Широкі траси і незвичні смаколики на вершині згаслого вулкана. Віктор Бронюк розказав, чим дивує гірськолижна Туреччина?

Після того, як влітку Віктор Бронюк із дружиною побували у столиці Сулеймана Пишного - стародавньому місті Ердіне, й були вражені маловідомою Туреччиною – без звичного морського «all inclusive» і натовпів туристів, зізнаються: питання не стояло, куди їхати з родиною взимку на відпочинок.

- У Туреччині відпочиває багато українців, але більшість обирають розкручені курорти, не бачачи іншої сторони цієї дійсно дуже цікавої країни, - розповідає лідер «ТІК». – Особливо стрімко зараз Туреччина розвиває зимовий відпочинок. І те, що ми побачили на гірськолижному курорті Ерджієс, нас дійсно вразило. Та й по ціні відпочинок вийшов навіть дешевшим, ніж аналогічний в Україні.

Можна випробувати лижі…з парашутом

Цього року один із українських туроператорів започаткував регулярні прямі рейси сполученням «Київ - Кайсері», тож всього дві години льоту – і ви вже у серці Туреччини.

- Від міста Кайсері до гірськолижного курорту Ерджієс 25 кілометрів. Щодня зранку і вдень від готелів курсують шатл-баси, але коли подорожуєш родиною з дітьми, навіть вигідніше орендувати автомобіль. По ціні те саме виходить, зате ти вже не прив’язуєшся до часу, і якщо погана погода чи просто набридло кататися, у будь-який момент можеш поїхати у готель, супермаркет чи ресторан, а не чекати, коли за тобою повернуться, - радить Віктор Бронюк.

Гірськолижний курорт Ержієс розташований на схилах згаслого вулкана висотою під 4000 метрів і тішить сучасною оновленою інфраструктурою: новими підйомниками гондольного, крісельного й бугельного типів та розгалуженою системою лижних трас різного рівня складності. Гірськолижні траси продумані і для початківців, і для поціновувачів екстриму.

- У грудні та січні в Ерджієс дмуть сильні вітри, тож курорт стає ідеальним місцем для аматорів сноукайтингу – нового виду катання на лижах чи сноуборді із невеличким парашутом. Дуже цікаво спостерігати, як вітер несе шаленців-екстремалів, але самі спробувати сноукайтинг ми не наважилися. Наша родина – лижники-початківці, тож поки хапатися за екстрим нам зарано, - розповідає Віктор Бронюк. – Загалом, якщо порівнювати з усіма гірськолижними курортами, де ми були, Туреччина сподобалася. Минулої зими ми каталися у болгарському містечку Банско: там дуже помірний, м’який клімат, гарний і якісний сніг, але траси подекуди завузькі. У турецькому Ерджієс навпаки – траси широкі, взагалі без рослинності, але оскільки це все-таки колишній вулкан і гори у більшості кам’янисті, потрібно зважати, що подекуди на трасі можуть траплятися камінці. Ну і вітер може завадити катанню. Зокрема, з наших семи днів відпочинку чотири - для катання були непридатні. Був настільки сильний вітер і загроза снігопаду, що поліція траси закрила. Зате зараз, до речі, там настав найбільш сприятливий період: у лютому й березні вітри вщухають.

Рукою подати до казкової Каппадокії

Маючи вільний час, родина Бронюків поїхала до Каппадокії – дивовижного регіону Центральної Туреччини, що знаходиться під охороною ЮНЕСКО, із надзвичайно цікавим ландшафтом вулканічного походження, обширними печерними монастирями й підземними містами, що ведуть свою історію з часів ранніх християн. Від гірськолижного курорту Ерджієс до Каппадокії всього 70 кілометрів.

