Допомога тим, хто цього справді потребує. Як медреформа змінює «швидку»

У бригадах швидкої нині їздять лікарі та фельдшери. З 2023 до них мають приєднатися парамедики

У липні 2012 року прийняли закон «Про екстрену медичну допомогу», з якого почалася реформа цієї галузі медицини. У новій системі «мізки» екстреної допомоги Вінниччини знаходяться у двоповерховій будівлі на Пирогова, 46а.

Диспетчери цілодобово отримують виклики з усієї області, передають інформацію на вісім станцій і на бригади медиків. Усе швидко та злагоджено.

А от колишня система таким похвалитися не могла, казав головний лікар обласного центру екстреної допомоги та медицини катастроф Анатолій Пірникоза.

— Виклики на «03» надходили на районні лікарні, які спочатку відправляли фельдшера до пацієнта. Якщо він не справлявся, то вже їхала машина з районної лікарні. У складних випадках, швидка привозила до лікарні, збирали консиліум лікарів. За потреби транспортували пацієнта до Вінниці. Таким чином, якщо пацієнта з підозрою на інсульт забрали, для прикладу, з Піщанки, то на огляд лікарями й транспортування у Вінницю витрачають 5-6 годин!

Нині ж діагностика пацієнта відбувається за лічені хвилини. Виклик отримує обласний центр, по GPS знаходить найближчу машину «екстренки» та передає інформацію на планшет медикам.

— Беремо ту ж ситуацію: надійшов виклик від пацієнта, в якого є підозра на інсульт. Поки фельдшер оглядає людину, його показники надсилають сюди, на обласний центр екстреної медичної допомоги. Консультанти-лікарі бачать кардіограму та можуть сказати, чи треба везти у Вінницю. Увесь процес (крім транспортування до Вінниці – авт.) відбувається за кілька хвилин, — розказав Анатолій Пірникоза.

«80% викликів – не наші»

Разом з підвищенням швидкості реагування, завдання для медиків №1 — це підвищити швидкість доїзду медиків до місця події. Норматив — 10 хвилин по місту та 20 хвилин по селах. Якщо по місту на 9 з 10 викликів швидка приїжджає за 10 хвилин, то в сільській місцевості вже 7 з 10 виїздів прибувають на місце за 20 хвилин.

Вийти на «10 з 10» не вдається через стан доріг та машин, нестачу кваліфікованих кадрів. Впливає й те, що у 80% викликах медики, які мають рятувати людські життя, — міряють тиск або «збивають» температуру пацієнтам.

— У період сплеску захворюваності одна бригада за чергування може виїздити на 14 викликів, в більш спокійний час це 7-8 викликів, — каже начальник оперативного диспетчерського управління Тетяни Бобрук. —  Переважна більшість викликів, на які виїжджають бригади екстреної допомоги — неекстрені. Дуже часто приїздить бригада на виклик, а там пацієнт просить таблеточку подати. Лікарі кажуть: «Ви розумієте, доки ми тут таблетку подаємо, хтось у аварію потрапив і до нього не встигає швидка приїхати, і це може бути навіть ваш родич». Не діє.

Втім, диспетчер має необхідні нормативи і за постановою Кабміну може розділяти екстрені та невідкладні виклики: на перші виїжджає бригада екстреної допомоги, а на інші — відправляють або сімейного лікаря, або бригаду невідкладної допомоги, які закріплені за Центром первинної медико-санітарної допомоги (ЦПМСД). Чи взагалі може проконсультувати по телефону, як можна зняти симптоми хвороби, які ліки приймати та де найближча лікарня.

Досвічені «хроніки» про це знають, тому дзвонять на «103» вночі (коли не працює «невідкладка» від ЦПМСД - авт.) або на вулиці — на такі виклики стовідсотково приїжджає екстрена медбригада.

