«Хочу, щоб і в Україні так було». Історія вінничанина, який лікувався від коронавірусу в Іспанії

Андрій Шангутов — вінничанин, який понад 20 років тому переїхав в Іспанію, коли зрозумів, що після завершення медичного університету не зможе знайти у рідному місті роботу. 

Зараз він працює лікарем у Валенсії. Коли розпочалась пандемія коронавірусу, Андрій розумів, що з великою ймовірністю може заразитись вірусом й сам. Оскільки впродовж дня контактує у лікарні з десятками людей, але все одно продовжував ходити на роботу.

Одного дня, прийшовши додому з клініки, Андрій відчув слабкість у тілі, нежить та ломоту в суглобах. Вимірявши температуру, яка піднялась до 39,5, він зрозумів, що все-таки заразився коронавірусом. Наступні кілька тижнів, за словами чоловіка, минули, як у тумані. І хоча протоколи лікування майже в усіх країнах однакові, сам процес там значно відрізняється від нашого. Андрій розповів, як коронавірус лікують в Іспанії і як йому вдалося перемогти хворобу. 

«Думаю, що заразився від пацієнтів»

Клініка, що в ній працює чоловік спеціалізується на профоглядах. Тобто, до Андрія приходять працівники з різних організацій і компаній, а вінничанин визначає, чи підходять вони за станом свого здоров’я для виконання тієї чи іншої роботи.

— Я не лікую хворих на коронавірус. Проте, коли в Іспанії почалося масове зараження, до мене в клініку набагато частіше почали приходити люди з симптомами схожими на COVID-19, — розповідає Андрій. — На початку в Іспанії не було такої настороженості до нового вірусу, тому ми працювали без засобів захисту, коли вірус вже активно «гуляв» по країні. Впродовж дня я міг приймати близько півсотні пацієнтів, думаю, що саме від когось із них я й заразився. 

Спочатку симптоми з’явились у дружини Андрія. Це було дуже схожим на грип: висока температура, ломота у суглобах, головний біль, закладений ніс і сухий кашель. Дружина вінничанина звернулась до лікарні, де їй порадили самоізолюватися вдома, а у разі ускладнень знову звернутись до медиків. 

— За кілька днів й у мене з’явились аналогічні симптоми, — продовжує Андрій. — На той час в Іспанії вже вирував коронавірус, але тестів бракувало і їх робили далеко не всім. Запідозривши коронавірус, я звернувся у місцеву лікарню. Мені зробили рентген та загальний аналіз крові, тестів не дісталось. Оскільки стаціонари були переповненні, а симптоми не викликали занепокоєння у лікарів, мені порекомендували лікуватися вдома. 

Я погодився, але мене насторожила висока температура, яка не спадала вже понад тиждень. Днів сім я ходив з температурою 39,5 і через це почувався, м'яко кажучи, кепсько. 

За три дні мені сталj гірше, з’явилась сильна задишка. Я вдруге поїхав у лікарню. На цей раз мені зробили тест, який виявився позитивним, і констатували двосторонню пневмонію. Мені «пощастило» захворіти коронавірусом з серйозними ускладненнями. 

Лікування обійшлось у 4 600 євро

— На початку пандемії не було протоколів, як лікувати хворих на COVID-19. Мене лікували по даних з Китаю та Італії, — розповідає вінничанин. — У першу чергу призначили симптоматичне лікування, тобто, збивали температуру парацетамолом. Потім антибіотична терапія, щоб запобігти вторинній інфекції від пневмонії, яка вже набула ускладнень. 

Перші чотири дні у клініці я почувався настільки погано, що не хотів нічого. Єдине бажання, яке було, це вдихнути повні легені повітря. 

Лікарі постійно давали мені маску з киснем, бо без неї я не міг самостійно дихати. Я не міг пройти по палаті й двох метрів. Проте, на щастя, вже з шостого дня впала температура. А на десятий день лікування я міг ходити без кисневої маски і в мене з’явилась жага до життя. 

У лікарні я був два тижні і за цей час схуднув на 12 кілограмів. Впродовж цього часу з палати нікуди не можна було виходити. Спочатку мене поклали у двомісну, де я три днів був один. Коли полегшало, перевели у палату, де, крім мене, було ще двоє пацієнтів. Умови там були хороші. Персоналу достатньо, і всі медики були у захисних костюмах. Я дивлюсь на фото з лікарень України і мені важко це порівняти. Ситуація дуже відрізняється. 

