Депутат облради Володимир Барцьось:"На ПМЖ у Швейцарію не переїжджаю, і на своєму Bentley не їжджу!"

 «В коридорах влади» заговорили, що  Барцьось виїжджає на ПМЖ. Причому, переповідали з різними версіями. Одні казали, що в Швейцарію їде. Інші ділились подробицями: розпродує бізнес в Україні – 50 тисяч гектарів, купив у Чорногорії готель… Правда, не всі розуміли про якого саме Барцьося йдеться, бо в облраді їх два – тезки і однофамільці. Один - безробітний, але публічний після того, як торік «гупнув дверима» на Фейсбуці і пішов зі «Свободи» , а другого - успішного бізнесмена не всі в обличчя знають. Хоча у 90-х він був медіамагнатом – засновник телекомпанії «Іштар»… Він і сьогодні не прибідняється, але уваги преси не прагне. Наше інтерв’ю з Володимиром Барцьосем переносили кілька разів. Але не тому, що він тікав з України – він продовжує тут заробляти гроші.  Разом із українськими мільярдерами – новими партнерами. Але чому на своєму «Бентлі» вінницький депутат не їздить?

 «Мої діти навчаються в Україні»

- На сесіях облради гімн завжди звучить. Депутати співають (дехто голосно), що «запануємо, браття, у своїй сторонці». То куди Ви виїжджаєте на ПМЖ – в яку «сторонку»?

- Ні! (Сміється). Такого ніколи не буде. І взагалі…

- Але розмови ходять, що бізнес продаєте, купили готель в Чорногорії…

- Це дурниці. В Чорногорії я буваю, в Хорватії, у Франції теж…

В Чорногорії є бізнес?

- Нема. У мене взагалі за кордоном бізнесу нема, щоб одразу було зрозуміло. Щодо продажу. Продав частину своєї компанії – це так. Але й сьогодні я є акціонером «Вінницької аграрно-промислової групи», маю 20%.

- Тобто на дружині, судячи із інформації, яка була на сайті «Латифундист», то оформлено не на Вас…

- Уже не на дружину. Юридично – кінцевий бенефіціар  - я. 80% має компанія «Епіцентр К» Олександра Гереги (у ТОП-100 Найбагатших українців 2017 – Галина та Олександр Герега посіли десяте місце у рейтингу журналу «Новое время». Зазначено, що влітку цього року Гереги купили частки в 10 агропідприємств, які раніше належали швейцарській трейдинговій компанії, – Авт.). І ми разом працюємо далі. Більше нічого не продавав. Весь бізнес, який працює, він у Вінниці і в Україні. Окрім аграрного бізнесу, займаємося будівельним – житловий комплекс «Сімейний», ЖК «Андора», Облагротехсервіс та ряд інших юридичних осіб належать мені… Тому чутки, що маю поїхати… 

- А у Вас була думка виїхати?

- Ні. Мої діти живуть в Україні, працюють в Україні, вчаться в Україні.

«Я землю не продавав – лише корпоративні права»

- Аграрна партія виступає проти продажу зелі. Навіть якщо Ви її продали, Ваша думка з цього приводу?

- Я землю не продавав - лише корпоративні права. Аграрна партія виступає за продаж землі, але не сьогодні. Запровадивши ринок землі нині, це буде передчасно за наявності теперішніх корупційних схем. Якщо дозволять продавати, то люди втратять останнє, що вони мають, – землю… Ринок землі потрібен, і, рано чи пізно, все одно треба продавати – це власність людина і вона має право розпоряджатися нею. Але щоб не вийшло, як з ваучерною приватизацією. Хтось заробить, а більшість втратить. Як і держава. Може за років три-п’ять зроблять прозору схему купівлі і продажу, аби корупційна складова була відсутня.

- А Ви читали є-декларації своїх колег?

- Ніколи не читав - мене не цікавить.

- Ви в облраді – сам по собі депутат. Чи є у вас тут друзі?

- У мене достатньо друзів, багато колег, але я не дуже публічна людина – виробничник, з бізнесу. Звик займатися справою, замало часу займатися піаром і незрозумілою політикою.

- До речі, якби не було облраді другого Барцьося, то й Вас обминали увагою ще більше…

- Ми - не родичі. Я з  Володимиром познайомився вже тут, в облраді. Він виходець з того ж села, що й мій батько. Тобто наші батьки жили в одному селі, але ми лише однофамільці – село Брицьке Липовецького району. Мої батьки родом з того села, а я вже виріс у Вінниці.             

