Їдемо в Немирів подивитися, як жила аристократія в палаці Щербатової

У кабінеті княгині

Широкий коридор, яким раніше бігали діти, прикрашає велика кількість картин. У колекції їх 530. В основному це роботи сучасних українських художників.

Заступник головного лікаря з медичної частини в санаторії Володимир Килівник проводить нас до кабінету Щербатової і каже, що з рідного тут мало що залишилося. Але речі тих часів.

Біля вікна стоїть темного кольору стіл. На ньому вінтажний телефон, лампа, дзвінок (мабуть, щоб кликати прислугу), папери з діловодства: “Счета прибыли и убытка» за 1901 рік.

Володимир Килівник. Тримає папери Щербатової з діловодства: “Счета прибыли и убытка» за 1901 рік. Зліва знаходяться шафа, сервант, велика валіза 1909 року. Зазвичай, її закидали на задню частину карети і прив'язували ременями. Трохи далі столик із золотистим самоваром 1896 року.

Сервант. На посуді позначка — двоголовий орел, значить постачався він з царського двору. Самовар 1896 року. При вході зліва стоїть піаніно, поряд скульптури, прикамінний годинник, статуетки, машинка «singer», на якій шила Марія Щербатова.

На стелях багато родинних фотографій, ікон: Почаївської Богоматері, якій за 200 років, дві добре збережені польські — 1883 та 1884 років (дідусь княгині був католиком). Також кімнату прикрашає копія картини Шишкіна “В сосновому лісі”.

- Ця картина з колекції княгині, - розповідає Володимир Килівник. - Усі оригінальні картини вивезені, жодної не залишилося. Під її рамками є позолота, яку намагалися відновити, але там більше половини немає, тому ми все замалювали назад.

Як виглядає маєток княгині ззовні і хто з відомих людей в ньому гостював читайте і дивіться фото тут.

У будуарі Щербатової

Ми йдемо коридором, де раніше були італійські мармурові плити, прямо через велику Бальну залу, відновлену коштами санаторію. Потрапляємо в будуар княгині: світлу мебльовану кімнату. Бачимо ліжко останньої власниці маєтку, трюмо, “арабський” стіл, бюст самої господарки, картини тощо.

Майже всі меблі, які тут є, Володимир реставрував самотужки. Так столик зі стільцем, розташований протилежно входу в кімнату, зібраний до купи з частини якогось старого буфету. Оббитий зеленою бархатною матерією, як на столах для біль'ярду. Його вже встигла поїсти шашіль.

- Сваха віддала цей стілець, - каже Володимир. - Він був сплющений, тому збирав його по шматочках, випиляв сидіння. Майстри не взялися за роботу. Я рік почекав, бачу, що діла не буде і зробив сам.

В іншій кімнаті, очевидно вітальні, знаходиться столик-восьминіжка, диван та рідкісний рояль 1913 року фірми «Мюльбах» (F.Muhlbach). На ньому зображений двоголовий орел — вищий знак якості виробництва того часу.