«А де цей «щєнок» був?» Дружина військового про ставлення до наших захисників

• Дедалі частіше можемо почути про несправедливе ставлення до військових, які постраждали у наслідок війни.
• Так, наприклад родина захисника з Вінниці Андрія Добровольського зараз бореться за те, щоб чоловік отримав відповідні документи про його неможливе продовження служби у лавах ЗСУ.
• Як ставляться до військових, які втратили своє здоров'я під час захисту Батьківщини? Розповіла дружина військового. 

— Я буду розголошувати й надалі порушувати питання: «Чому таке несправедливе ставлення до наших бійців? І чому взагалі таке хамське відношення до людей, які могли неділю знаходитися в окопах під дощем, снігом не ївши й не спавши?» — емоційно говорить Ірина Добровольська, чоловік якої воює з 2014 року. — І потім люди, які сидять тут коштом того, що хлопці їх там обороняють, просять хабаря за те, щоб дати йому обмежено придатного. Хочеться звертатися усюди, щоб просто дати розуміння, як до хлопців ставляться.

Чоловік Ірини, Андрій Добровольський, пішов на війну добровольцем ще у 2014 році, і так воював аж до 2019 року. Брав участь у найгарячіших боях, серед них і події Іловайського котла. Сам Андрій є розвідником.

На момент початку повномасштабного вторгнення, як розповідає Ірина, він вже був інвалідом війни й мав третю групу, і навіть отримував пенсію по захисту Батьківщини.

Хоч травму отримав у бою з ворогом, але не за захист Батьківщини

Як тільки розпочалася Велика Війна, Андрій одразу пішов знову захищати нашу країну. Проте, у жорстокому бою при наступі на Сєверодонецькому напрямі він отримав свою чергову контузію.

— Це був сильний артилерійський обстріл, під час якого хлопці отримали різні травми. З поля бою їх не змогли забрати медики, — розповідає Ірина. — Лише, коли все стихло, вони змогли самотужки звернутися до лікаря, але таке звернення коштувало нам того, що цю контузію пов'язали не з захистом Батьківщини, а просто з проходженням військової служби.

Така ситуація створила дуже багато незручностей під час лікування, оскільки остання контузія, вона ж п'ята по рахунку, найбільше вдарила по стану здоров'я чоловіка. Андрій, зі слів дружини, вже двічі потрапляв до психіатричної лікарні. Крім того, у чоловіка було знайдено ще три кісти у голові та пухлину у шлунку.

У Вінниці непридатний, а у Києві придатний

Як пояснила дружина, її чоловік завжди готовий був йти до бою і йшов, але через свій теперішній стан здоров'я не впевнений, як може реагувати на зброю, або банально, як фізичне навантаження ще підкосить його здоров'я. Тоді вирішили проходити ВЛК. 

У Вінниці військового одразу визнали обмежено придатним для служби, але не пов'язали останню травму зі захистом Батьківщини. Родина звернулася у Київ, щоб пройти повторне ВЛК і отримати все-таки ще статус травми пов'язаної зі захистом Батьківщини. Там, як говорить Ірина, і розпочалося пекло.

— Але після майже року боротьби за його здоров'я, нам в Києві травму таки пов'язали із захистом Батьківщини, але сказали: «Руки ноги є, можете йти воювати», — пригадує Ірина. — Ніхто не дивився на стан здоров'я, на виписки з лікарень, листи які у нього були. А ми в лікарнях пробули близько восьми місяців. 

Коли родина подала пере оскарження, то чоловіка просто почали, як сказала дружина, відправляти по кабінетах.

— Його просто «швирляли» по кабінетах, пройти то, і то, і ще то. Ну або, натякнули: «Трохи грошей і буде він обмежено придатним», — говорить жінка. — Чоловік звісно ж зірвався і приїхав додому. Просто кинув все і сказав: «Хіба 9 років життя я віддав за цей безлад та за хамське ставлення до військових?» Звісно, частина його подала в СЗЧ.

Вдома військовий пробув два тижні, але декілька разів був вимушений звертатися до лікарів, через те, що стрес дав про себе знати. В Андрія були дуже сильні головні болі, іноді доводилося, як розповіла Ірина, по три рази на день викликати швидку. Але, як тільки чоловікові стало трохи легше, він повернувся у частину.

