Одруження VS розлучення. Чи вплинув карантин на сімейні стосунки вінничан?

Журналісти «20 хвилин» дізнались, скільки пар одружились і скільки розірвали шлюб у 2020 році

Щороку тисячі закоханих пар вирішують поєднати своє життя і йдуть до РАЦСу, щоб заприсягтись у вічній вірності й сказати один одному омріяне «так». Навіть пандемія особливо не вплинула на бажання вінничан одружитись у 2020-му. 

Журналістка «20 хвилин» дізналася, скільки пар взяли шлюб минулого року і чи змінилась статистика за останні три роки.

У Вінницькому міському РАЦСі, що на Замостянській 26, станом на 28 грудня одружилися 2344 пари. Це менше, ніж було минулого і позаминулого року.

— У 2018 році у Вінницькому РАЦСі одружилися 3394 пари вінничан, — говорить начальниця Вінницького відділу Державної реєстрації актів цивільного стану Юлія Романенко. —  А позаминулого року, у 2019-му, таких пар було більше — 3673.

Як помітно з цифр, у 2020 році кількість молодят у нашому місті зменшилась фактично на одну тисячу.

Не обійшлось минулого року і без розлучень. Зауважимо, що пари, які мають дітей або розірвання шлюбу не є їхнім спільним бажанням, мають розлучатися через суд. 

У РАЦСі ж розірвання шлюбу можливе лише за спільною згодою партнерів, у яких немає дітей. 

— У 2020 році станом на 28 грудня маємо 408 пар вінничан, які вирішили розірвати шлюб у нашому РАЦСі, — повідомляє Юлія Романенко. — У 2019 році таких пар було 541, а у 2018 — 849.

Якщо у 2018 році відсоток розірвань шлюбу через Вінницький міський РАЦС становив 25%, то у 2020-му він зменшився до 17%. Щоправда, у 2019 році показник розлучень був ще меншим — 14%.

Що говорить психотерапевтка

Усі сімейні історії дуже особливі й підстав для розлучень може бути багато. У 2020 році до них додався ще й карантин.

Психотерапевтка Ольга Муха, яка крім індивідуальних консультацій також працює з парами, розповідає, як саме карантин вплинув на сімейні стосунки. За її словами, обмеження змусили людей більше часу проводити один з одним і для деяких пар це стало справжнім випробуванням.

— Хтось жив за кордоном і повернувся, хтось втратив роботу, а хтось почав працювати під час карантину з дому, і люди, попередньо не плануючи, стали ділити один простір досить довгий час, — зазначає Ольга Муха. — Коли ми говоримо про сім’ю, то з одного боку маємо на увазі систему, своєрідний «організм», який функціонує певним чином, а з іншого боку, подружня пара — це дві окремі особистості, які до взяття шлюбу мали свої власні цінності, досвід, виховання, погляди і кожен з цих людей по-своєму реагує на труднощі. 

Карантин став справжньою зовнішньою кризою для більшості сімей і примусив переглянути відносини в парі. Зовнішній світ втратив свої безпечні рамки і давні та забуті психотравми опинились на поверхні. 

— Якщо до карантину люди звикли мало приділяти часу один одному, бачитись лише вранці та ввечері після роботи, то карантин змусив їх не лише ділити спільне помешкання, але й більше розмовляти та проводити разом час, — пояснює психотерапевтка. — Багато пар зрозуміли, що їм взагалі не цікаво разом, що їм не хочеться того спільного часу. Вони звикли до зовсім іншого ритму в стосунках і навіть не звертали на ці проблеми увагу. Але через пандемію старі сімейні «рани» й невирішені питання почали знову тривожити.

Раніше подружжя часто пояснювало проблеми у відносинах зовнішніми причинами, то тепер виявилось, що багато негараздів криється саме в них. А говорити відверто про свої почуття і думки вміють далеко не всі.

— Криза в подружжях загострилася. Вони помітили, що їх стосунки тримаються виключно на звичці, дітях або спільному побуті, — каже Ольга Муха. — Карантин став  своєрідним індикатором невдалих комунікацій, показав відсутність вмінь і бажань розуміти та підтримувати один одного. Багато сімей звикли вирішувати конфлікти за допомогою третьої сторони: батьків, друзів, знайомих, але під час карантину вони залишились наодинці зі своїми труднощами. В парах люди звикли звинувачувати, контролювати, домінувати. І це вже стало майже нормою в стосунку: хто кого?..

Крім того, карантин проявив глибший пласт: яким чином ми обираємо партнерів для спільного життя? 

— У більшості випадків, і це вже не секрет, це є зовсім несвідомий вибір, — переконана співрозмовниця. — Якщо ми візьмемо країни Європи, то там люди одружуються коли їм 30 або близько 30, коли вони вже мають професію і розуміють хто вони є і кого хочуть бачити поряд. Але в нас історія трохи інша, дуже часто люди одружуються, бо вважають, що мусять, що так потрібно через тиск сім’ї, друзів і суспільства. 

