Святиня з понад 400-річною історією: що відомо про костел у Пикові

Дар'я ДАЦКОВА

Пиків на Вінниччині — село з історією, що сягає щонайменше XVI століття. Колись волостний центр і містечко з кількома тисячами мешканців, сьогодні воно зберігає пам’ять про давнє минуле у стінах костелу Пресвятої Трійці XVIII століття.
Його історія — це шлях від розквіту парафії до закриття у радянські часи й нинішнього занепаду, який і досі нагадує про багатовікову спадщину Пикова.

Село Пиків на Вінниччині має давню й насичену історію. Вважається, що поселення засноване не пізніше 1590 року, однак у документах воно згадується ще раніше — у 1569–1570 роках, а за окремими даними навіть у 1525-му. Також Пиків фігурує в джерелах 1594, 1603 та 1611 років. Про це пишуть на сайті Костели і каплиці Украхни.

Із XVIII століття Пиків подається як містечко. У період Російської імперії воно було центром волості, а в радянські часи певний період — районним центром. У 80-х роках ХІХ століття (Старий і Новий Пиків) налічував приблизно 2300 мешканців. У 1903 році тут проживало 2356 осіб, а вже у 1905-му — 4658.

Проте, цікавим це містечко є і через історію місцевого костелу, яка сягає початку XVII століття. Перший, імовірно дерев’яний, храм Пресвятої Трійці у Старому Пикові існував ще до 1604 року. Про нього згадують акти Луцького синоду 1726 року.

У 1740 році святиню замінили новим дерев’яним храмом. Саме відтоді велися метричні записи, хоча, за даними схематизмів, сама парафія виникла ще на початку XVIII століття.

Мурований костел XVIII століття

Сучасний мурований храм у центрі Старого Пикова звели 1774 року на новому місці коштом місцевих власників — Антонія та Зофії (з роду Красінських) Любомирських. Освячення новоспорудженого костелу відбулося у 1776 році (за іншими даними — 1777-го). Чин освячення звершив єпископ-помічник Луцький Франциск Коморницький.

Храм мав чотири вівтарі у вигляді фресок на стінах з образами, написаними на полотні. Головний вівтар прикрашав образ Матері Божої Ченстоховської, оздоблений і коронований. Мурована дзвіниця, розташована в огорожі прикостельного цвинтаря, містила три дзвони.

Розквіт парафії

Наприкінці 1850-х років парафія в Пикові налічувала понад 2300 вірян. У Лемешівці діяла мурована каплиця. У 1859 році храм відреставрували коштом парафіян.

У другій половині 1870-х — 1890-х років парафія зросла до понад трьох тисяч вірян у містечку та більш як у двох десятках навколишніх сіл. Адміністратором був о. Владислав Коцеєвський. У цей період з’явилися також каплиці в Нападівці (згодом не згадується) та цвинтарна каплиця в самому містечку.

На початку ХХ століття парафія, яка налічувала вже до чотирьох тисяч вірних, перебувала під опікою о. Людвика Томашевського, якого згодом змінив о. Антоній Сервігнат.

Закриття і занепад

У 1930-х роках радянська влада закрила костел у Пикові. Під час Другої світової війни святиня знову запрацювала і діяла щонайменше до 1947 року — тоді громада налічувала близько двох сотень вірян. Згодом будівлю використовували як склад.

У 1991 році суттєво зруйновану споруду колишнього римсько-католицького храму повернули Церкві. Однак невелика місцева громада римо-католиків не має змоги провести повноцінну реставрацію. Попри це, будівля збереглася у відносно непоганому стані, хоча й досі стоїть напівзруйнованою — як мовчазний свідок багатовікової історії Пикова.