- У цю особливу місцину з’їжджаються люди зі всього світу, щоб побачити приголомшливу красу, яку з фантастичною філігранністю створила природа. Коли ти потрапляєш у цю казкову долину, бачиш ці надзвичайні гори, аморфні скульптури й витвори, усвідомлюючи, що все це не зроблено людськими руками, а – природою, це надихає, зачаровує і не відпускає, - ділиться Віктор Бронюк. - Не менше вражають підземні міста, які подекуди сягають до 80 м глибини. У голові не вкладається, як без спецтехніки та найвищих інженерних знань їх колись побудували древні хетські племена - пращури кавказьких народів. Ховаючись від своїх ворогів, хети були змушені будувати підземні міста. У мирний час їх використовували, як холодильники й погреби для зберігання фруктів, овочів, зерна й інших харчових припасів. А коли поставала реальна небезпека, це були повноцінні міста із запасами води, де можна було приготувати їжу і часом вміщувалося до 3000 осіб. На додачу - Каппадокія вражає винятковими стародавніми християнськими храмами, виноробнями, гончарними майстернями, сотнями повітряних куль. У цьому дивовижному місці стільки всього цікавого, що і за тиждень важко охопити!

Дива місцевої кухні

Із додаткових розваг зимова Туреччина також порадувала родину Бронюків чудовими SPA-комплексами із басейнами, турецькою та фінською саунами й продуманою системою відновлення після гірськолижного катання. Діти артиста залишилися у захваті від парку розваг та зоопарку у місті Кайсері, а дружина й дочка ще й обновили гардероб у численних супермаркетах, де шопінг тішить приємними цінами.

- Та найбільше додому ми привезли смаколиків, а я – ще й рецепти й ідеї для свого кулінарного відеоблогу на Yuotube, - відзначає лідер «ТІК». - У Туреччині дуже цікава кухня! Кебаб нам подавали у глечику із вогнем. На твоїх очах все докипає, доготовується, потім глечик розбивається і ти прямо на тарілку виливаєш до гарніру щойно приготовлене м'ясо. Справжнє шоу! Також прямо при готелях є рибні ринки, де ти можеш обрати собі рибку для свіженького рибного сандвіча. Ну а їхні манти, які нагадують наші вареники й пельмені, дивують мініатюрністю. І все-все це приправляється фірмовими турецькими спеціями та приправами. Особливо цікава у них суміш приправ на основі перемелених горіхів, перців, свіжого хліба й оливкової олії. Дійсно смакота!

Витрати залежить від вибору опцій

Вартість відпочинку у Ерджієс, як зазначає Віктор Бронюк, залежить від опцій, які ти обираєш для свого туру. Більшість мережевих готелів знаходяться у місті Кайсері і, на відміну від готелів Анталійського узбережжя, часто мають системи харчування «сніданок + вечеря», а не звичну «all inclusive».

- При замовленні туру у турагентстві можна одразу оплатити всі витрати на додаткові розваги й катання: кількість спусків, трансфер, тощо. Але ми, наприклад, все замовляли на місці, адже ще не є фанатичними лижниками і не були впевнені, чи буде бажання безперервно кататися. До всього - мені ще й на день потрібно було відлучитися до Києва на концерт. Перестороги, що «на місці» можна переплатити за послуги, не справдилися. Перед поїздкою я гарно вивчив відеоогляди й поради на форумах, тож на місці добре орієнтувався.

Єдиною несподіванкою стало те, що знання англійської у тамтешнього населення майже відсутнє. Курорт саме розвивається, тому в Ерджієс переважна більшість туристів – азіати й самі турки. Тож коли виїжджаєш за територію готелю, дуже важко спілкуватися. Навіть якщо ти добре знаєш англійську, не завжди тебе зрозуміють і зможуть відповісти місцеві. Втім, треба віддати належне туркам: у них дуже велике бажання до діалогу і вони намагаються максимально вникнути у твою ситуацію, одразу підключають мобільні телефони, скачують програму перекладу, щоб тебе зрозуміти й допомогти.

Ну і ще одна особливість Центральної Туреччини – питання алкоголю. У багатьох ресторанах він взагалі заборонений, а у супермаркетах – надзвичайно дорогий. Тому наші туристи везуть «стратегічні запаси» із собою або ж перекинути келих-другий можуть виключно у лобі-барах при готелях.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.