Чи була Вінниця готова до атаки 24 березня і що має бути організовано інакше? Ми запитали

• Під час атаки 24 березня у Вінниці стало очевидно, що в критичний момент багато речей працюють не так, як мали б.
• Частина людей не змогла швидко потрапити в укриття, хтось не знав, куди йти, а чіткої координації та зрозумілої інформації бракувало. Це вже п’ятий рік повномасштабної війни, але базові речі досі дають збої.
• Чи була Вінниця готова до атаки 24 березня і що, на вашу думку, має бути організовано інакше?

З таким питанням ми звернулися до наших читачів на сторінках у Facebook. Ось деякі відповіді:

Тетяна Баглай

— На п’ятому році війни кожна адекватна людина сама повинна мати уявлення, куди тікати в тій чи іншій точці нашого міста, і навчити цьому своїх дітей. Тривога тривала з 12 год 30 хв (наскільки я пам’ятаю). Усі мали можливість відреагувати, тим більше коли вже відбувся удар по центру Львова.

Karina Marchenko

— Фейкова мапа, яку нам пропонує влада, — ніхто навіть не намагався нею користуватися, бо люди бігли просто неба, шукали сім’ї, телефонували додому. Жодного вказівника на вулицях немає! І не кажіть про особисту відповідальність, якщо нічого не зроблено для зрозумілої та швидкої евакуації людей.

Юлія Шакула

— На п’ятому році війни ми маємо чесно сказати собі, що відповідальність за життя і здоров’я починається з кожного з нас. Так, система має працювати чітко. Так, укриття мають бути доступними і зрозумілими. Так, координація важлива. Але є речі, які не може зробити ніхто, крім нас самих. Знати, де знаходиться найближче укриття, — це базова особиста відповідальність. Продумати маршрут до нього — особиста відповідальність. Навчити цьому дітей — особиста відповідальність. Ми живемо у війні вже не перший місяць і не перший рік. І на п’ятому році війни слова «я не знав, куди йти» звучать не як проблема системи, а як сигнал про нашу власну небезпечну звичку відкладати важливі речі. Безпека — це не тільки функція міста чи держави. Це культура поведінки дорослих людей. І, можливо, головне питання сьогодні не лише в тому, чи була готова Вінниця, а в тому, чи готові були ми особисто. Бо в умовах війни виживає не той, хто сподівається на когось, а той, хто заздалегідь знає, що робити.

Селезньова Ірина

— Які укриття, яка небезпека, які загрози? Приблизно так 99% вінничан реагують на сигнали тривоги. Ми звикли читати відповідні чати в Telegram, бачити фразу «повз Вінницю» або «зліт МіГів» і продовжувати займатися своїми справами. І, в принципі, щось у цьому є, коли ми обираємо — вижити ментально чи вижити фізично. Бо ментально важливіше, коли ти в глибокому тилу, а долітає вкрай рідко, і треба залишатися в ресурсі, бо хтось же має все це «вивозити».

Тому тривога під час тривоги була геніальним рішенням. Особисто я пішла в укриття. І там було багато людей, і їхня кількість по ходу збільшувалася, і до відбою ніхто вже нікуди не поспішав. Тому, на мою думку, у всіх можливих місцях комунікації (месенджери, соціальні мережі, медіа тощо) мають одразу із сигналом тривоги з’являтися мапи укриттів. Обов’язково, коли «залізяччя» летить на місто, повторювати сигнал тривоги щодекілька хвилин. Це найпотужніший меседж громаді, що небезпека дуже висока, і працює краще за всілякі сповіщення «підвищена небезпека».

Ну і якщо хоча б 10% наших громадян зараз кинуть у свою сумку або машину джгут, бинт, антисептик тощо, то рівень домедичної допомоги, у разі наступної атаки на місто, буде набагато кращим.

Andrii Diadikov

— Не була готова ні поліція, ні військова адміністрація. Хаос на дорогах, відсутність дій щодо унеможливлення блокування транспортом мостів (слава Богу, що це була не балістика). На жаль, маємо те, що маємо. Більшість населення, нехтуючи вказівками поліції, спостерігала за цим усім як за шоу, сміючись та знімаючи все, що відбувається.

