«Двічі встромлювала в мене ніж». Історія чоловіка, який став жертвою насильства у стосунках

• Вінничанин Андрій Присяжнюк розповів про стосунки, в яких потерпав від психологічного та фізичного насилля.
• Дівчина, з якою він жив разом, двічі його поранила ножем, провокувала бійки та постійні конфлікти.

Стосунки Андрія та Олесі (ім’я дівчини змінене на прохання героя — авт.) тривали три роки. Вже через рік вони почали жити разом. Конфліктні ситуації почалися приблизно за пів року до спільного життя, однак тоді Андрій не зважав на «мілкі маніпуляції» і «власним прикладом показував і розказував, як можна зробити, щоб все було гармонічно».

— Спочатку це спрацьовувало. Непорозуміння ми вирішували за допомогою компромісів. На той момент їй було всього 20 років і, мабуть, через відсутність досвіду вона себе так поводила — до неї важко було достукатися, — каже Андрій. — Ілюзія благополуччя тривала перший час, а потім Олеся все частіше почала проявляти дитячі капризи та істерики. Думаю, така поведінка має корінь з дитинства, адже батьки запустили виховання, і з ними вона поводилася так само. Тобто людина від когось залежала і, грубо кажучи, замість вдячності, кусала руку, яка її, умовно кажучи, годує. Наші сварки з самого початку мали характер підвищених тонів, а згодом почали змінюватися й обставини, за яких виникали спірні ситуації та нерозуміння. Тоді, найцікавіше, що я не помітив перехідного моменту, коли наші з’ясування стосунків перейшли до фізичного контакту.

— Ви сварилися лише наодинці чи й на публіці?

— Я терпів до останнього. Були випадки, коли ми збиралися якоюсь компанією, і Олеся починала дивно поводитися. До початку рандеву я міг почути щось неприємне і зрозуміти, що їй щось не подобається. Під час вечірок вона могла мовчати, а як тільки з’являлася можливість, вона починала проявляти своє невдоволення. Тоді я робив невелику перерву — всі розходилася по кутках — «або ти йдеш додому, або я». Настрій зіпсований і бажання продовжувати вже не було. Мені вона говорила, що це погані люди, що не хоче з ними спілкуватися і мені теж не варто, але в компанії проявляла цілковиту дружелюбність. Це мене дивувало, бо мої друзі дуже добре до неї ставилися.

— Що ставало причиною для сварок?

— На постійній основі були ревнощі, хоча я не давав для цього підстав. Мабуть, їй потрібні були не стосунки, а інтрига. Вона знаходила проблему на рівному місці, розвивала з неї драму і це її підживлювало. За рахунок того, що вона виносили мені мозок і забирала мою енергію, в неї дійсно покращувався настрій. Вона часто «на зло» мені щось руйнувала, била посуд, розбила якось статуетку «Хрещеного батька», яку мені подарували близькі друзі. Я ще три дні потім намагався її склеїти, — віджартовується Андрій. — Був період, коли я відсиджувався у свого знайомого вдома, мені навіть часом видавалося, що я окупував його приміщення. А тоді не поспішаючи повертався додому.

— Хто перший робив кроки для примирення?

— У цьому плані не було гри в одні ворота. Інколи навіть я міг наговорити зайвого і наступного дня вона робила вигляд, що нічого не сталося, хоча цей конфлікт все одно залишався десь поміж нами. Якась така дипломатія вводила в оману, скоріше за все. Вона говорила досить щиро, коли перша вирішувала миритися. А ще Олеся часто говорила: «Ой, як класно, що ми посварилися — тепер можна миритися». Взагалі, весь негатив я залишив там, тому зараз і не згадаю більшість моментів… Але точно пам’ятаю, що мені було образливо, бо я любив цю людину і робив все, що в моїх силах, часом навіть більше, ніж міг. А вона… Ну, я не розумів, що вона відчуває до мене, і почувався обманутим, використаним..

— Як ти реагував на скандали, мовчки чи щось відповідав?

