«Чому маю бути слабкою?»: історія матері, яка втратила двох синів на війні
- Людмила Кушнір із Шаргородської громади пережила найстрашніше горе — втратила на війні синів В’ячеслава та Євгенія.
- Ця багатодітна мати, яка виростила шістьох дітей, тепер живе з болем, але не втрачає віри.
Незламні брати з «Азову»
Обидва сини пані Людмили служили в полку «Азов». В’ячеслав був старшим, він проміняв чернече життя на військовий стрій. У 2017 році він уже боронив країну на Світлодарській дузі, де отримав два поранення. Згодом, коли почалося повномасштабне вторгнення, він разом з підрозділом прорвався в оточений Маріуполь. В’ячеслав загинув 15 квітня 2022 року під час прориву на «Азовсталь», прикриваючи своїх побратимів.
Молодший брат, Євгеній, з перших днів повномасштабної війни допомагав захисникам, а потім теж приєднався до «азовців». Він загинув 26 березня 2025 року під час артилерійського обстрілу на Донеччині.
Вічна рана та віра в Перемогу
«Вони були відкриті, щирі, мали багато друзів», — згадує Людмила Кушнір. Вона розповідає, що обидва сини любили спорт, а В’ячеслав ще й писав вірші та грав на гітарі.
Сьогодні ця мати-героїня знаходить сили у підтримці інших жінок, які втратили своїх близьких. Один з її синів досі на передовій, і вона щодня молиться за його життя.
Попри страшну втрату, Людмила Кушнір каже: «Мої сини — такі сильні, то чому маю бути слабкою». Її історія — це приклад незламності та безмежної любові до України.
Редакція RIA/20 хвилин, нагадаємо, має проєкт «Героям Слава!». Розповідаємо вінничанам про наших неймовірних бійців, щоб слава про них та їхню мужність летіли далеко за межі України! Нам є ким пишатися!
Також ми часто пишемо про волонтерів та організації, які допомагають армії та постраждалим від війни. Всі історії зібрали у рубриці «Герої тилу». Почитати їх ви можете за посиланням.
Читайте також:
Сергій Сідак з села Снітків повернувся додому з російського полону
Різка зміна погоди: на Вінниччину насувається похолодання, грози та сильний вітер
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.