У козацькому таборі юні вінничани стріляли з лука і пневматики та долали смугу перешкод

Євгеній МИХАЙЛІВ

Кидати ножі і стріляти із лука, правильно реагувати на обстріл і рятувати пораненого, бути готовим до газової і хімічної атаки.
Всьому цьому та ще багато чого іншого юних вінничан навчали у козацькому табору.
Він тривав на базі «Зачароване озеро» протягом п’яти днів, під час шкільних канікул.

Табір спільними зусиллями влаштували Вінницький полк спілки «Бойове братерство України» і волонтерська громадська організації «Мольфар». На зміну переважно запрошували дітей військовослужбовців та загиблих воїнів із міста над Бугом. Загалом їх було 33, віком від восьми до 14 років.

Вінницький полк «Бойового братерства України» вперше долучився до проведення козацьких таборів. Представники його молодіжного крила в рамках «Школи лідерства» були старшими груп («сержантами») загонів. Вони навчалися приймати рішення, віддавати команди, відповідати за своїх підлеглих. Досвідчений інструктор Василь Любуня фактично відповідав за всю військову і патріотичну підготовку, а також основи цивільної оборони школярів.

Відео дня

— Ми дали дітям ази цивільної оборони. Інформували, як захистити себе в тих чи інших ситуаціях. В сценарії йшлося, що росія погрожує використати радіоактивну і хімічну зброю. Школярі навчалися правильно реагувати на хімічну атаку, а також захищатися від різних видів газів, — сказав він.

За принципом гри «Сталкер»

В таборі діти мали можливість постійно займатися спортом і фізпідготовкою. І не лише задля розваги. За певну провину юні козачата присідали, віджималися, бігали.

Також для тренування діти долали смугу перешкод, стріляли з лука, ознайомлювалися із правилами поведінки із холодною та вогнепальною зброєю. Працювали із пневматичною зброєю просто неба, в імпровізованому тирі. Також у вільний час діти змагалися в футболі та інших іграх.

Весь табір проходив у вигляді змагання. Воно було побудовано за принципом гри «Сталкер».

— Представники різних загонів збирали і втрачали бали, а підсумками дня отримували спеціальні монетки. За них можна було, приміром придбати в інструкторів додаткову інформацію, необхідну під час квесту, — сказав Василь Любуня.

Потрапили під «обстріл»

В завершальний день таборування юні козачата вчилися орієнтуватися на місцевості. Шукали в лісі частини свого обіду: макарони, тушонку, воду, сірники. Далі вони мали самостійно, але під наглядом інструкторів, розпалити багаття і приготувати собі їжу.

Під час походу на всі загони козачат були влаштовані засади (імітування контакту із ворогом). Зокрема, їх закидали навчальними гранатами, димовими шашками та обстрілювали холостими патронами з автоматів. Натомість діти на чолі із «сержантами» мали правильно зреагувати на обстріл.

Завершував табірну зміну ефектний штурм штабу орків. Там знаходився головний артефакт (їх юні козачата збирали всю зміну) — скриня зі смаколиками.

Не лише хлопці

Серед учасників були й дівчата. 13-річна вінничанка Аріна Рибчук у козацькому таборі побувала вдруге. Їй особливо подобається стріляти із лука і кидати ножі. А також гуляти лісом, що оточує табір.

— Мій тато два поки воював. Наразі він вдома. Саме батько порадив мені козацький табір, щоб опанувати ази військової справи. Це може стати корисним всім, не лише хлопцям, — сказала Аріна Рибчук.

13-річний Трофим Ткаченко, син військового, вперше у таборі. Хлопцю по душі прийшлося багато чого. Він навчився в'язати вузли, стріляти, повзати по-пластунськи тощо.

— Вважаю себе юним козаком. Це люди, які прославляють і захищають свою країну, як було колись, — сказав Трофим Ткаченко. — Мені подобаються інструктори табору, які можуть чітко відповісти на будь-яке запитання. Зацікавили й імітаційні військові тренінги. Приміром, коли під час походу нас обстріляли, і довелося нести пораненого до КПП.

Пропонує поширювати досвід

Всесвітньовідомий марафонець на протезі (ногу втратив на війні) Роман Кашпур із Хмільника записав на зміну свого десятирічного сина Івана. Він схвалив ідею козацького табору та її вдалу реалізацію. І запропонував поширювати аналогічні патріотичні проєкти в інших куточках Вінниччини.

— Старшого сина до табору я заслав, як кажуть, «в розвідку». Менший також хотів, але йому лише чотири роки. Тому вирішили, що має хоча б рік підрости, — додав Роман Кашпур.