— Мені хотілося дати відповідь, щоб їй теж було так само неприємно. Наприкінці наших стосунків ми переходили на особисте, я теж дозволяв собі образи в її сторону. Врешті ми перетворилися на ворогів і це зовсім не нагадувало нормальні стосунки, — згадує Андрій Присяжнюк. — Під час сварок, я старався відійти в сторону, йшов у іншу кімнату. Це сприймалося так, що я ігнорую скандал і не хочу говорити, вона на це дуже ображалася. А я просто тікав, щоб не наговорити під гарячу руку один одному неприємних речей, побути наодинці та трохи охолонути. Щоб потім було не соромно через свою поведінку. Хоча бували й такі випадки, коли я теж не стримувався у виразах і мені потім було дуже соромно.

— Як ставилися до ваших стосунків твої батьки?

— Моя мама живе тривалий час за кордоном і якось запропонувала нам навідатися до неї в гості. Я подумав, що це буде чудовий варіант проведення часу і ми почали збиратися. Їхали ми з Вінниці у Нідерланди через Львів. Під час цієї поїздки я в черговий раз впевнився в тому, що ми з Олесею не одна команда. У терміналі я не міг знайти якийсь документ, виявилося, що він просто лежав у кишені. І тоді якраз мама зателефонувала, спитала, чи все в порядку. Олеся тоді не посоромилася і не просто перед чужими людьми, а ще й при моїй мамі влаштувала сцену: «Ти дегенерат, Андрій! Як так можна?» — це було сказано трішки грубіше, але я не зможу відтворити, — всміхається чоловік. — Мама це почула і потім мені сказала, що навіть уявити не може, щоб сама розмовляла з кимось в такій манері. Запитала, чи така модель поведінки нормальна у нас. А коли ми приїхали до батьків, Олеся весь час була чимось незадоволена і це бачили всі. Або вона пручалася і не хотіла йти на екскурсії, або просто влаштовувала сцени через те, «що ми ходили лише туди, куди я хотів». На мої запитання, типу «що ти хочеш відвідати», вона мовчала. Мама це помічала і була шокована, але досить тактовно поводилася і не задавала зайвих питань.

А ще була ситуація, коли ми вирвалися у Францію. Я домовився зі своєю знайомою, з якою ми колись разом навчалися, що вона проведе нам міні-екскурсію містом. Дівчина пожертвувала своїм часом та відпочинком заради того, щоб побачити чужі істерики. Мені було дуже незручно перед подругою, яка пожертвувала власним часом заради такого…

Якщо коротко, то Олеся просто виривалася вперед, ігнорувала мене, не відгукувалася, коли ми її кликали, тікала в якісь вулички, а ми її наздоганяли. А потім, вже коли ми попрощалися з моєю подругою, я почав вислуховувати щось на кшталт: «Я вам тільки заважала, вам було так добре разом»… Я питав, з чого вона робила такі висновки, але Олесі вочевидь не було що відповісти. Можливо, вона хотіла, щоб її втішали і зізнавалися на кожному кроці у коханні. Але я втомився виправдовуватися, тому просто ігнорував це.

— Фізичне насилля було?

— Двічі вона мене поранила ножем. Одного разу умисно, але я не пам’ятаю передумов і того, що це спровокувало. А вдруге ситуація вийшла з-під контролю через її надмірні емоції. Була клоунада, коли вона умисно робила собі боляче — билася головою об стіну, а потім схопилася за ніж і почала різати собі руки. Я підійшов до неї ближче, щоб заспокоїти, хотів забрати його в неї з рук, а вона зі злості мені встромила ніж прямісінько в ногу. Я тоді дуже здивувався, це був шок і розчарування, окрім того, що було боляче, звісно. До речі, спілкувався зі знайомими, в них теж в стосунках дівчата намагалися демонстративно нашкодити собі через те, що не могли цього зробити своїм хлопцям. Вочевидь, це нормальна практика. Але я не знаю, навіщо так робити.

— А секс? Там теж були проблеми?

