Жителі Пирогово хочуть самі будувати дорогу

Мешканці посипають шлях будівельним сміттям. Леонід Панчук каже, що це не дає результату, і після зими тут болото

П’ять років тому Верховна Рада вирішила збільшити територію Вінниці. До міста приєднали території, якими раніше опікувалися сусідні сільради. Проте заміна влади для мешканців вулиці Івана Франка у Пироговому відбулася лише на рівні перейменування — їхню вулицю назвали на честь Бориса Грінченка, щоб не було плутанини з уже існуючою вулицею Франка на Старому Місті.

А так, самі жителі надалі займаються благоустроєм свого кварталу: тут за власні кошти провели освітлення, самі вивозять сміття та займаються дорогою.

— Наша дорога — це наш найбільший біль. Своїми силами висипали будівельне сміття, щоб хоч якось її утрамбувати. Але щороку одне й те саме: після зими — болото. Пройти практично неможливо, — розказує місцевий житель Леонід Панчук.

Дорога на цій вулиці — це просто шмат землі поміж новозбудованими будинками, який розривають покришками машини, що проїжджають цією вулицею. Панчук говорить, що заїхати сюди можна лише на автомобілі з повним приводом, ходити пішки — тільки у чоботях. Тож доводиться носити з собою «змінне» взуття.

Назустріч прямує його сусід з дитиною на руках. Примітно, що він також слідує «дрес-коду» вулиці Грінченка та йде по багнюці у калошах.

— Я живу в цьому районі ще з 2010 року. А після того, як наш район увійшов у межі міста, стало тільки гірше: те, що при селі розглядалося за дні, то при місті — місяцями. І так з усім - з газом, зі світлом тощо. Болото в нас утворюється одразу після дощу та снігу. А влітку немає чим дихати, бо стовпом стоїть пилюка, — каже Олександр Король.

Асфальт тільки у 2022 році

Разом з місцевими жителями прийшли на прийом до голови квартального комітету «Пирогово» Сергія Вольського. Чоловік вислухав, що люди хочуть нормальну дорогу, щоб не розвозити болото і не жити в багнюці. І розказав, що існує міська програма співфінансування, за якою ремонт доріг у приватному секторі частково оплачують за гроші міського бюджету.

— Для цього потрібно самоорганізуватися — провести збори, запитати сусідів, чи хочуть вони асфальтовану дорогу. «За» мають бути не менше 60% від кількості людей, що живуть на цій вулиці, — говорить голова квартального комітету Сергій Вольський. — Далі обираємо людину, яка стане головою ініціативної групи мешканців. Усе оформлюємо у протокол, який передаємо на міськраду.

Також Вольський розказав на прикладах, скільки може коштувати новий асфальт:

— Торік асфальтування вулиці, де немає каналізації та водопроводу, коштувало 1000 гривень за квадратний метр. Там, де є і каналізація, і водогін — 1400 гривень за квадрат. При тому, ви заплатите частину від цієї суми, бо більшу частину суми заплатять з міського бюджету. Втім, кількість бажаючих на участь в програмі є великою, черга розписана на два наступних роки. Тому асфальтування зможете отримати не раніше 2022 року, — говорив голова квартального комітету «Пирогово».

По 20 тисяч з домівки

Оскільки людей не влаштувало, що на дорогу потрібно буде чекати ще два роки, за які можуть зрости ціни на роботи та матеріали, то вирішили розглянути інший варіант — зробити шлях за свої гроші. 

На зустріч, яка відбулася 29 лютого, запросили виконроба товариства «Шляхбуд» Петра Вільчинського. Люди вимірювали площу вулиці та дізналися орієнтовну ціну на асфальтування — 340-350 тисяч гривень за дорогу шириною чотири метри. А це, за розрахунками мешканців, коштуватиме по 20 тисяч гривень з кожного дому на вулиці, де є 17 будинків.

При тому під час зборів сказали, що це ще «економ-варіант», який не включає розробку проекту, будівництво тротуарів та вкладання бордюрів. Але деякі мешканці сказали, що «не потягнуть» навіть такої суми. Старожили заявили, що потрібно звернутися до мерії, аби та також вклалася у будівництво дороги, на що їхні молоді сусіди «махнули рукою»:

— Зверталися вже неодноразово, немає у цьому сенсу, — говорили люди, хоча все ж склали колективну заяву, яку передали до міськради.

Петро Вільчинський заявив, що з 15 березня готові починати роботу. І під час спілкування з мешканцями обговорив варіанти оплати:

— Можлива і оплата по етапах, і відстрочка. Кошториси підготую, разом з вами узгодимо, — сказав виконроб.

На кінець зборів Леонід Панчук, якого призначили головою ініціативною групи, сказав, що вони підготують всю документацію та акти виконаних робіт, якщо мерія захоче компенсувати частину витрачених грошей.

У черзі ще 44 вулиці

Нещодавно в мерії відзвітували, що в 2019 році заасфальтували 20 вулиць у приватному секторі за програмою співфінансування. Голова Асоціації органів самоорганізації населення Наталія Панчук розказала, що у черзі мають ще 44 вулиці:

— Ця черга розписана на цей рік і на 2021-й. Когось «піднімати» у черзі ми не можемо, тому чітко розписаний план, коли і яку вулицю будемо робити. А от щодо фінансування, то 30% платять мешканці, а 70% — коштом бюджету. Такі умови є однаковими для будь-яких видів робіт: чи то для асфальтування, чи для прокладання каналізації, водогону. Як правило, при наявності фінансів, міський бюджет намагається навіть більше коштів дати, — каже Панчук.

Також вона сказала, що не знає про такі випадки, щоб люди самостійно будували дорогу у своєму секторі.

— Якщо люди вирішують будувати самостійно, то обирають ініціативну групу і працюють напряму з підрядником. Але про такі випадки мені невідомо. У такі справи ми не втручаємося, — зазначила голова Асоціації органів самоорганізації населення.

Як передати об’єкт на баланс міста

У перспективі мешканці вулиці Грінченка хочуть передати свою дорогу на баланс вінницької влади, щоб її утримували за кошти бюджету, в який вони також платять податки.

Директор департаменту комунального майна Ігор Шутак розказав, що передача об'єктів у комунальну власність проходить через сесію міськради. Депутати голосують, щоб прийняти об’єкт на баланс і в подальшому обслуговувати його за гроші громади. Але в такому випадку мають бути витримані певні правила:

— Якщо люди самоорганізувалися, щоб збудувати дорогу, то для початку їм потрібно отримати консультацію в департаменті комунального господарства і благоустрою. Адже цей департамент організовує будівництво, експлуатацію і обслуговування об'єктів. Має бути технічний нагляд, певна документація, щоб ми надалі змогли прийняти дорогу в комунальну власність. Ми повинні знати, з чим у майбутньому місто матиме справу взагалі, — каже Ігор Шутак.

Читайте також:

«Це не ремонт, а халтура!» Як можна контролювати ті роботи, що проводить ЖЕК

«Мені знесли сарай. І ще дали штраф на 17 тисяч» Історія пенсіонерів з Тяжилова

Я хочу відключити централізоване опалення у квартирі. Як це зробити?

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.