Близько 22:30 у Вінниці почали відчуватися поштовхи. Патрульні «Пріуси» на червоних проблискових маячках та з гучною сиреною кинулися на виїзд з міста у сторону Стрижавки. Журналіст RIA о 23:00 вже був біля так званого Клеверного мосту. Саме там поліція заблокувала дорогу на виїзд з міста.

— Нікого не пропускати! — кричить підлеглим начальник «копів» Редван Усеінов.

— А пресі можна? — питаємо у нього. Поліцейський на хвильку запнувся.

— Не бажано, — відповідає. — Дуже не бажано. Там склад з боєприпасами горить.

Біля імпровізованого блокпосту вже більше сотні машин.

— Я дітей їду забирати! — кричить один з водіїв. — Приберіть цей драндулет, — показує на патрульне авто, — бо піду на таран!

Проте «копи» невблаганні. Мають наказ не пропускати цивільних. Повз правоохоронців проїжджають тільки машини пожежників та карети «швидкої». Та й тим важко пробитися через величезний затор.

Зі сторони Стрижавки на Вінницю йде нескінченний потік авто. Це люди тікають від снарядів, які розлітаються хаотично у різні боки. Евакуацію поки що не оголосили — кожен викручується як може.

«Думав, що то салюти»

На годиннику приблизно 23:30. У натовпі бачимо знайоме обличчя — Володимир Затайдух, лідер вінницького «Дорожнього контролю». Той кричить, що має терміново вивезти з небезпечної зони родину, яка благає про допомогу.

Швидко стрибаємо до нього у авто. І… кордон з поліцейських пройдено. Попереду тільки темрява дороги і заграва від пожежі на горизонті.

Їдемо у Стрижавку забирати чоловіка з жінкою та двох їхніх доньок, на вигляд віком до семи років. Голова сім’ї — Андрій — каже, що бачив на власні очі снаряди, які літали.

— Десь о 10-й годині ми вже почули перші вибухи, — каже він. — Спочатку подумали, що то салюти запускають. Але коли снаряд влучив у пилораму, що стояла неподалік, дуже перелякалися. Ми, сусіди, усі, хто міг, почали тікати з міста.

Шукали жінку з восьмимісячною дитиною

Коли Андрія з родиною доставили до Вінниці, у Facebook побачили оголошення: «Потрібна допомога, мати у подвалі з двома дітьми, одній тільки вісім місяців. Сидять у підвалі, допоможіть вивезти». Адреса: Калинівка, вулиця Садова, 26.

Чимдуж їдемо у Калинівку. Дорога туди пуста — обабіч траси стоять тільки пожежні машини та військова техніка. З правої сторони, на відстані у кілька кілометрів бачимо ті самі палаючі склади.

Над ними тісний шар диму та вогню. Снаряди неконтрольовано летять у різні боки. У тиші чутно лиш гуркіт вибухів. Земля вібрує під ногами.

У Калинівці потрібний будинок шукали більше, ніж півгодини. Стукали у ворота, питали, де він. Але так і не знайшли. Був момент, коли від вибуху аж заклало вуха. Пізніше з’ясувалося, що жінку з дітьми знайшли інші активісти.

Евакуація

Близько другої години ночі автобуси з небезпечної зони вже йшли пустими. Активісти подекуди підбирали на дорозі тих, хто вирішив йти до Вінниці пішки. Але паніка вже вщухла.

Пожежники та той момент ще не почали гасити пожежу. Небезпечно. Над головами кружляють гелікоптери. Траса під Калинівкою заповнена військовою технікою. Гупають снаряди.