Фото війни теж завдають травми. Що таке синдром свідка та як з ним впоратися

Фото війни теж завдають травми. Що таке синдром свідка та як з ним впоратися
Фото ілюстративне
  • Навіть якщо фізично людина перебуває в безпеці, її психологічний стан щодня погіршується під впливом жахіть війни, страхітливих новин та проявів геноциду українського народу. Розповідаємо про синдром свідка та як з ним впоратися.

Українці славилися своєю чуйністю, імпатією, вмінням співпереживати. Війна стала справжнім випробуванням для тих людей, кого торкнулося горе і тих, хто споглядає за шокуючими подіями на фото і відео. За одинадцять місяців таких подій відбулося чимало.

Одна з останніх — трагедія у Дніпрі, де після ракетного удару обвалився під'їзд багатоповерхівки. Переглядаючи фото та відео з місця події відбирає мову та залишає порожнечу всередині, хочеться плакати. Для вінничан залишила криваву рану у серці ракетна атака 14 липня по Будинку офіцерів, де загинуло чимало наших земляків. Ми всі, читаючи новини, пропускали трагедію кожного потерпілого через себе.

Але варто пам’ятати, що отримати психологічну травму можна не лише за безпосередньої участі в екстремальних подіях. Шокуючі фото та відео для людей зі слабкою нервовою системою теж можуть завдати травми.

Відео дня

Розповідаємо, що таке синдром свідка і які прийоми можна використовувати, щоб прийти до тями після шокуючих новин.

Що таке синдром свідка

Психологічну травму, яку ми називаємо травмою свідка, провокує емоційна залученість у трагедію. Наприклад, людині довелося бігти з рідного міста через війну і тепер, навіть у безпеці, вона не може спокійно спостерігати за руйнуваннями інших міст.

Ознаки синдрому свідка

  • Після перегляду новин людина яскраво уявляє, що це могло статися з нею чи її рідними. Фантазії настільки реальні, що викликають страх, тривогу, стан, близький до панічної атаки.
  • Безпорадність і сором за неможливість допомогти постраждалим або взагалі запобігти події. Провина за те, що людина вціліла.
  • Сильний гнів, мрії про помсту, бажання трощити речі.
  • Несподіваний спокій і порожнеча.

Наслідки травми можуть накрити не відразу, а через деякий час у вигляді тривоги, фобій, нав’язливих спогадів, жахливих сновидінь.

Що робити?

Психологи кажуть,що варто розміщувати страшні фотографії, якщо ви не лідер думок або медіа. Хтось із ваших близьких може травмуватися вдруге. Краще опишіть власні почуття, емоції та страхи, виплесніть ваш стан на папір. Запишіть, про що ви думаєте, чого боїтесь, від чого боляче. Можете зберегти цей лист, можете спалити, та не тримайте в собі переживання.

Наші гнів та біль краще трансформувати в дії, які наблизять до Перемоги. Працюйте, пишіть знайомим за кордон, вступайте в інтернет-війська, допомагайте ЗСУ. Відвідайте курси з психології, щоби піклуватися про себе та близьких. Підтримуйте один одного, не замикайтеся: зараз ми всі разом тримаємося, Україна — єдине ціле. Ми повинні вибороти нашу Перемогу.

Часто в екстрених ситуаціях люди губляться і не знають, що робити, й це може сильно їм зашкодити.

Психологи дають рекомендації

Наталія Козак, психолог:

— Синдром свідка — це те, з чим ми найчастіше стикаємося під час війни. Тому що зараз ми всі є, якщо не фізично, тоді інформаційно, свідками безлічі жахливих подій, які відбуваються в нашій країні. Увесь цей шок-контент може настільки емоційно впливати на психіку людини, що вона починає тілесно відчувати такі ж фізичні реакції, ніби це трапилося реально з нею.

В такому стані час від часу перебувають люди, які знаходяться фізично далеко від таких подій, чи навіть в іншій країні. І це, як правило, відбувається під час читання новин та перегляду відео. 

Такий негативний досвід отримала одна з моїх клієнток, коли дізналася про влучення ракети в житловий будинок в Дніпрі, хоча сама вона знаходилася на той момент в Австрії.

Психіка кожної людини є дуже індивідуальною, тому те, що адекватно сприймається однією людиною, може вкрай болісно та різко сприйматися іншою. Тому, коли вам хочеться поділитися якимсь шок-контентом з близькими чи друзями, зважайте на їх психоемоційний стан і не судіть по собі. Те, що перетравлює ваша психіка, не завжди зможе спокійно сприйняти інша людина.

Особливість цієї травми полягає в тому, що психологічний афект відбувається, ніби людина не через світлини побачила трагедію і абстрагувалась, а ніби бере в подіях безпосередню участь. Відбувається це і психологічно і морально: вихід адреналіну, сльози, тремтіння.

Щоб вивільнити свої емоції, треба: 

  • розмовляти з рідними і друзями, звернутися до психолога. Трансформувати свої емоції.
  • нагадати собі реальні факти: ЗСУ перейшли у наступ, нам допомагає весь світ, українці мають шалений дух патріотизму тощо. 
  • перетворити свій біль на дію: долучись до волонтерства, навіть якщо воно буде одноразовим. Займатися фізичною активністю тощо.

Сергій Міщук, психолог:

— Особливість цієї травми полягає в тому, що психологічний афект відбувається, ніби людина не через світлини побачила трагедію і абстрагувалась. Тіло бере в подіях безпосередню участь. Відбувається це і психологічно, і морально: вихід адреналіну, сльози, тремтіння.

Лікування синдрому свідка полягає не в тому, щоб зробити людину психологічно байдужою. Людина має абстрагуватися, побудувати кордони, захистити власний внутрішній світ. Має мобілізуватися перед подальшими подіями і бути готовою до таких ситуацій. Зрозуміти, що ваша психіка вже не цілісна.

Найперше — дбаємо про себе, потім про всіх інших. Головне не йти в простір горювання. Потрібно адаптуватися до змін і йти далі. ЗСУ, волонтери, українці показали світу, які ми непереможні. Тому варто пам'ятати, що ми не заручники, ми не безпорадні.

 

Читайте також:

Протези бійцям безкоштовно: як військовим повернути ноги і руки, втрачені на війні

Про інвалідність внаслідок війни. Дізналися, як отримати статус, куди звертатися

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.

Коментарі (1)
  • Читач93

    У вас помилка в тексті.

    "Психологи кажуть,що варто розміщувати страшні фотографії, якщо ви не лідер думок або медіа".

    Ви пропустили частку "не", і речення має виглядати так:

    "Психологи кажуть, що НЕ варто розміщувати страшні фотографії, якщо ви не лідер думок або медіа."

keyboard_arrow_up