Ловець зубрів: «Заманити у пастку самців простіше, вони «безбашенні», самки – обережні...»

Володимир Ткач: - Перші 12 зубрів відловлювали два роки, нині це вдається робити швидше

Живопастка  – так називають пристосування для вилову парнокопитних. Коли зубр потрапляє в неї, починає проявляти агресію. Самців простіше заманити. Вони безпечніші. Самки, навпаки, дуже обережні. Однак у пастці поводяться однаково агресивно.

-Технологію вилову зубрів відпрацьовували самотужки, - розповідає Володимир Ткач, мисливствознавець Хмільницького управління лісового господарства. – Необхідність виникла у зв’язку з тим, що тварин треба було переселяти в інші лісові господарства країни. Як правильно це зробити, не знали. До того часу не виникала така необхідність. Бо й зубри у наших лісах не водилися.  Науку вилову освоювали разом з працівниками відділу мисливствознавства обласного управління. Цікавилися також, як це робиться за межами держави.

Перші переселенці  зубрів з Хмільницького лісу поїхали на Львівщину. Було це у 2008 році. Як їх виловлювали?

Лютий змінив гнів на милість

У 2008-му Володимир Ткач тільки приступив до роботи мисливствознавцем у Хмільницьку. Такого відповідального завдання раніше не доводилося виконувати. Йому доручили відловити 12 зубрів – 8 самок і чотири самці. Дозвіл на вилов отримали терміном на два роки. За такий період треба було справитися. Починали з виготовлення живо пастки.

-Нічого особливого в цій споруді нема, - розповідає Володимир Ткач.(крайній ліворуч) – Вона складається з обори,  що має вхід і вузький вихід. Він веде до великого ящика. Приманкою служить багато кормів на оборі. Ставимо також солонці, воду.

Площа обори приблизно 50 квадратних метрів. Дошки зсередини гладенько відшліфовані, щоб тварина не поранилася. Висота огорожі приблизно три метри. Вхід має свою особливість. Коли тварина заходить, хвіртка автоматично зачиняється. Залишається один вихід – вузьким дерев’яним коридором – у ящик. Втім, тварини не поспішають заганяти себе у нову пастку.

-Треба бачити, наскільки зубри стають агресивні, коли розуміють, що опинилися у неволі, - говорить Володимир Ткач. – Спочатку вони рогами луплять у стінки, потім намагаються перестрибнути через огорожу. Були випадки коли рогами вибивали дошки. На початку таке спостерігалося. Тепер розуміємо, наскільки міцно вони мають бути закріплені.

Співрозмовник згадує випадок з молодим здоровим самцем. У пастці тварина опинилася у день, який не складно запам’ятати – 23 лютого. Такої агресії у зубрів Володимиру Ткачу раніше не доводилося бачити. За поведінкою «полоненого» парнокопитного спостерігав разом з колегами з одного з лісництв Чернівецької області, які приїхали забрати тварину. Богатирської сили молодий самець вибив одну з дощок на оборі. Гатив рогами в інші з такою силою, що звук у лісі відлунював. Піна виривалася з рота. Пара – з ніздрів. Копитами рив землю…

-Наші гості з Чернівців тоді ж дали тварині кличку – Лютий, - говорить Володимир Ткач. – Яким же було наше здивування, коли раптом Лютий змінив гнів на милість. Спершу він уважно подивився на нас, потім опустив голову і пішов вузьким коридором у темряву ящика.

До речі, ящики роблять з дубових дощок. Вони невеликого розміру. У стінах невеликі прорізи для доступу повітря. Піднімають краном, вантажать на автомобіль і бажають щасливої дороги.

За сумлінну роботу Володимир Ткач нагороджений Почесною Грамотою Верховної Ради

Іменні дозволи: один на вилов, другий - на перевезення

Пізня осінь, зима і рання весна – це той час, коли відбувається вилов і переселення тварин. У теплу пору не перевозять, бо це задушлива атмосфера у ящику шкодить тваринам. Кінець  весни – початок літа у тварин період отелу. Їм потрібен спокій. У такий час їх не турбують.

-Наша робота – під особливим контролем, - каже мисливствознавець. – Всі дозволи на її проведення надає Мінекології. Вони іменні: вказується прізвище людини, на яку покладається відповідальність за процес вилову. Інший дозвіл виписують на перевезення. Він так само іменний, але не може бути виписаний на ту само людину, що відповідає за вилов.

З документами найбільше клопотів. Після того, як тварина опинилася у пастці, викликають працівників екологічної служби. Складають спільний акт. Вимагається низка інших документів. Все це робиться з однією метою – аби під виглядом переселення не допустити фактів браконьєрства.

Нині Володимир Ткач зі своїми колегами зайнятий виловом для переселення 10-ти зубрів до Сторожинецького лісництва Чернівецької області. Каже, двох самців і п’ять самок уже доставили на Буковину. Залишилося ще три самки.

У нас найбільше поголів’я

У жодному іншому регіоні держави не мають такої великої кількості зубрів, як на Вінниччині. За переписом у січні 2019-го у нас нараховувалося їх 95 голів. Загалом в Україні приблизно 300  зубрів.

До 1979-го у лісах нашої області зубри не водилися. У тому році завезли шестеро особин – чотирьох самок і двох самців. У перший рік їх чисельність зросла до восьми голів, протягом наступних десяти років – до 47, з 1990 р. до 2010 р. – до 90 особин. Нині їх 95.

Тварини переважно знаходяться у лісах  Калинівського, Літинського та Хмільницького районів, що входять до мисливських угідь державного підприємства  «Хмільницький лісгосп». Репродуктивні групи перебувають на території Уладівського та Хмільницького лісництв.

Щільність поголів’я зубрів становить п’ять особин на 1000 га угідь (при нормі три особини).Це одна з причин переселення тварин в інші регіони. У жодній іншій області не вдалося сформувати популяцію зубрів у кількості майже сто тварин, як це зробили у нас.

За кожну переселену тварину отримують в середньому 70 тис.грн.

Вожаком у стаді – самка

Полювання на зубрів заборонено. Штраф за знищення однієї голови зубра – 130 тис.грн. Як стверджує співрозмовник, тварин не репродуктивного віку виштовхують зі стада. Вони пускаються у мандри. Можуть ходити не тільки лісами, а й полями. Завдавати шкоди сільгоспугіддям. На людей не нападають. За словами Володимира Ткача, не зафіксовано жодного такого випадку. У холодну пору року дозволяють повернутися до стада. Тоді потрібні додаткові копита, якими добувають корми з-під снігу чи льоду.

-Одного разу взимку разом з єгерем Олександром Сіваченком, у я кого я багато навчився у питаннях догляду за зубрами, зайшли у старий сад і опинилися посеред зубрів, які лежали колом, - розповідає Володимир Ткач. – Тварини не виявили ніякої реакції на нашу появу. До речі, у середині кола знаходився молодняк. Таке у них правило – завжди тримають молодняк під захистом.

Браконьєри потопили тварин і вмили руки

У січні 2016-го браконьєри знищили 17 голів зубрів. Загнали їх на озеро. Під великою вагою лід не витримав і зубри опинилися у воді. На березі видно було кров. Припускають, що тих, які врятувалися, могли добивати сокирами.

Правоохоронці так і не встановили винуватців. Про це повідомили офіційно.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Facebook, Telegram, Instagram, Viber та YouTube.