На велосипеді з Вінниці до Парижа, Берна, Сан-Марино… 19 тисяч кілометрів накрутив по Європі

Володимир Іванов: -Головне для подорожі не гроші, а бажання, сила волі і витривалість

• Колишній вчитель фізкультури Володимир Іванов проїхав на велосипеді 31 країну Європи
• Нині готується до четвертої зарубіжної подорожі
• Перед тим крутив педалі дорогами більшості областей України
• Як велосипед допоміг йому побачити світ?

-Мій знайомий  накрутив по Європі майже 20 тисяч кілометрів, - зателефонував один з читачів до редакції 20 хвилин/RIA. – Напишіть про нього. Хто ще стільки наїздив по світу на велосипеді.

Назвав прізвище знайомого – Володимир Іванов. Пан Володимир погодився поділитися враженнями від своїх веломандрівок. Щоправда, зауважив, робить це з однією метою – зацікавити ще когось злізти з дивана і сісти на велосипед. Стверджує, що це не тільки корисно для здоров’я, а й цікаво, пізнавально. Крім спогадів про побачене, пан Володимир дає декілька порад тим, хто, можливо, виявить бажання наслідувати його приклад.

Три поїздки – три дистанції

Перша поїздка. 2015 рік. Виїхав 15.08, у дорозі провів 40 днів. Проїхав шість країн: Польща, Німеччина, Франція, Бельгія, Люксембург, Нідерланди Загальна відстань – 4,5 тис.км.

Невдало вибрав час. У Європі восени почалися дощі. Приблизно 30% дороги їхав одягнутий у дощовик. На зворотному шляху, коли переїжджав німецько-польський кордон, вночі було два градуси морозу.

Друга поїздка: 2017 рік. Виїхав 11.06 2017 – повернувся 07.08 (45 днів у дорозі) . Проїхав 10 країн: Польща, Німеччина, Нідерланди, Бельгія, Франція, Ліхтенштейн, Швейцарія, Австрія, Словаччина, Угорщина Загальна відстань - 6,7 тис.км

Третя поїздка: 2018 рік. Перетнув кордон 26.06 (до Ужгорода з Вінниці їхав поїздом) – повернувся 23.08 (у дорозі 58 днів).  Проїхав  15 країн: Словаччина, Австрія, Італія, Ватикан, Сан Марино, Словенія, Хорватія, Боснія Герцоговина, Чорногорія, Албанія, Греція, Туреччина, Болгарія, Румунія, Молдова. Загальна відстань – понад 7,5 тис.км.

Гроші витрачав тільки на харчування

Коштів на одну поїздку пан Володимир витрачав приблизно від 250 до 350 євро. Майже всі вони йшли на придбання харчів. Каже, у закордонних супермаркетах вони коштують на 20-30%% дорожче, ніж у нас. Щоправда, на перших порах виручали взяті з дому запаси. Це – крупи, особливо гречані, вони швидко готуються. Кукурудзяне борошно. Консерви. Звичайно, сало. Його обгортав у спеціальну плівку, опускав у термос. Не вирушав у дорогу без цукру. Наголошує, що вуглеводи потрібні. Решту харчів купував у дорозі. Гарячі страви замовляв у закладах харчування.

Щоразу брав з собою літрову кварту. Вона служить посудиною для приготування каш, чаю. Використовує невеликі газові балони для туристів. Воду набирає на АЗС. Там же під заряджав мобільний телефон.

Ночує в наметі. Обов’язково бере в дорогу спальний мішок.

Майже у кожній країні, які проїхав, доводилося бачити зміїв, вужів, ящірок і навіть диких кабанів. Місця для намету вибирав неподалік від АЗС. Або ж біля залізничної колії. Каже, шум потягів відлякує звірів.

Два рази не вдалося угледіти знаки про виїзд на автобан. Велосипедистам там категорично заборонено їхати. Це загрожує величезними, як для нас штрафами. Пояснює, що паралельно з кожним автобаном йде звичайна дорога.  Знаходиться на різній відстані – від 50 метрів і далі.

Як європейці ставляться до велотуристів

Серед тих, хто крутить педалі, існує неписана солідарність. У цьому пан Володимир переконався особисто. Коли його двоколісний друг підводив, на жаль, без цього в дорозі не обходилося, і він змушений був зупинятися, поруч обов’язково пригальмовував хтось з місцевих велосипедистів.

-Під час першої поїздки у німецькому місті Брандебург вдарився колесом об бордюр, - розповідає пан Іванов. – Добре вдарився. Лопнув обід переднього колеса. Думав, де ж це його підрихтувати. Розумів, що нове колесо з шиною та камерою обійдеться не менше сотні євро. Для мене це великі гроші.

За словами співрозмовника, в цей момент біля нього зупинився німець, теж на велосипеді. Поцікавився, хто я і звідки. Показав, де є магазин. Продавець дістав колесо. Німець, який мене супроводжував, заплатив за товар. Я пояснював, що не варто це робити, але…

На цьому увага до українця не закінчилася. Незнайомий запросив його в гості. Однак Володимир відмовився. Пояснив, що його чекає дорога. Той показав, як вибратися з міста.

-Ми зупинилися біля АЗС і я пішов набрати води, - продовжує Володимир. – Мій супроводжуючий залишився біля велосипеда. Потім розпрощалися. Увечері, коли я розкладав намет, ще раз згадав про нього. Коли діставав ножик з «бардачка», там лежала купюра у сто євро.

