Як допомогти своїй дитині впоратись зі стресом під час війни? Поради психолога

• Війна має вплив на всіх: дітей, підлітків, дорослих і людей старшого віку.
• Але особливо чуйними до усіх цих подій все-таки залишаються діти.
• Ми поспілкувалися з дитячим психологом Маєю Рублевською, щоб детальніше взнати, як війна вплине на наших дітей.

Майя Рублевська — дипломований психотерапевт, який працює у напрямку системної сімейної психотерапії. Також вона є арттерапевтом та корекційним педагогом, тобто працює з дітьми, які мають затримку у розвитку, аутизм. Крім того, пані Майя —  член Української Спілки Психотерапевтів та всеукраїнський Арт/терапевтичної асоціації України.

Саме тому ми вирішили звернутися до неї, як до кваліфікованого спеціаліста з цього питання і поспілкуватися про те, як війна зараз впливає на наших дітей та які наслідки можуть бути для діток, які вимушені це все переживати.

Як війна впливає на психологічний розвиток дітей?

— Насправді, у дітей, травмованих війною, симптоми можуть бути такими ж, як у тих, хто зазнав іншої психологічної травми. У молодших дітей з'являються страхи, енурез, неспокійний сон, тривога, характерна для менших дітей, гіперактивність. Часто у дітей трапляється безсоння, втрата або погіршення навичок мовлення навіть у молодшій школі. Чим дорослішою стає дитина, тим частіше це виливається в плаксивість, конфліктність, агресію, образу, — розповідає психологиня. — Підлітки стають асоціальними, ставляться до всього негативно. В них можуть виникати панічні атаки й соматичні прояви ― вони починають частіше хворіти. Також, якщо говорити про підлітків, особливо хлопців, то вони свій страх уже свідомо приховують. Його можна виявити проективними методами, але вони самі себе переконують, нібито нічого не бояться. Вони мають більше поведінкових проблем, стають замкнутими й асоціальними, складніше адаптуються. Можуть заявляти, що не бояться війни, але насправді страх проявляється в іншому ― наприклад, чомусь починають боятися павуків, мікробів, висоти тощо. Частіше це стається з хлопцями ― дівчатам простіше сказати, що їм страшно. 

Зі слів нашого експерта стає зрозуміло, що в майбутньому і вже навіть зараз у дітей може бути проблема із соціальною адаптацією. Через що пані Майя наголошує на важливості перш за все емоційного стану дорослих, оскільки саме батьки мають найбільший вплив на свої діти. Якщо дитина відчуває безпеку та турботу, це буде найкращим підґрунтям для виникнення інтересу та бажання контактувати, досліджувати, навчатися з новими людьми та середовищем:

―  Тому дорослим важливо навчитися піклуватися про себе заради дітей і у 70% часу спілкування з ними бути у стабільному, врівноваженому стані, пояснювати та обговорювати свої переживання та стани, та приймати емоційний стан дитини, сприяти його проживанню. 

А як взагалі діти реагують на стресові ситуації пов'язані з війною?

― Як практичний психолог та психотерапевт, який безпосередньо працює з українськими емігрантами за кордоном можу зробити наступні висновки: Перш за все це зміна апетиту та порушення сну, дитина починає відмовлятися від їжі, або споживає її в меншій кількості, в неї з'являється безсоння, або надмірна сонливість. Також, бувають часті прояви агресії, болі в тілі, наприклад, біль у спині, в животі, розлади травлення, головний біль. Ще виникає бажання ізолюватись та відмова від взаємодії, тобто є складність в комунікації та небажання йти на контакт з іншими навіть близькими людьми, ― розповідає Майя Рублевська. ― Нав'язливі думки, вони спонтанні  та неприємні й від них складно позбутися. В дитини може бути частий плач як прояв печалі та суму за кимось чи чимось. До ознак можна також віднести гіперзбудженість ― це надмірна тривожність, яку викликає будь-який раптовий шум, або надмірна     енергійність та імпульсивність, ― пояснює психотерапевт. ― Може бути ще так звана сепараційна тривога, тобто діти бояться бути далеко від батьків. Ну і такі ознаки, як зниження концентрації уваги, проблеми при запам'ятовуванні та відтворенні інформації, не можливість уявляти та фантазувати та інше.

Які можуть бути емоційні наслідки війни для дітей?

― Якщо розглядати дитячу психіку і дитячий мозок, то для формування здорового сприйняття реальності й довіри до світу та людей, дитині конче необхідна безпека. В час ведення військових дій на території України діти фізично не відчувають безпеку, відповідно це призводить до виникнення порушень в психічних процесах, а саме наявності порушення сприйняття, когнітивних функцій, емоційною саморегуляцією. У мозку дитини підіймається кортизол, якщо вона відчуває, що їй можуть нашкодити, і що навіть батьки не захищені в цей період життя, що й створює додаткове поле для зміни емоційного стану, появи затримки у розвитку, регрес набутих навичок, сповільненості сприйняття та обробки нової інформації, зміни стратегій комунікації, порушення фізіологічних процесів тощо. Якщо дані процеси повторюються систематично, дитина не відчуває в цей час достатньої підтримки з боку близьких їй людей, немає можливість відреагувати вільно на те, що її хвилює, звільнятися таким чином від напруги та тривоги, це провокує стан дистресу, ― розповідає психолог.

