- Хочу своїм матеріалом змусити людей ставати донорами, – каже журналіст Сергієві Придатченко, завідувачеві відділу переливання крові.
- Примушувати людей здавати кров не треба, зрештою, це просто неможливо – це ж бо добровільний вияв альтруїзму, – виправляє мене Сергій.
В операційній станції крові зустрічаю Валерія, йому 22 і він вперше здає кров на донорство. Каже, підключили усіх родичів – у дідуся післязавтра операція. Хлопець готується до процедури.
- Хвилюєтесь?, – питаю.
- Ну, а як Ви думаєте? Вперше прийшов здавати кров, ще й в об’єктив потрапив, – сміється Валерій.
Після процедури хлопець питає, чи можна курити, йому пояснюють, що після здачі крові – не бажано. Судини, мовляв, і так розширюються, а з сигаретами – це подвійний тиск.
Проте, вийшовши на коридор, хлопчина і так це зрозумів. Каже, в голові запаморочилось, ліг на лавку. Медсестри розповідають, що чоловікам значно частіше стає зле, бо жіночий організм і так призвичаєний до втрати крові щомісяця. Натомість чоловіків приходить завжди більше. У відсотковому відношенні чоловіків і жінок – 75/25%.
Сьогодні, 20 січня, зареєстрованих осіб, які здавали кров, 33 людини, зазначає медсестра. Питаю, скільки років працює жінка, чи були такі випадки, що люди приходили здавати кров проти своєї волі. Може, на роботі змушували…
- У нас тут стимулююча атмосфера, – відповідає медсестра. – Приходять лише ті, хто справді готовий, відданий і дуже хоче стати донором. А працюю я мало – 12 років.
Як стати почесним донором
Владиславові – 41. Каже, не рахував, скільки разів ставав донором.
- Близько 30 разів, добровільно здаю, знаю, що людям потрібніше.
Говорю Владиславу, що він ще 10 разів здасть і буде почесним донором.
- Та що Ви, хіба це десь занотовується чи рахується?, – запитує.
Завідувач відділу комплектування донорських кадрів Вінницької обласної станції переливання крові Сергій Придатченко пояснює, що почесним донором можна стати у разі того, якщо людина здала більше 40 разів кров або більше 60 разів плазму.
Законами України почесним донорам гарантована надбавка 20% до пенсії і мінус 50% на купівлю ліків. Але...
- Такий Закон був прийнятий 1995 року, він вже застарілий, – пояснює Сергій. – Статті цього Закону можна поділити на чинні, нечинні і умовно чинні. Так-от, 130-140 гривень почесний донор додатково отримує до пенсії – це чинна стаття. До того ж, кожен почесний донор особисто повинен бути забезпеченим будь-якою кількістю крові у разі потреби. А от до пільг, що не є чинними, належить знижка на ліки. Все залежить від районного бюджету. Звісно, якщо у них є зайві гроші на це… Однак почесний донор юридично має право на ці пільги, отже може їх відсудити. А от кількість почесних донорів залежить від відповідальності самих донорів. Перш за все, – від того, як піклуються про це лікарі. Якщо їм нагадують, що треба оформити потрібні документи, тоді все добре.
Оплата за донорство – найменший стимул
Зараз встановлені рамки, до скількох років можна здавати кров. Край – 60 років. Бо після 60, за словами лікарів, людина вже не може бути повністю здоровою.
- 97% людей, які приходять сюди з метою стати комусь донором, – добровольці, – запевняє Сергій. – Отримують кошти тільки ті, кого ми викликаємо. Зазвичай найбільш затребуваними є групи з резусом мінус.
Документи про оплату донорства регламентовані ще у 1997 році. Тобто виплачують їм суму, що була врегульована майже 20 років тому. Наразі 1 літр крові коштує 160 гривень, за словами лікаря.
- За усіма медичними заключеннями ми маємо право взяти лише 450 мл крові, отже людина потенційно може отримати 80 гривень, – каже Сергій Придатченко. – Але це чи не найменший стимул здавати кров. Зараз люди розуміють, якщо ти здоровий, то треба подарувати свою кров нужденним. Дякувати Богові, за 20 років, що я тут працюю, ми ще жодного разу не відмовили людям у крові. Нам завжди вистачає здатних на такий крок людей.
Донорів вистачає
- Нині потенційне коло донорів змінилось – раніше це були люди у віці, що працювали на заводах-фабриках, тепер 50% – це молодь. Бо донору рекомендується 2 вихідних, а роботодавцеві такі умови зовсім невигідні, тому працівників не стимулюють. Найбільше йдуть медики-студенти та люди, які мають відношення до медицини. Вони справді розуміють важливість такої справи. Та все ж, деякі фірми є нашими постійними гостями. Якщо мова про Вінниччину, то можна назвати кілька підприємств – це і водоканал, і “Вінницька транспортна компанія”, заводи «Форт», «Маяк», «Кристал». Працівники державної служби надзвичайних ситуацій, окрім того, що рятують людей, ще й регулярно здають кров. Та і наші лікарі здають… В обов’язковому порядку держава забезпечує донорів їжею перед здачею крові і обідом – опісля. Колись були ймовірні ситуації, що з банку крові ми вичерпували останню кров і віддавали людям. Тепер ми можемо 2 тижні не приймати кров і все одно видавати її нужденним. Себто запас хороший, донорів багато.
Не вінничани не здають у Вінниці
Запитую лікаря про те, чому люди не мають права здавати кров, не маючи вінницької обласної прописки. Сергій відповідає, що є 3 принципи донорства. Перший – добровільність, другий – жодної шкоди донору, третій – максимум користі реципієнтові. Відповідно, завдання станції переливання крові – не заразити реципієнта через кров донора. Для цього у кожній області створена своя система, де людина має власний так званий донорський паспорт. Там і вказані її хвороби.
- Нас про це повідомлюють, і це законно, – обґрунтовує завідувач відділу. – Зрештою, ми ж несемо відповідальність за людей, яким переливаємо кров.
- Чи є такі люди, які добровільно здають кров, але хочуть знати, кому конкретно вона піде, – питаю.
- Юридично це заборонено, – відповідає Сергій. – Розумієте, це та сама ситуація, що і у дитячому будинку зі всиновленням. Деякі батьки не проти, щоб інформація про те, хто всиновив дитину, була доступною. А деякі хочуть повної конфіденційності.
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 17 від 23 квітня 2025
Читати номер