Від маловідомих пісень до «Щедрика»: як у техколеджі відбувся фестиваль колядок і щедрівок

Дар'я ДАЦКОВА

Колядки, щедрівки, театралізовані дійства та Вифлеємський вогонь миру — у Вінницькому технічному фаховому коледжі різдвяні традиції вже близько десяти років об’єднують студентів і викладачів під час фестивалю.
Що думають студенти й викладачі про українські традиції та як пройшов фестиваль колядок і щедрівок? Розповідаємо.

У Вінницькому технічному фаховому коледжі відбулося традиційне святкування Різдва. Цьогоріч студенти та викладачі об’єдналися навколо спільної справи — фестивалю колядок і щедрівок. Як розповіла директорка коледжу Світлана Василюк, традиція відтворювати українські обряди живе в закладі вже понад десять років.

— Сьогоднішні колядування для нас уже стали традиційними. Грудень — це особливий місяць, багатий на різноманітні українські звичаї. Наші Андріївські вечорниці плавно переходять у вечір колядок і щедрівок, адже сьогодні — Святий вечір, завтра — Різдво, і ми маємо згадувати та берегти свої традиції, — говорить Світлана Василюк.

Цього року участь у заході взяли п’ять відділень, які колядували, щедрували та виконували як народні, так і сучасні танці. До традиції колядування долучилися й викладачі коледжу.

«Українські традиції — це дуже гарно й молодіжно»

Святкування розпочалося з того, що громадська організація «Пласт» передала коледжу Вифлеємський вогонь миру — вогонь добра, щастя, надії й, звісно, перемоги.

Після почався вже і сам фестиваль з колядками, щедрівками, танцями та виставами. В них можна було побачити персонажі різних часів – від Ярославни та Ігоря з героїчної поеми «Слово про Ігорів похід», Оксани і Вакули з Гоголівської «Ночі перед Різдвом» до щемливих героїв «Маленького горнятка» Василя Сухомлинського.

У розмові зі студентами коледжу дізналися, що багато з них і поза навчальним закладом притримується традиції колядувати та щедрувати.

Студенти факультету транспортних технологій Владислав Трофимишин та Кирило Мельник кажуть, що раніше також ходили колядувати й беруть активну участь у загалом подібних заходах коледжу.

— Перед самою колядкою я грав роль Вакули, також були ролі двох козаків, які його підтримували. До виступу готувалися недовго: провели три репетиції й ще одну — безпосередньо перед виступом. Після театралізованої частини ми виконали колядку, — розповідають студенти.

Обидва хлопці зазначають, що такі заходи дуже важливі для збереження українських традицій.

— Загалом вважаю, що українські традиції — це дуже гарно й молодіжно. Їх потрібно продовжувати, щоб наступні покоління не забували про них. Так ми показуємо, що таке Україна, — зазначає один із юнаків.

Деякі колядки почули вперше

Окрім загальновідомих колядок, які, певно, знає кожен українець, на фестивалі можна було почути й маловідомі.

Студентка першого курсу спеціальності «Комп’ютерна інженерія» Софія Севак ділиться, що під час підготовки справді почула багато нових для себе колядок і щедрівок.

— Деякі знала раніше, а деякі почула вперше. Навіть ту колядку, яку ми готували від відділення, я до цього ніколи не чула, але вона мені дуже сподобалася, — каже дівчина. — А ще колядки й щедрівки — це про нашу культуру, наше минуле й традиції. Так ми показуємо, що ми українці.

«Найголовніше — заохочувати дітей до цього»

Цього року разом зі студентами співали й викладачі технічного коледжу. Серед них були й ті, хто викладає музичне мистецтво, і ті, хто просто вміє та любить це робити. До прикладу, Олена Кучер, викладачка природничих дисциплін, сьогодні колядувала та щедрувала разом зі студентами.

— Різдвяні свята загалом є важливими в житті кожної людини, а зараз, з огляду на українські реалії, ми сприймаємо їх ще глибше. Це не лише Різдво як свято, а й плекання наших українських традицій. Не можна забувати своє коріння: так, потрібно дивитися вперед, але, щоб упевнено триматися в житті, треба мати міцну основу. Тому ми звертаємося до досвіду наших пращурів, — говорить викладачка.

Під час підготовки кожне відділення могло самостійно обрати колядку чи щедрівку. Викладацький колектив, який брав участь у заході, теж наважився виконати досить складну композицію.

— Ми дозволили собі розширити репертуар і виконати «Щедрик» нашого подолянина у власній інтерпретації. Для нас це велика честь — виконувати його для студентів, — говорить Олена Кучер. — Найголовніше — заохочувати дітей до цього, привчати їх до українських традицій, щоб сучасні виклики й реалії не стерли нашу генетичну пам’ять.