— Скажу так: чим його було менше, тим менше було стресу. Спочатку, звісно, було все ок, але згодом все перетворилося на істерики та сварки навіть у таких інтимних моментах. Може, ми просто не сумісні за рівнем лібідо, в неї воно набагато нижче. Коли доходило до сексу, замість того, щоб налаштуватися і спробувати щось нове, вона говорила: «У мене не виходить, я не підходжу, знайди собі когось іншого». Про оргазм взагалі зараз мова не йде. Я про фізіологічні нюанси, в неї не було еякуляції і навіть користуючись лубрикантами, вона поводилася так, ніби їй це все неприємно. Це якісь психологічні та фізичні аспекти, причин яких я не знаю. Не факт, що класичний секс взагалі цікавив її. Зрештою, в мене зникло фізичне бажання займатися з нею сексом. Навіть коли вона ініціювала близькість, це виглядало так, що вона цього не хоче, але вимушена…

— У вас були плани на майбутнє?

— Ближче до кінця стосунків я зрозумів, що планувати щось разом — нерозумно. З нею я відчував себе в рамках, знав, що це буде прогресувати. Тому особливо планів я не будував, мова за дітей чи одруження не заходила.

— Чиєю була ініціатива розірвати стосунки?

— Це було моє рішення. І воно було найкращим для нас обох. Мені довелося поводитися байдужим з нею. Вона спершу не вірила, що так все може закінчитися, тому особливо поведінки не змінювала. А вже коли речі були зібрані і вона вже майже переступила поріг квартири, був казусний момент. В якийсь момент вона налетіла на мене з кулаками і я вилив на неї п’ятилітрову баклажку з водою. Я не знав, як ще її заспокоїти… Вона кричала, що ненавидить мене і це були всі її аргументи. Загалом, їй не було що сказати і мені довелося отак по-сільському вирішити це питання. А потім через деякий час вона знову напрошувалася на зустрічі, але я це ігнорував. В мене, звісно, тліла надія на те, що все можна виправити і якось покращити наші стосунки, але здоровий глузд переміг. Ми тероризували один одного, я намагався з нею говорити, але це не давало результатів, навіть короткотермінових.

— Коли стосунки закінчилися, що відчував?

— Порожнечу. Все було інакшим. Мені довелося перелаштовуватися. Є ж звичний ритм життя і один з його елементів випав — тоді потрібно було адаптуватися до нових умов. Однак це більше не про страждання, а про прийняття ситуації. Мабуть, впродовж тижня я й відійшов від стосунків. Бо якісь справи, роботу ніхто не відміняв, мені просто не було коли сидіти й страждати.

— Як вплинули на тебе стосунки з Олесею? Ти вважаєш їх даремно витраченим часом?

— У мене з’явилася втома. Якби не основні інстинкти та фізіологічні потреби, було б простіше обмежити себе у спілкуванні з жінками. Звісно, я знайомлюся з дівчатами, спілкуюся і нормально їх сприймаю, в мене не зникла довіра до людей чи щось на кшталт. Але я не можу сказати, що даремно витратив час, поки зустрічався з Олесею, ні. Як не крути, а той період був цікавим зважаючи на досвід, висновки та й взагалі гарний період роботи, якихось знайомств чи розваг…

— Які були твої помилки в стосунках? Що можеш порадити людям, які опинилися в таких самих стосунках?

— По-перше, Олеся не підходила мені за типом темпераменту. Це була просто не моя людина. Я вважаю, що варто обирати людей схожих на себе, а вона діаметрально протилежна особистість. Мова не про вподобання в музиці чи кіно, а взагалі в поглядах на життя. А по-друге, емоційна складова — потрібно робити все свідомо, а не тримати ніс за вітром. Ну і знову ж таки, якщо бачиш якийсь «bullshit», це треба припиняти і не чекати, поки щось зміниться. Терпіти емоційні гойдалки і стрес, бо ти принципово вирішив жити з кимось — це смішно. В стосунках має бути комфортно.

Читайте також:

«Вдома мене тримають лише діти». Історія чоловіка про сімейне насильство у шлюбі

«Кричи-кричи, тебе все одно ніхто не почує». Історія вінничанки про аб’юз та сексуальне насилля

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.