчання вимагає від батьків високої організованості, адже тепер саме вони продумують і застосовують навчальний план. Вся відповідальність лягає на плечі матері чи батька, один з яких частіше залишає власну роботу і живе життям дитини.

На перших порах це може бути цікаво, але з часом ця одноманітність набридає, з’являється втома одне від одного. Тут дуже важливо продумати, як саме розподіляти ролі: як саме охоплювати в собі і роль учителя для своєї дитини, і не забути про роль матері чи батька, а також зберігати довірливі дружні стосунки.

Окремим питанням слід розглянути соціалізацію, котра можлива лише у групі людей. Це головна перевага традиційного навчання. Адже дитина вчиться будувати соціальні зв’язки кожного дня, розуміти інших людей, їхні емоції і поведінку. І відбувається все це протягом тривалого часу, тобто можна проаналізувати наслідки тих чи інших дій.

Якщо дитина наполягає на домашньому навчанні, перш ніж приймати будь-яке рішення, батькам варто пересвідчитись, що це не втеча. Діти, яким довелося пережити негативний досвід у колективі: неприйняття, насмішки, буллінг, — вони часто не бачать іншого шляху вирішення конфліктів. Цю травму важливо пропрацювати, аби вона не «наздоганяла» протягом життя.

Найчастіше домашнє навчання — це вибір дорослих. Діти в нормі відчувають потребу у спілкуванні з однолітками. А у підлітковому віці спілкування з ровесниками взагалі є провідним видом діяльності, тобто життєво необхідною функцією.

Однак, якщо сім’я вибрала для себе саме шлях домашнього навчання, варто проаналізувати всі переваги і недоліки, продумати шляхи компенсації останніх, а також організувати життя таким чином, щоб дитина контактувала з іншими людьми і мала повноцінне життя.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.