До останнього були на передовій — Вінниця прощається з Ростиславом Паринцевим та Сергієм Томусяком

• Старший солдат, який мріяв стати бойовим медиком, і офіцер-десантник із позивним «Томас» назавжди залишилися в строю українських Героїв.
• Проведуть в останню путь воїнів 10 серпня, поховають їх на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

У понеділок, 10 серпня, Вінницька громада проводжає в останню путь двох військовослужбовців — Ростислава Паринцева та Сергія Томусяка, які стали на оборону держави після початку повномасштабного російського вторгнення. Вони мужньо боронили Україну на найскладніших напрямках фронту, до останнього виконуючи свій військовий обов'язок. Поховають воїнів на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Віддав життя за Україну у 41 рік

Ростислав Паринцев долучився до лав Збройних сил України восени 2022 року. Територіальну цілісність і незалежність держави він боронив у складі 120-ї окремої бригади територіальної оборони.

Служив на посаді стрільця у званні старшого солдата та паралельно готувався стати бойовим медиком. Ростислав воював на найгарячішій ділянці фронту — Бахмутському напрямку. Свій останній бій воїн прийняв 11 березня 2024 року поблизу села Іванівське Донецької області. Мужньому Захиснику назавжди залишився 41 рік.

Побратими полеглого воїна розповідали його матері, що загибель Ростислава стала для них непоправним ударом. Вони втратили не лише надійного бійця, а й вірного друга, яких мало. На позиціях Ростислав завжди підставляв плече: навчав, оберігав, надавав першу медичну допомогу та дбав, щоб усі були ситі, готуючи смачні й поживні страви. Його неймовірної енергії вистачало на кожного, а оптимізму можна було лише позаздрити.

Ростислав Паринцев народився 26 березня 1982 року у Вінниці. Після здобуття базової освіти в школі №15 він закінчив професійне училище та вступив до Вінницького національного аграрного університету. Проте невдовзі хлопець вирішив узяти академічну відпустку. Як старший син у сім’ї, де підростав молодший брат, він прагнув фінансово підтримати матір. Після строкової служби в армії Ростислав присвятив себе роботі на приватному підприємстві, що спеціалізується на виготовленні дверей.

«Ростислав мріяв колись знову сісти за студентську лаву, але життя внесло свої корективи, — ділиться Дмитро, кум полеглого Героя. — Попри все, він завжди був сповнений наснаги, яку підживлювали любов до своєї справи та щира радість від кожного дня. Ростислав наче магніт притягував людей і мав чимало друзів. Разом із ними ходив у туристичні походи, підкорював на байдарках бурхливі гірські річки, а спокій знаходив на риболовлі. У всьому він був справжнім майстром і душею кожної компанії».

«Ростислав був моєю гордістю, — каже мати полеглого воїна Марія Кирилівна. — Син мав золоті руки та добре серце. Він із любов’ю та великою відповідальністю ставився до нашої сім’ї, а також з неймовірною повагою до ближніх. Усі сусіди знали, що на нього можна покластися: він завжди допомагав та нікому не відмовляв у скрутну хвилину».

Церемонія прощання з Ростиславом Паринцевим розпочнеться о 10.00 у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору. Чин поховання воїна відбудеться об 11.00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Позивний «Томас» — командир із незламним характером

Сергій Томусяк (позивний «Томас») свідомо обрав справу захисту Батьківщини, ставши до військового строю в грудні 2022 року. У званні старшого лейтенанта на посаді командира десантно-штурмового взводу він виконував бойові завдання у складі легендарної 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади. Разом із побратимами «Томас» пройшов гарячі точки Запорізького, Донецького, Сумського та Курського напрямків.

Попри отримані поранення, офіцер щоразу повертався на передову до свого підрозділу. За виняткову самовідданість та героїзм Сергій Томусяк був удостоєний високої державної нагороди — ордена «За мужність» III ступеня. Життєвий шлях безстрашного командира обірвався 4 серпня 2026 року. Йому навічно залишилося 47 років.

Як розповідає дружина Небесного Воїна Світлана, Сергій із самого дитинства мріяв продовжити сімейну офіцерську династію та присвятити своє життя захисту України. Проте у юнацтві на заваді здійсненню цієї мрії стали проблеми зі здоров’ям. Коли ж розпочалося повномасштабне російське вторгнення, чоловіка вже ніщо не могло зупинити.

«Сергій з першого дня оббивав пороги військкоматів, аби лишень потрапити туди, де вирішується доля країни. І під його натиском ці двері відчинилися. Навіть після поранень найстрашнішим вироком для нього була демобілізація. Чоловік усіма способами переконував лікарів, що готовий воювати й надалі… На жаль, в одну мить його серце не витримало…»

Сергій Томусяк народився у Вінниці 19 червня 1979 року. Навчався у загальноосвітній школі №10. Оскільки вступити до військового училища не вдалося, юнак обрав для здобуття вищої освіти Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського. Там він отримав диплом за спеціальністю «Вчитель трудового навчання». Тривалий час Сергій Анатолійович працював за фахом у школі №23, а згодом перейшов на роботу у приватний бізнес. Наступним кроком у його професійній кар’єрі стала власна справа у сфері торгівлі та вантажних перевезень. Разом із дружиною він виховав двох синів, яким зараз 23 та 17 років.

«Батько був неймовірно добрим та щирим. Він чудово знався на історії, зокрема міг годинами розповідати про різновиди зброї — від козацької доби до сучасності. Завжди цікавився подіями у світі та Україні, вибудовуючи паралелі та роблячи логічні висновки про поточну геополітичну ситуацію та можливі варіанти її розвитку, — розповідає син Героя Микола. — Він навчав нас не за підручниками, а власним прикладом, у якому було все:і справжній патріотизм, і невичерпна сила духу. Найбільш показовою для мене була його любов, яка проявлялася не лише до людей, а й у ставленні до тварин. Батько їх просто обожнював, незалежно від виду чи масті, і вони відповідали йому безумовною відданістю…»

Церемонія прощання з Сергієм Томусяком розпочнеться об 11.30 за адресою: вул. Академіка Янгеля, 4 («Реквієм Хол»). Чин поховання воїна відбудеться о 13.00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Редакція RIA/20 хвилин, нагадаємо, має проєкт «‎Героям Слава!»‎. Розповідаємо вінничанам про наших неймовірних бійців, щоб слава про них та їхню мужність летіли далеко за межі України! Нам є ким пишатися!

Також ми часто пишемо про волонтерів та організації, які допомагають армії та постраждалим від війни. Всі історії зібрали у рубриці «Герої тилу». Почитати їх ви можете за посиланням.

Вас може зацікавити:

BMW і Skoda не поділили дорогу на Пирогова

Фура, ВАЗ і Nissan: на об'їзній Вінниці сталася серйозна аварія

Заплутався у водоростях і почав тонути: вінничанин намагався вплав дістатися Молдови

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у  Google