Герой фільму про підйом ветеранів на Кіліманджаро Олександр Міхов зустрівся з вінничанами

Євгеній МИХАЙЛІВ

У нинішній складний час паралімпійський та адаптивний спорт в Україні відіграють дуже важливу роль.
Адже пораненим ветеранам у цивільному житті конче потрібна фізична і психологічна реабілітація.
Про це йшлося у Вінниці на зустрічі із відомими спортсменами з інвалідністю.

Два Захисники, одесит Олександр Міхов і вінничанин Богдан Копчатов, поділилися своїми історіями перед юними дзюдоїстами зі спортшколи №5. Діти ставили запитання та дізнавалися, як спорт допомагає долати життєві випробування. Це була зустріч в межах національно-патріотичного виховання молоді.

Ветерани отримали слова вдячності і подарунки від голови міського спорткомітету Сергія Краєвського. За його словами, коли діти бачать перед собою Героя, який після негараздів знову піднявся, це виховує у них віру, вдячність і любов до України.

Ветеран російсько-української війни Богдан Копчатов розповів, що після аж дев’яти поранень саме спорт допоміг йому не опустити руки, відновитися. Фізична активність, тренування і спортивне оточення повернули вінничанину відчуття впевненості та відкритість для життя, сповненого нових цілей і сенсів.

Відео дня

До речі, ветерани війни з Вінницької громади мають можливість відвідувати безкоштовні тренування з дзюдо. Вони створені спеціально для військовослужбовців та учасників бойових дій.

Одяг для людей із протезами

Олександр Міхов із військовим позивним «Рагнар» мешкає в Одесі. З дитинства займався футболом і боксом. Після школи закінчив із золотою медаллю Академію Національної гвардії України. В 20 років став лейтенантом. У 2018 році перевівся до спецпідрозділу «Омега», в якому зустрів повномасштабну війну. Брав участь у бойових діях.

25 травня 2023 року на луганському напрямку Олександр Міхов підірвався на протипіхотній міні і втратив частину ноги. Лікувався, реабілітовувався і почав займатися спортом. Олександр каже: коли вперше встав на протез, зрозумів, що може зробити ще багато важливого. Це стало його мотивацією.

— Спочатку почав ходити до спортзалу. Згодом спробував свої сили у джиу-джитсу, їздив на велосипеді, ходив у гори, займався рафтингом (швидкісний сплав гірською річкою через пороги на надувному човні-авт.), — каже ветеран.

У жовтні 2024 року Олександр Міхов став чемпіоном України з пара джиу-джитсу. А наприкінці того року виборов срібло чемпіонату світу з цього виду спорту в Абу-Дабі (ОАЕ).

— Я поступився лише володарю чорного пояса, засновнику пара джиу-джитсу. Програв за очками, хоча опонент намагався мене «зламати». Тепер думаю взяти участь в змаганнях з іншого виду спорту — рафтингу, — ділиться Олександр Міхов.

Нині він продовжує тренуватися. А також розробляє мотиваційні проєкти для ветеранів і мріє створити одяг, адаптований для людей із протезами. Хоче показати, що такі українці можуть досягати успіху та жити активно.

Підйом на Кіліманджаро

Олександр Міхов розповів про своє сходження (разом із побратимами з ампутаціями) на найвищу вершину Африки — гору Кіліманджаро. Також із ними йшли члени знімальної групи, лікар та представники благодійного фонду, який підтримав проєкт.

Ця історія лягла в основу документального фільму «Друге дихання», що зараз демонструється в українських кінотеатрах! Причому усі кошти від продажу квитків йдуть на підтримку ветеранів війни.

Олександр Міхов наразі їздить різними містами України і презентує стрічку «Друге дихання».

— Альпіністи не кажуть, що підкорюють гору. Наголошують, що вона дає їм піднятися і спуститися. Але для цього треба нормально підготуватися і мати відповідну ціль. Підйом на Кіліманджаро — найвиснажливіший іспит в моєму житті, але це була мрія. Він тривав чотири дні, а спуск — вдвічі менше, — наголосив Олександр Міхов.

Ветеран розповів про свою підготовку до підкорення Кіліманджаро. На це пішло два місяці. Олександр у цей час займався боротьбою, їздив на велосипеді. А також піднімався пішки на восьмий поверх свого будинку та пагорби біля моря в Одесі. Ходив із друзями і у Карпати.

— Разом із дружиною подивився фільм «Еверест», після цього дуже сильно зажадав піти в гори. А через два місяці отримав пропозицію піднятися на Кіліманджаро. Звісно, що погодився. Підкорення на гору для людей з ампутацією є дуже складним. Зокрема, протез може натерти, а нога— запалитися. Я зараз завжди відчуваю біль, але її можна терпіти, — підкреслив Олександр Міхов.