Вінничанам із порушенням зору розповіли, як виявляти дезінформацію та фейки

Євгеній МИХАЙЛІВ

Представник Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення у Вінницькій області Вадим Мазурик сьогодні, восьмого липня, прочитав лекцію «Як нам вижити в інформаційному урагані».
Мова йшла про необхідність протистояння ворожій пропаганді, виявлення дезінформації та фейків.

Слухачами були працівники вінницького підприємства незрячих і члени обласної організації Українського товариства сліпих. Тобто люди із порушенням зору.

Лектор розповів про інформаційне поле в Україні, інформаційно-психологічні операції (ІПСО), маніпуляції, дезінформацію та фейки. На прикладах розглянув ворожі пропагандистські кампанії. Вадим Мазурик пояснив, що таке постправда (маніпулятивне заперечення відомих фактів) в якості фундаменту ІПСО.

Відео дня

Він також дав багато корисних порад щодо боротьби із фейками та пропагандою. В першу чергу, треба перевіряти отриману інформацію у 2-3 джерелах, а не поспішати її поширювати. Особливо цінною є інформація, отримана в офіційних джерелах.

Особлива увага – до фахівців, які дають оцінки важливим подіям. За словами Вадима Мазурика, псевдоекспертів нині разів у п’ять більше, ніж справжніх. Останні говорять не ті речі, які ми хочемо почути. А описують реальний стан справ; демонструють проблеми та шляхи їхнього вирішення.

Вадим Мазурик назвав кілька основних методів російської пропаганди. Багато з них скопійовано у Йозефа Геббельса та інших пропагандистів нацистської Німеччини.

У методі перевантаження в інформполе закидають одразу багато версій події (наприклад, так було після катастрофи Boeing MH-17), після чого складно докопатися до правди.

Метод розколювання суспільства допомагає мінімізувати прагнення до опору. В рамках методу створення зухвалої брехні людей накриває потужна інформаційна хвиля, з якої складно вибратися. Важливими і є «корисні ідіоти» - експерти, через яких пропаганда просуває важливі їй наративи.

Інші способи інформаційного тиску ворога – заперечення всього, що закидають опоненти. А також пропагандистські компанії, які ніколи не зупиняються. Ідея проста – вода камінь точить.

Не гребують росіяни і закиданням в інформполе фейків – повної брехні. У часи цифрового суспільства вони добре розносяться мережею. Ще поширеними є пропагандистські кліше (приміром, київський режим замість згадок про Президента чи Уряд).