Троя Нова

— Так само, як і інші міста, не готова. Бомбосховища закриті, у будинках їх немає. Раніше бігали в навчальні заклади, тепер не пускають. Усі забули про війну. Де мобільні бригади, які раніше завжди були поруч? Чому їх скоротили?

Tanya Goloven'ko

— А чому всі говорять про укриття, що їх не могли швидко знайти? Чому мовчать, що тривога розпочалася о 12:37, а вибухи у місті були вже близько 17-ї години? За чотири години тривоги не знайшли укриття? Це люди у нас занадто розслаблені й байдужі до тривог. Коли летіли «шахеди», люди на балконах знімали відео, були навіть на дахах будинків. Наступного дня, коли була тривога і загроза балістики, у паркінгу були кілька груп підлітків і кілька мам із колясками… (одразу скажу: це не виправдання якихось дій влади чи тому подібне. Кожному з нас варто задуматися, чи шукали ми те укриття до першого вибуху, чи думали: «пронесе».)

Тетяна Шинкарчук-Нагорна

— У Києві під час поїздки в громадському транспорті водії при оголошенні зупинки повідомляють, де знаходиться найближче укриття на випадок тривоги.

Максим Краснопір

— Єдиний серйозний «косяк» — це колапс громадського транспорту. Скажіть, навіщо повністю зупинили весь громадський транспорт?

Martin Libher

— Ну, звичайно, треба «дрючити» за закриті укриття. По-друге, якщо зранку повітряна тривога — можна і плани на день змінити. Є і безвідповідальність мешканців. І в нас дофіга поліцейських та інших силовиків — хай, може, освоюють дрони-перехоплювачі.

Наталя Захарук

— Дуже бракує укриттів. Не знаю, як у центрі міста, а, наприклад, у Тяжилові є тільки в школі та садочках. А людей і будинків багато, тож сховатися на п’ятому році війни фактично нікуди.

Мария Иваницкая

— Владу, будь-яку, завжди є за що покритикувати. Але яка вина влади в тому, що під час тривоги у Вінниці майже ніхто не йде в укриття, особливо вдень? Людей просять покинути приміщення, наприклад Пенсійного фонду, і піти в укриття, але всі стоять на вулиці біля будівлі! Якби, не дай Боже, прилетіло, то знову влада була б винна? Будьте чесними і справедливими.

Тетяна Камінна

— Де чіткий план руху до укриття? Де вказівники? Що, вже війна закінчилася? Відповідальні за це, видно, дуже розслабилися…

Yerokhin Pavlo

— На п’ятий рік повномасштабного вторгнення дуже багато вінничан досі перебувають у «мильній бульбашці». Для когось вона вже луснула, але, очевидно, не для всіх. А луснула ця бульбашка для деяких лише після реальних прильотів, руйнувань, вибухів, поранень і втрат життя. Дуже боляче читати новини з рідної Вінниці, коли в когось обірвалося життя або здоров’я через нехтування елементарними правилами безпеки під час обстрілів. Звісно, є розуміння, що 100% безпеки ніде немає, але збільшити свої шанси можна, буквально дотримуючись простих речей.

Тому давайте хоча б питання з укриттями вирішимо раз і назавжди:

• укриття мають бути відчинені під час тривог або не зачинятися у разі відсутності відповідальних;
• розробити і нанести на асфальт мітки з напрямком руху до укриттів;
• провести навчання в закладах щодо пошуку укриттів і необхідності перебування в них;
• здійснювати інспектування доступу до укриттів у різних закладах;
• запровадити відповідальність для балансоутримувачів за недопуск до укриття.

Звісно, бажано мати при собі аптечку або хоча б турнікет, гемостатик — бо такі реалії. Незручно стікати кров’ю за п’ять хвилин до приїзду швидкої. Коротко — хоча б так.

 

 

Читайте також:

Зачинені двері під час вибухів: як працювали укриття у Вінниці під час останньої дронової атаки

Ворожий удар «шахеда» у Вінниці забрав життя Бориса Авксентюка — видатного науковця та наставника молоді

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.