Нові фахівці у бригадах швидкої

Ще один аспект медреформи – парамедики, які мають з’явитися в бригадах екстреної допомоги на заміну лікарям з 2023 року. Це такі собі «універсальні солдати», які зможуть діагностувати стан здоров’я пацієнта, стабілізувати постраждалу людину і доправити до лікарні.

Таких фахівців навчають за три роки у Тернополі та Черкасах. За концепцією МОЗ, в парамедики можуть піти й нинішні фельдшери, які за кілька місяців проходитимуть перепідготовку.

Хоча, як розмірковує лікар однієї з мобільних бригад Вінницької станції екстреної медичної допомоги (ЕМД) Лариса Кабанова, — фельдшери робити цього не будуть.

— На мою точку зору — багато намагаються зруйнувати. Парамедики — це добре, але поки що у Вінниці їх не вчать. До того ж, парамедик — це дуже вузька спеціалізація. Якщо вони підуть з екстреної допомоги, то іншої роботи їм шукати ніде. А нам не вистачає водіїв — машини є, а інколи водіїв взагалі немає.

Головний лікар Вінницької станції ЕМД Дмитро Білоус сказав, що, в цілому, робота парамедиків теж важлива.

— І він повинен бути не тільки в нашій структурі, а й в поліції, серед рятувальників. Бо на надзвичайну подію саме ці служби приїжджають першими. І поки ми їдемо, парамедик в складі поліцейських чи рятувальників вже може стабілізувати стан травмованої людини. Завдання бригади буде підтримувати та транспортувати до найближчої підходящої лікарні. Тож шанс на одужання буде значно більший.

Розпитуємо лікарів, а що прогавила реформа екстреної допомоги? Ті медики, з якими спілкувалися, в один голос кажуть — зарплата й транспорт.

На всю область є 190 машин, з яких тільки 85 придатні для надання екстреної медичної допомоги й відповідають державним та міжнародним стандартам. На закупівлю спецтранспорту влада виділила 9 мільйонів гривень. За цю суму вдасться купити тільки три машини типу «С». Хоча норма для області —  56 (зараз є 13).

А от про підвищення зарплат на державному рівні — поки що мова не йде. І якщо середня зарплата лікаря екстренки — 9000 гривень, то водій швидкої отримує 4800 гривень. Тож не дивно, що медиків невідкладних станів це засмучує — особливо на фоні новин, що сімейні лікарі стали отримувати до 20 тисяч гривень щомісяця.

Парамедики — не є панацеєю для «екстренки»

Денис Горбач, аналітик ГО «Український центр європейської політики»

— Перехід до системи парамедиків у кожному разі не зможе вирішити проблему неефективного розподілу ресурсів екстреної медицини, якими зловживають люди, що не перебувають при смерті. Виклики швидкої з відносно дріб’язкових приводів — зустрічається повсюдно. Як вирішити цю проблему в Україні – наразі невідомо.

Складно уявити собі домогосподарство, яке би в критичній ситуації стало звірятися зі списками «невідкладних станів» перед тим, як викликати лікаря. Особливо, якщо всі знають загальнонаціональний телефонний номер, куди слід дзвонити в разі проблем зі здоров’ям.

Закликати громадян бути свідомими в такій ситуації не має сенсу. Натомість можна зменшити тривалість змін бригад парамедиків, щоб «зайвий» виклик не був таким сильним ударом по їхній працездатності. Можна координувати роботу бригад, спираючись на статистику та моделювання частоти викликів у різних районах, вирівнюючи між ними навантаження.

Можна розширити доступ до звичайних лікарів, щоб швидка не була єдиною можливістю побачитися з медиком – і тут ідеться не лише про специфічну ситуацію зі страховою медициною в США, але й про черги в українських поліклініках, які багато хто намагається оминати, звертаючись одразу до швидкої. 

Підвищення рівня довіри до «нормальної» системи охорони здоров’я – оптимальний шлях до розвантаження екстреної медицини.

Читайте також:

• Чому швидка допомога стала «заспокійливим на колесах», і що з нею буде далі?

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.