«Не хотів повністю продавати компанії. Залишив собі 20%»

- Бізнес у вас сімейний?

- Ні. Старша дочка працює в Одесі, син і дочка вчаться у Вінниці, менша ще ніде не вчиться – їй два роки… От тому думки покинути Україну або взагалі виїхати – ніколи такого не було. Я завжди відстоював інтереси бізнесу в Україні. Розумію, що тільки тут ми можемо нормально працювати, бо ми знаємо закони і знаємо ситуацію. Хоча досить ризикований бізнес сьогодні, багато факторів ризику – політичних й інших…

- Говорили, що на Ваш бізнес тиснуть, не дають спокійно працювати…

- На мене тиснуть?! Ні.

- Але чомусь Ви продали Герезі більшу частину агро-промислової групи – його розмір вкладу в уставний фонд становить 27,2 млн грн…  

- По-перше, не я один був засновником – було кілька акціонерів. Я мав 50% компанії  і управляв цим бізнесом. Бо я його створив. Два моїх паритетні партнери відповідно мали по 25%. Вони продали свою частку. Ну і я трішки…

- Нині скуповують землю, а ви продаєте…

- Скуповують великі компанії, які мають фінансові ресурси. Ми суто українська – вінницька компанія, яка працювала на території Вінниччини та Хмельниччини (там були землі і є). Без нормальної підтримки дуже складно працювати. Коли іде наступ на сільгоспвиробників з боку держави – це одна справа. А коли фінансова підтримка повинна бути – це інша. Я давно розглядав питання залучення якогось стратегічного інвестора в свою компанію, який міг би справитись з такою компанією, як наша. Бо з одних кредитів влазив в інші. І ніби попрацював, кредити віддав, а інші взяв і думаю: «Навіщо я працював?» Тому кілька років шукав серйозних партнерів. Вели перемовини із Миронівським хлібопродуктом…

- Писали у ЗМІ, що вони навіть аванс дали…

- Так. Йшла мова про продаж часткового бізнесу, а не всього. Бо я у буд-якому випадку залишався у бізнесі – залишався акціонером. Була така домовленість із боку керівництва компанії МХП. Багато холдингів розглядали нашу компанії…

- Мова про 50 тисяч гектарів?

- Так. І чотири елеватора – ємкістю 250 тисяч тон збереження. Усі вони  збудовані або реконструйовані нами фактично з нуля. З 2007 року, як я почав займатися аграрним бізнесом і досі. Фактично за 10 років праці у цьому секторі ми створили робочі місця для двох тисяч людей. Напевно, непоганий результат.

- За рейтингом 2014 року серед латифундистів України Ви були на 29-му місці...      

- Ми маємо нормальний рейтинг і нормальні успіхи. Але мої партнери не мали фінансової можливості підтримувати цей бізнес. Мені одному теж було важко тягнути за всіх. Брались за не зовсім вигідні контракти аби протриматись на ринку. Пережили і революції, і стрибки долара… Насамперед це велика відповідальність мати таку компанію – відповідати перед людьми, перед їхніми сім’ями. Було й кілька невдалих проектів. Наприклад, Немирівська птахофабрика.  Ми її купили, трішки попрацювали, а потім продали,  бо маючи одну маленьку птахофабрику ми не можемо конкурувати з великими виробниками: не за рахунок того, що у нас немає економіки, а за рахунок того, що, скажімо, Олег Бахматюк  (засновник великого агрохолдингу України UkrLandFarming, – Авт.)  міг це яйце опустити «нижче плінтусу», бо йому треба була виручка велика, а ми два роки жили в збитках...

- А чому Герега? Його звинувачували у нечесності – скуповував землі, і що за ним стоять американські бізнесмени. Власне, завдяки вашим землям він став один із п’яти найбільших латифундистів Вінниччини… 

- Я  не знаю навіщо це Герезі потрібно, але він захотів зайти в аграрний сектор.

- Тобто у Вінницьку область? Бо в Хмельницькій він уже був.

