Три озера, сади і балкон з панорамою: маєток генерала Данильчука у Стодульцях

Дар'я ДАЦКОВА

Усі фото: Віталій Солодовник

У селі Стодульці Жмеринського району розташований маєток генерала Данильчука.
Нині тут діє школа. А що це було за місце раніше? Розповідаємо.

Село Стодульці має давню історію. Після Переяславської ради воно залишалося під владою Польщі аж до 1672 року, а згодом, до 1699-го, — під турецькими завойовниками. Селян остаточно закріпили за землею, заборонивши їм переходити від одного пана до іншого за тиждень до свята Юрія. Змінювалися власники, купувалася й продавалася земля, а разом із нею — закріпачені селяни. Так тривало до селянської реформи 1861 року.

Після реформи земля у Стодульцях була поділена так: генералу Данильчуку належало 751 десятина, пану Генріху Роті — 450 десятин, 72 десятини займали священнослужителі, 350 десятин — заможні селяни, 300 десятин — інші селяни. Загалом у селі нараховувалося 1922 десятини землі.

Відео дня

Саме генерал Данильчук в XIX столітті звів у селі розкішний двоповерховий палац — панський садибний будинок із чотирма точеними білокам’яними колонами, що підпирали широкий масивний балкон. Маєток, збудований на найвищій точці південної частини села, справляв сильне враження. Будівлю обнесли муром, за яким росли велетенські сосни та ялини.

У західній частині алеї розташовувалася насипна гірка з альтанкою, а вся територія садиби була засаджена фруктовим садом, саджанці для якого привезли з німецького Гамбурга. Тут плодоносили яблуні з плодами вагою до 350 грамів, які селяни називали «Ламбур», а також кілька сортів райських яблук та інші рідкісні види. На жаль, вони не збереглися, окрім п’яти величезних платанів, діаметр стовбурів яких сягає кількох людських обхватів.

У північно-західній частині садиби розташовувалися три ставкові озера й спеціальна сажавка для розведення риби. На річці Рів пани мали млин, крупорушки, олійню, а в самому селі діяв цегельний завод. Про економічні можливості маєтку можна судити з розписки, знайденої під час ремонту школи у 1967 році. У ній зазначалося: «Генерал Данильчук закупил у барона фон Тавбена платьєв на сумму — 2755 руб. и 53 коп. золотом».

За розповідями сучасників, генерал Данильчук залишився в пам’яті як гуляка, пияк і недбалий господар, який навесні не мав чим годувати худобу. Своє життя він закінчив трагічно — застрелився з рушниці.

Колишні учні школи, що нині розташована в маєтку, згадували: з балкона другого поверху відкривався дивовижний краєвид на село — усе було видно, як на долоні.