Тому, Майя Рублевська звертає особливу увагу на те, що якщо батьки чи опікуни дитини не приділяють цьому достатньої уваги та не звертаються до фахівців охорони психічного здоров'я за консультацією, а ситуація небезпеки ззовні продовжує бути актуальною для дитини, в той час, як симптоми дистресу зберігаються довше ніж 3 місяці, то є велика імовірність розвитку у дитини постравматичного стресового розладу. В такій ситуації для допомоги психіці дитини слід залучити фахівців таких як психіатр, невролог, психотерапевт та інші. Більше того батькам слід бути готовими до того, що процес допомоги дитині може розтягнутися на досить довгий період часу з залученням фармакологічних препаратів.

 Як можна підтримати дітей, що постраждали від війни, з психологічної точки зору?

― Я поділюся своїм досвідом, виходячи з процесу моєї праці й спираючись на позитивні результати подібного напрямку роботи. Найважливішим кроком я вбачаю є надання доступним чином (мовою без термінів і повчань, спираючись на малюнки та залучаючи дітей до інтерактиву) інформації про те, які можуть бути реакції на стрес з огляду на появу почуттів та тілесних реакцій. Це є досить терапевтично для людей будь-якого віку, адже це сприяє нормалізації симптомів, які виникають як реакція на ненормальні обставини, в цьому випадку війна в нашій країні, ― пояснює Майя. ―  Процес психоедукації чи психоосвіти (саме так називається даний метод психологічної підтримки) накладає іншу рамку на відчуття страждання та інших тяжких переживань, яка звучить як «Те що я відчуваю у зв'язку з війною є нормальним. Зі мною все гаразд. Це минає».

Психотерапевт також зауважила, що не менш важливим аспектом є саме проведення подібної активності в груповому форматі, коли діти, об'єднанні за віковою категорією, можуть переконатись, що більшість учасників мають подібні переживання та тілесні реакції, і це теж нормальна реакція на ненормальну ситуацію в Україні, та чудово протидіє відчуттю самотності: 

―  «Я не один, іншим теж буває складно», - діти часто діляться подібними усвідомленнями, ― розповідає нам Майя.

― Наступним кроком до покращення психоемоційного стану є індивідуальні або групові зустрічі, спрямовані на емоційну стабілізацію, які навчають практичним навичкам протидії стресу. В подібні активності включаються дихальні вправи, скеровані медитації та сканування тіла з метою покращення сенсорного усвідомлення, техніки аутотренінгу для створення образу «безпечного місця», вправи на заземлення та арттерапія, ― говорить спеціаліст.

Тобто, ми можемо зробити висновок, що для підтримки наших дітей, ми перш за все повинні пояснити їм, що те що вони відчувають це нормально і, що він або вона не один потім просто навчити дитину боротися з цим стресом шляхом використання правильних технік.

Та як зрозуміти батькам вже після війни, що в дитини є проблеми? Які прояви тривожності та посттравматичного стресового розладу можуть спостерігатися у дітей після війни?

― Серед основних маркерів, які є ознаками ПТСР є такі як: повторне переживання симптомі, йдеться про флешбеки, під час яких дитина почувається так, ніби подія повторюється, нічні жахи, тривожні образи, що виникають у свідомості мимоволі, або інші сенсорні враження від події. У дітей симптоми повторного     переживання можуть набувати форми повторного переживання досвіду, повторюваної гри або страшних снів без усвідомлення змісту.  Далі можуть виникнути погіршення роботи нервової системи, це складнощі з запам'ятовуванням, концентрацією уваги, мисленнєвими процесами тощо, ― розповідає експерт. ― Також, є така річ, як надмірне психічне збудження, що схоже на перебування в «повній бойовій готовності» та проявляється через дратівливість     та тривога. Ну і звісно, відстороненість, апатія і втрата інтересу до речей та справ, які раніше приносили задоволення, бажання ізолюватись від оточення теж говорить, що дитині потрібна кваліфікована допомога.

Як психолог може допомогти дітям пройти через посттравматичний стрес та відновити психологічну стійкість?

― Одним з найдієвіших методів в роботі з посттравматичним стресовим розладом є Травмофокусована когнітивно-поведінкова терапія. Як воно відбувається? На початку проводиться скринінг ознак ПТСР, далі узгодження плану допомоги, практична психологічна підтримка дитини, яка має симптоми ПТСР, підтримка сімей та опікунів, а також створення соціальних факторів для якнайшвидшого одужання, ― розповідає Майя.

Психолог зауважує, що у всіх випадках ПТСР фахівці сфери охорони здоров’я повинні зважати на вплив травматичної події на всіх членів сім’ї. Якщо травматична подія мала вплив на всю сім’ю, то страждати від ПТСР може більше, ніж один член сім’ї. У такому разі працівники сфери охорони здоров’я повинні забезпечити ефективну координацію допомоги всім членам родини. Крім того, в певних випадках додається медикаментозна терапія, хоча вона не повинна бути загальноприйнятим вибором терапії для дітей і підлітків із ПТСР.

― Тривалість травмофокусованої психологічної терапії дітей і підлітків із хронічним ПТСР, як правило, становить 8-12 сесій, якщо ПТСР є результатом однієї травматичної події. Якщо травматичну подію обговорюють під час сесії, то, зазвичай, необхідні тривалі сесії, наприклад, 90 хвилин. Терапія має бути регулярною і безперервною, як правило, принаймні один раз на тиждень, і її повинна проводити одна і та ж особа. Також, має гарний ефект така терапія в груповому форматі, ― каже експерт.
 

Читайте також:

Завершився найбільший фестиваль кіно для дітей — 10-й Чілдрен Кінофест

Готовий на 90%. На 600-річчя триває будівництво «Муніципального житла»

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.