Нерідко для одруження люди обирають партнерів з такими рисами, яких їм самим не вистачає. І взагалі, вибір партнера може бути спробою заповнити внутрішню порожнечу, прагненням створити свій симбіоз.

— Коли стосунки між батьками були не простими, якщо дитина щось недоотримала від них, їй не вистачало піклування, любові й уваги, то у неї насправді невеликі шанси бути щасливою у власному шлюбі, — зазначає психотерапевтка. — Карантин підняв ці дитячі травми на поверхню. Раніше на це просто не вистачало часу, кожен займався своїми справами, багато часу забирав побут та інші клопоти, люди дійсно не знаходили можливості розібратися у собі. І часто мова йде про симбіоз в парі. З’ясувалось, що вони не вміють у стосунках зберігати необхідну незалежність, що є забагато контролю і недовіри, а повага і розуміння відсутні. 

Важливим також є інтимний аспект стосунків. У нашому суспільстві питання, пов’язані з сексом, досі замовчуються, навіть подружжя не вміє грамотно говорити про свої бажання і потреби. Карантин, своєю чергою, вказав парам і на ці проблеми.

— Якщо у подружньої пари немає сексу або він не задовольняє обох, то це вже серйозна проблема, на яку мало звертається уваги, — наголошує пані Ольга. — Дуже важливо приділяти час один одному, знаходити можливості для проявлення почуттів. Коли я працюю з парами, то бачу наскільки у них взагалі розвинена тілесність, наскільки вони хочуть торкатися один одного, обійматися. Потрібно усвідомлювати, що інтимні стосунки — це не обов’язково тільки статеві акти. Карантин продемонстрував багатьом подружнім парам, що вони перестали бути по-справжньому близькими. Медовий місяць далеко позаду і це все, що вони пригадують про чуттєвість і ніжність в стосунку. 

Що робити для покращення стосунків?

Психотерапевтка переконана, перше, що мають зробити пари, які відчули кризу стосунків — це чесно відповісти собі на питання, чи дійсно вони хочуть ці відносини зберігати або рятувати.

— Кожен з подружжя має розуміти заради чого вони борються, що стосунки їм дають і що можуть дати у майбутньому. І головне чесно запитати, що у цих стосунках продовжує їх тримати найбільше, — говорить Ольга Муха. — Якщо люди готові дати один одному другий шанс, то кожен мусить почати з себе. Потрібно не чекати, а першому пропонувати якісь шляхи до порозуміння. Можна цікаво провести час, сходити вдвох до кав’ярні, піти на справжню прогулянку, а не як завжди в магазин чи на базар... Можна шукати спільні інтереси, заново знайомитись, читати літературу, проводити час разом, а не поряд.

Варіантом і першим кроком для порятунку сім’ї може стати психотерапія. І тут багато людей скажуть: «Жили ми якось без неї».І ключовим словом тут буде саме «якось». По допомогу частіше звертаються молоді пари, але корисною вона буде і для тих, хто є у шлюбі двадцять і більше років.

— У кожної сім’ї є власні ресурси для подолання труднощів, але якщо вони вже вичерпані, якщо самостійно впоратись не вдається, то краще звернутися до психотерапевта — емоційно незацікавленої сторони, — каже співрозмовниця. — Я не скажу, що щасливі сім’ї ніколи не сваряться, просто психолог може допомогти правильно виражати гнів і спрямовувати його у потрібне русло. Подружжю необхідно навчитись слухати один одного і чути, що відбувається і що відчувається на іншому боці. І ще вкрай важливо вміти один одного розуміти. 

Та все ж для деяких пар, розлучення — це найкращий вихід. Головне розірвати стосунки вчасно і без зайвої шкоди.

— Якщо у пари немає жодних живих почуттів і бажання бути разом, якщо залишилась лише байдужість, то краще такі стосунки припинити, — вірить психотерапевтка. — Ми не мусимо склеювати всі пари, іноді завдання психотерапевта — допомогти їм цивілізовано розлучитись і зберегти прийнятне подальше спілкування. 

Наостанок Ольга Муха додає, що все в руках подружніх пар.

— Розривати чи навпаки зміцнювати свій союз, контролювати й домінувати чи довіряти та підтримувати, дистанціюватись чи доторкатись, бути поряд чи разом, — говорить психотерапевтка. — І повірте, ті пари, яким вдалося переглянути й переконструювати свої стосунки по-іншому проводять вечори та вихідні.

Читайте також:

Лікування творчістю: як терапія малюванням впливає на жіночу сексуальність

Не все так погано! ТОП-20 добрих новин 2020-го року

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.