-  У Хмельницькій області  було понад 2 тис. гектарів  до нашої компанії. Чому Герега? Послухайте, цю пропозицію робили й інші. Для когось наша компанія була завелика, а от з «Кернелом» не зійшлися в ціні і підходах. Герега прийшов подивився – йому все сподобалось, але його однієї з умов було те, щоб не купувати 100% компанії. У цього наша погляди збіглись. Я не хотів повністю продавати компанію. Мої партнери вийшли – зайшов Герега, я теж продав частку, але залишив собі 20%. При тих показниках і тій економіці, яка є сьогодні в компанії, мене це абсолютно влаштовує, і ми працюємо далі над розвитком.

«Будинок у Латвії є, яхти нема…»

- Після цієї угоди Ви купили «Бентлі»?

- Ні, «Бентлі» купив раніше.

- Але машина в декларації на дружині…

- Так, але вона на ній не їздить. Та я й сам на ній не їжджу. Специфічна машина – потрібні гарні дороги і час, щоб на ній їздити.

- Навіщо тоді таку купувати?

- Я ж ніколи не прибіднявся. Ще до розвалу Союзу займався бізнесом, тому… Приміром, відома у Вінниці компанія «Іштар»  і газета тоді була «Іштар», теж створені мною… Мабуть, якби це було зараз, то мало б сенс. Тоді телеканал фінансувався за рахунок комерційної діяльності компанії. Власне, за кошти акціонерів… За кілька років ми були змушені відмовитись від телебачення, бо на той час рекламодавців ще не було… Тому і медіабізнес мені відомий.

…Чим більше буде багатих людей в Україні, тим буде краще для держави і для людей. Ми дружиною займаємось благодійністю, вона трохи більше, ніж я, - дитячими садочками, дитячими будинками, інтернатами…

- У вас є будинок у Латвії - це вказано у Декларації.

- Так, давно…

- І яхта там?

- То не яхта – то катер. Стоїть на Бугу. Стоїть уже років 15…

- Не в Прибалтиці?  

- Ні, у Вінниці. Я люблю воду, водний транспорт. У мене в одного з перших з’явився цей катер, років 18 тому… Далі Бугу не виходимо – від «Сказки» до Сабарова.

- Яхти нема, на «Бентлі не їздите. На чому їздите? В декларації крім цього транспорту більше нічого не вказано.

- Не вказано, бо їжджу на службовому авто. У мене «Рендж ровер», «Мерседес»… Машин у мене вистачає...

- Живете у Вінниці?

- Так.

- Квартира в Одесі вказана у декларації, так розумію, доньки?

- Доньки.  Вона там працює, закінчила юридичну академію із відзнакою – з червоним дипломом. Зараз в аспірантурі.

- У вас все є – родина, гроші, бізнес... Навіщо бути депутатом обласної ради?

- Я себе теж це питаю... Напевно, політична діяльність – це трішки не моє. Я розумію, що  сам не можу щось змінити в цій системі, в ситуації, в цій країні. Не можу подолати корупцію, від мого голосу нічого не змінюється, а я навіть очолюю комісію, часто збираємось, проводимо засідання, виносимо рішення, але розумію «совещательний орган» - робота заради роботи. До нас надійшов документ і ми маємо його розглянути… А на сесіях облради більше піару, балаканини, аніж якоїсь конструктивної роботи.

- На наступних виборах балотуватиметесь?

- Точно не піду.

- А у Верховну Раду?

- Ви знаєте, були думки йти у народні депутати. Підтримував на виборах Аграрну партію, на виборах в облраду партія підтримала мене. Частково я фінансував партію. Не один раз пропонували очолити партію у Вінницькій області. Але, напевне, ні…  Я розумію, що є дещо інші цінності. Треба працювати, займатися сім’єю, дітьми – в мене їх четверо. Ми з дружиною працюємо, вона займається своїм бізнесом...

- І ще у декларації вказано про хокей...  

- Так, я є президентом Федерації хокею на траві. У нас класна команда. Рівень , на якому грає наша команда - це світовий рівень. Якби наші футболісти грали на такому рівні , то Україна була попереду всієї планети J.

- Хокей теж Ви фінансуєте?

- Частково - не я один. Немаленька заслуга і моя в тих перемогах і в тому, що наш хокей поки працює і хлопці грають. На базі нашої вінницької команди формується збірна України – 90% це вінницькі гравці.  До речі, цього року у Вінниці проводили чемпіонат Європи, ми виграли. Якби ж держава до спорту повернулась передом… І не лише до спорту…

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.