Німець «підкинув» у «бардачок»  сто євро, а швейцарець подарував велосипед

Найбільший сюрприз чекав вінничанина у Швейцарії. Це було під час другої подорожі. Володимир зовсім недалеко від’їхав за Берн, як його двоколісний «кінь» раптом спіткнувся. Він дістав інструменти й почав ремонт. В цей час зупинився чоловік старшого віку.

-Я був сердитий через несправність, - каже Володимир. – Подивився на чоловіка, який хотів дізнатися, що сталося, і подумав: їхав би ти далі, бачиш мені тут не до балачок, а вже сонце сідає. Він все-таки розпитав, щось сказав по-німецьки і поїхав далі.

Невдовзі, на здивування нашого земляка, швейцарець повернувся, але вже на автомобілі. Запропонував підвезти. Володимир каже, думав, той завезе у майстерню. Наявних коштів на ремонт не стане. У Швейцарії все дуже дорого.

-Насправді, він привіз мене додому, - говорить Іванов. – Довго оглядав мого ровера. Щоразу повторював «Капут!». Наступної фрази я ніяк не міг передбачити. Він показав на свій велосипед, а тоді на мій і жестами запропонував обмінятися. Тоді ж написав папір, яким засвідчив, що велосипед дійсно подарований, а не крадений. Він не новий, але дуже зручний, легкий. Завершив на ньому поїздку, ще пів дороги треба було здолати. У 2018-му на ньому ж проїхав 15 країн. І тепер користуюся.

Під час розмови вело мандрівник навів ще декілька прикладів підтримки незнайомими людьми. З одним з німців заприятелював. Гостював у нього.

Купався у восьми морях і Ла-Манші

У кожній країні вінничанин намагався відвідати їхні столиці і побувати хоча б в одному місці, що символізує місто. Тільки в Стамбул не вдалося заїхати. Має три альбоми з фотографіями, записував короткі відео, зокрема, на фоні Ейфелевої вежі і Тріумфальної арки, Брандебурзьких воріт, колізею, собору Святого Петра.

У Римі на мандрівника чекала ще одна пригода. Дуже хотілося побувати у Соборі Святого Петра. Зрозуміло, з велосипедом у святиню він не міг зайти. Пригледів місце на площі між двома фонтанами і припаркував техніку, нав’ючену наметом та іншими речами.

-Людські руки нет могли створити таку красу, - говорить Володимир. – Статуї, фрески, ліпнина – все-все настільки вражає! У Парижі заходив у Нотр- Дам де Парі. Римський Собор перевершує паризький!

Враження від побаченого, мов вітром здуло, коли ще здалеку звернув увагу, що біля його велосипеда знаходиться два екіпажі поліції і охоронники Ватикану. Подумали, може, хтось із терористів залишив. Після перевірки документів вінничанин поїхав далі.

Найдовшу відстань проїхав по Греції і Франції. Купався у морях, біля яких проїжджав: в Італії – у Тіренському і Лігурійському, в Хорватії – Адріатичному, Греції - Іонічному, Егейському, Туреччині – Мармуровому,  у Болгарії - Чорному,Польщі -  Балтійському. І в протоці Ла-Манш, каже, помив ноги. 

-Якою б красивою, ситою не було Європа, але щоразу мені дуже-дуже хотілося додому, - зізнається співрозмовник.

Долає дистанцію марафону

Вперше вирушити у далеку дорогу Володимира Іванова загітував його тезка досвідчений велосипедист пан Ралінський: «Давай поїдемо на Шацькі озера!». Було це у 2010-му. Погодився. Доїхали до Почаєва і велосипед Іванова, за його словами, розсипався. Ралінський продовжив свій маршрут, а його попутник на автобусі повернувся додому. Але азарт уже не полишав його. Купив спортивний велосипед старт-шосе і поїхав в Затоку Одеської області на море. Дорога не близька - в один кінець майже 500 км. Це була перша далека поїздка. Після того таки добрався на Шацькі озера. Об’їздив більше половини областей України: був в Хмельницькому, Тернополі, Чернівцях, Львові, Ужгороді. На Сході, зокрема, у Харкові й Полтави. Їздив у Черкаси. Щоразу відвідував пам’ятні місця.

Іванов бере участь у забігах марафонців для ветеранів. Найчастіше виступає у Білій Церкві, там це змагання традиційні. Тренується у Лісопарку. В теплу пору бігає, їздить на велосипеді, взимку ходить на лижах. Дивується з тих, хто не може відірватися від дивану. Каже, навіть в нашій області є стільки цікавих місць! Чоловік готовий дати пораду чи консультацію будь-кому, хто збирається в дорогу на велосипеді.

Чи заслуговує на «Книгу рекордів України»?

Володимир Козюк, представник «Книги рекордів України» у Вінницькій області:

-Те, що вдалося зробити нашому земляку, справді є унікальним фактом і, безперечно, заслуговує на його відображення у «Книзі рекордів України», - каже пан Володимир. – Разом з тим необхідне уточнення. Свій рекорд вінничанин встановив на території Європи. Чи відповідає це концепції нашої «Книги…»? Рекорд українця, але встановлений за межами держави. На мою думку, відповідає. Треба уточнити у Києві у наших юристів. Якщо вони підтвердять, то продовжимо процедуру оформлення рекорду і занесення до «Книги…». При цьому знадобляться відеоматеріали, зняті вінницьким вело мандрівником у різних країнах світу.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.