Хамське ставлення командирів

Коли Андрій Добровольський повернувся до частини, то залишився без зв'язку. Ірина та мати Андрія хотіли з ним зв'язатися, тому набрали командира — Сергія Дацуна. Дружина військового розповідає наскільки була вражена хамським ставленням як до військових, так і до їх родин від командира.

— Я представилася, що є дружиною Андрія Добровольського, запитала, яка наразі справа з моїм чоловіком, де він знаходиться, бо він без зв'язку. Тоді командир одразу почав мені хамити, — ділиться спогадами жінка. — Коли подзвонила мама Андрія і сказала: «Моя дитина провоювала 9 років». То він так саме хамськи віднісся і до неї. Він почав говорити: «Що мені привести його додому вам? Що я маю зробити? І взагалі не дзвоніть сюда. І звідки взяли мій номер?» Кинув трубку і заблоковував.

Але Ірина зауважує, що таке жахливе ставлення від вищого командування має не лише її чоловік, а і всі звичайні військові.

— Я мала змогу поїхати туди. І в спілкуванні всі дуже жалілися на відношення командирів, — розповідає дружина. — Але я туди знову ж таки їздила, тому що там немає умов для перебування в його стані. В нього є пухлина в шлунку, щоб йому не стало гірше, потрібно хоча б дотримуватися дієти.  А вони там в сухом'ятку їдять паштети й тушонки. Поміж іншим, військові вимушенні жити в жахливих умовах, біля них бігають купи мишей та пацюків.

Хоча Ірина, як і її чоловік, каже, що на умови вони закривають очі, адже в окапах було ще гірше. Наразі Андрій чекає переведення до іншої частини.

Допоки не написала президенту, ніхто нічого не робив

Ірина також поділилася історією, як після отриманням чоловіком контузії не могла його знайти.

— Його тримали у Дніпрі, допоки я не почала писати листи президенту і попросити хлопців підписатися, що вони бачили, як він отримав контузію і був дві години без свідомості, але ніхто нічого не робив для того, щоб йому допомогти. Тобто він залишався без належної медичної допомоги цілий місяць. Потім йому в частині ще говорили: «Що це в тебе за дружина? І що це ви підіймаєте кіпіш?» — розповідає Ірина. — І допоки я не звернулася до вищих органів, то мого чоловіка ніхто не хотів класти до госпіталю.

Крім того, під час бою військовий втратив свої документи, його військовий квиток згорів. В новому йому записали лише дев'ять місяців служби. Дружина військового одразу зверталася до командира бригади, в якій зараз перебуває її чоловік, з проханням підняти документи й записали йому попередні роки, які він віддав захисту України, на що їй лише відповіли: «А де цей «щєнок» був?»

Після чого Ірина, знову ж таки почала писати звернення, де її запевнили, що будуть розбиратися, адже справді згідно з законодавством це питання вже мали б вирішити.

— І наразі йому записано лише 9 місяців, але ніхто ніде не шивелиться, — пояснює Ірина.

Що робити, якщо раптом ваша родина в подібній ситуації?

Зі слів Ірини, стає зрозуміло, що справедливості, якої вона домоглася для свого чоловіка, завдячує саме юридичній допомозі. 

Наприклад, вона писала звернення до вищого керівництва. Під час лікування у Вінниці, лікар, до якого потрапив Андрій, допоміг розібратися у формі 100 та підказав, як діяти в тій чи іншій ситуації.

Крім того, ви можете безплатно прокосультуватися з якихось питань в юристів та адвокатів. Їх контакти знайдете в цьому матеріалі:

• Якщо потрібна допомога адвоката, то де знайти безплатного? Адреси і телефони юристів

Ви повинні знати про свої права! І пам'ятати, що наші захисники та захисниці воюють не лише за наші кордони, а й за наше щасливе майбутнє, в країні без корупції та хабарництва!

Читайте також:

Грошова підтримка для українок, які постраждали внаслідок війни: реєстрація на допомогу

«До поранених військових державі немає діла»: велике інтерв'ю з морпіхом Веніаміном Бондарчуком

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.