«Вони забирали в нас їжу». Історії про людей, які втекли від вибухів та обстрілів

• Маленькі діти та підлітки, їх батьки — всі ці люди приїхали у Вінницю, тікаючи від обстрілів та бомбових ударів з інших міст. Десятки людей сьогодні, як і вже понад тиждень приходять в гуманітарний Центр речей для того, щоб підібрати собі необхідний одяг та взуття. Більшість з них тут вперше. В більшості немає у що переодягнутися і, на жаль, немає куди повертатися після перемоги.

Про це повідомляють на сайтв вінницької міської ради.

Довжелезні стелажі повністю завішані одягом, заповнені взуттям, дитячими іграшками, постільною білизною, рушниками тощо. Інколи з’являються й дитячі візочки та колиски. Всі ці речі переселенці можуть брати безкоштовно у центрі, який почав діяти на початку квітня.

Асортимент тут поповнюється фактично щодня — гуманітарку надсилають закордонні благодійники. Приносять одяг в хорошому стані й пересічні вінничани та волонтери.

На вході адміністратори перевіряють в людей документи — паспорт, довідку внутрішньо переміщеної особи чи додаток «Дія». Після цього можна йти обирати потрібні речі.

В когось на обличчі читається розгубленість, хтось посміхається, тримаючи в руках рушник — пояснює, що такий самий був вдома. Батьки допомагають дітям обрати іграшки, «на око» намагаються визначити розмір верхнього одягу — підійде чи ні?

Вперше сюди прийшла жінка з маленьким сином. Вони родом з Херсона. Виїхали звідти на свій страх та ризик менше тижня тому. Зараз намагаються освоїтися в новому місті, вже вдалося знайти помешкання, скоро будуть шукати роботу.

«Все, що взяли — це один одного. Тікали звідти, бо життя там не було: ціни високі, всюди ходять росіяни. Ми жили у багатоповерхівці і поруч з будинком постійно стріляли, були чутні вибухи в Чорнобаївці. Зараз тут, у Вінниці, з нами живе ще одна родина з Херсонської області. Вони виїхали звідти пізніше — точкою неповернення стало те, що росіяни почали ходити по будинкам і шукали дівчат. З якою метою? Навіщо? Нам було страшно там жити, страшно виходити на вулицю, розстрілювати могли за будь-що, — зізнається жінка. — Зараз винаймаємо житло — нам пощастило, господарі зробили величезну знижку з огляду на те, що грошей у нас фактично немає. Але треба жити далі. Є заради кого».

Біля поличок з іграшками стояла подружня пара з двома дітьми. Родина теж нещодавно у Вінниці, приїхали з Бородянки й поселилися у родичів.

«Ми виїжджали на свій страх та ризик. Дорогою було багато блокпостів, нас шманали, перевіряли все — документи, речі, запитували, чи є горілка. Я ховала в бюстгальтер гроші, щоб зберегти їх. Вони забирали в нас їжу, — згадує Олена. — Ми взяли мінімум речей, не взяли навіть іграшки для дітей. Бо, зрештою, які можуть бути іграшки, якщо нас вб'ють? Нам пощастило виїхати з першого разу, багато знайомих та родичів були змушені повернутися назад — їх розвертали та погрожували розстрілом».

Таких історій тут повно, розповідає волонтерка Анна, яка допомагає в гуманітарному Центрі речей. Дівчина зізнається, що багато людей, які приходять сюди, бояться натовпу — тому їх доводиться супроводжувати та підказувати, що і де можна знайти.

«В середньому щодня сюди приходить понад 1500 людей. З самого початку це були кияни та харків'яни. Зараз приходять люди з Краматорська, Донецька, Луганська. Періодично з'являються й одесити, — розповідає Анна. — Найбільший попит тут на речі для дорослих, бо не завжди є вся розмірна сітка. Взуття та дитячі речі є. Зараз ми також почали давати по одному комплекту постільної білизни в руки, хочеться, щоб всім вистачило. Якихось інших обмежень немає, кому скільки й чого треба — те й беруть».

Волонтерка також додає, що в Центр інколи заходять і самі вінничани — приводять сюди людей, яких прихистили в себе вдома.

Адреса гуманітарного Центру речей: вул. Кармелюка, 2 (другий поверх). Графік роботи Центру: з 10.00 до 17.00, з понеділка по п’ятницю.

Читайте також:

Цей день в історії. Свято, іменини, заборони і прикмети 14 квітня

Що і де безоплатно отримують переселенці та інше важливе за 12 квітня на 20minut.ua