Хоч, у Мадриді було й таке, що у коридорах лежали люди. Персоналу там бракувало, тому залучали медиків з інших міст, де було менше хворих. Наприклад, мого сина, який працює лікарем. У пік пандемії його відправили в одну з мадридських лікарень, яка приймає хворих на коронавірус. Засобів захисту та обладнання там вистачає. 

У нашому місті, Валенсії, хоч хворих було дуже багато, але персонал працював чітко. Медикаментів вистачало. Умови у лікарнях, звісно, не такі хороші, як у приватних клініках. Але це ж безкоштовна медицина. Після закінчення курсу лікування, в історії хвороби написали, що для держави моє лікування коштувало 4 600 євро. Для мене ж це обійшлось безкоштовно. 

Якщо вдома немає умов для самоізоляції — поселяють у готель

Після 14-денного курсу лікування, якраз перед Великодніми святами, чоловіку запропонували продовжити лікування вдома. 

— Під час виписки мені вдруге зробили тест і він знову був позитивним. Тому я підписав документ про те, що вдома буду сидіти в ізоляції, — розповідає Андрій. — Перед цим мене запитали, чи я маю вдома умови, щоб знаходитися на карантині. Оскільки для безпеки потрібна окрема кімната, ванна тощо. 

Якщо б я відповів, що ні, то мене б відправили у спеціально облаштований готель. Щоправда, вони теж переповнені. Я вибрав найбільш приємний варіант — поїхав додому, де знаходився у чотирьох стінах, на відновлювальній фазі — ще два тижні. Після цього мені вже втретє зробили тест і він показав негативний результат. Не скажу, що було відчуття, наче заново народився, але нарешті відчув моральне полегшення. 

У нашій родині, крім мене та дружини, захворів ще й молодший син, але, на щастя, у легкій формі. 

Зараз вже пройшов місяць, як мене виписали. Відчуваю себе добре, але при фізичному навантаженні дихати важко. Для мене піднятись на третій поверх, у квартиру, складно, доводиться віддихатись. Це наслідки пневмонії, а так все гаразд. 

Відчуваю себе бадьорим, хочеться вже працювати і спілкуватись з людьми. Хоч психологічні наслідки трішки відчуваю. Наприклад, намагаюсь уникати людей у магазинах, щоб не заразити. Хоча розумію, що вже здоровий. 

Радий, що все так минулось. Бо, як лікар, знаю, коли потрапляєш у реанімацію, то шанси на одужання різко зменшуються. 

«В Іспанії жорсткий карантин, але запровадили його пізно»

З початку епідемії в Іспанії зареєстрували 227 436 заражень коронавірусом. 26 744 хворих померли, 137 тисяч – одужали. Зараз кількість нових хворих та померлих від коронавірусу в Іспанії продовжує знижуватися.

— Насправді у нас люди вже сильно хворіли, але уряд ще не вводив карантин. Лише коли побачили, що захворюваність зростає у геометричній прогресії, то запровадили карантинні норми, — розповідає Андрій. — Дійсно, у перший період був міні-колапс для тутешньої медицини. Лікарні справді були переповнені. Коли пішов потік хворих, то лікарі припинили справлятися. 

Зараз карантинні міри у Іспанії жорсткі: забороняється без причини виходити на вулицю, навідувати друзів чи знайомих, виїжджати за межі провінції. Залишились працювати продуктові магазини та аптеки. Транспорт працює. Такі заходи тривають впродовж двох місяців, але зараз вже починаються перші фази послаблення. 

У Валенсії, де живе вінничанин, ще нульова фаза виходу з карантину. Наразі для людей різних категорій можна виходити лише у різний час на вулицю. Наприклад, звичайні люди можуть гуляти з шостої до десятої ранку, у обідній час — можна ходити лише з дітьми, а ще в інший період дня — можуть прогулюватись лише пенсіонери. 

Також у Іспанії ввели штрафи, які можуть становити від 100 євро до 600 тисяч євро, або від місяця до 11 місяців позбавлення волі.

За словами Андрія, на частину людей впливає страх перед великим штрафом, але більшість тут добросовісно дотримуються правил, бо розуміють всю серйозність ситуації. Каже, звісно, є різні випадки, але 90% людей дотримуються рекомендацій від уряду.  

— Хочу, щоб і в Україні так було, — каже Андрій. 

Цей текст написаний в рамках проєкту Coronavirus Survival Kit for Media від Media Development Foundation. Проект реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки у рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.