Зеленського просять нагородити медалями «За врятоване життя» трьох сміливців з Вінниччини

Діма Дячук, Богдан Войтович та Олександр Кириченко (зліва на право). Фото ЖмеринкаСіті

Всі вони односельці і друзі — 17-річний студент Олександр Кириченко і двоє учнів школи  Богдан Войтович, якому 16, та ще молодший на два роки Діма Дячук. Утрьох врятували з води 35-річну жінку.

Першим про вчинок хлопців повідомило Інтернет-видання ЖмеринкаСіті. А ось що розповів про пригоду журналісту 20minut.ua Олександр Кириченко.

Там глибоко, метрів зо шість

У той день хлопці пірнали у воду з дамби. Олександр каже, всі вони добре плавають. Він особисто навчився триматися на воді ще до десятирічного віку.

— Я побачив жінку, голова якої то з’являлася над водою, а то занурювалася, — розповідає хлопець. — В цей час вона хаотично розмахувала руками. Зрозумів, що вона топиться. Показав хлопцям і ми попливли у її напрямку.

За словами співрозмовника, жінка відпливла від берега далеко, метрів за п’ятдесят. Поки пливли, вона зникла під водою і вже не з’являлася більше.

— Першим Діма добрався до того місця, де бачили жінку,  — продовжує Олександр. — Поки ми з Богданом гребли до нього,  Діма вже встиг пірнути і ногою відчув тіло під водою. Потім занурився другий раз і йому вдалося намотати на руку волосся жінки.

Хлопець каже, що жінка не пручалася, не кричала, бо на той час вже втратила свідомість. Її перевернули на спину, Богдан взяв під ліву руку, Олександр під праву, а Дмитро підтримував голову над водою. Так вони добралися до берега.

Один би не справився

На запитання, о було найважче під час порятунку, Олександр відповів: «Доставити її до берега. Важка була. Поодинці ніхто б з нас цього не зробив».

В цей час на березі відпочивали інші люди. Втім, ніхто з них не став допомагати у врятуванні з води жінки.

Поки пливли до берега, кілька разів вигукнули, щоб хтось викликав «швидку». Медики не забарилися на виклик. До їх приїзду хлопці надали допомогу жінці поклали на коліно, перехилили голову, щоб вийшла вода.

На щастя, жінка стала подавати ознаки життя. Бригада «швидкої» зробили укол і забрали її з собою у лікарню.

Кого врятували, не знає

— Ти знаєш жінку, яку врятували? — запитую співрозмовника.

— Ні, — відповідає хлопець.

— Бачилися після того?

І на це питання почув негативну відповідь.

— Ми ж не за спасибі рятували, — каже Олександр.

У розмові з односельцями хлопців, з’ясувалося, що наймолодший з них, Дмитро, навчається в одному класі з донькою врятованої жінки. Після повернення з лікарні вона одразу поїхала в Київ, у неї там робота невідкладна.

У Київ їздили за свої

Їздили у Київ також рятівники жінки. Тільки не до неї. Їх запросили у Міносвіти і науки.

— На мій номер зателефонували і сказали, що це з міністерства, що запрошують на зустріч, сказали, в який день і на яку годину треба приїхати, — продовжує розповідь Олександр. — Не знаю, де взяли номер. Може, у сільраді, а може, в університеті. Я передзвонив і сказав про це хлопцям.

Олександр і Богдан їхали до столиці зі своїми матерями, а Діма — з дідусем.

У залі зібрався колектив працівників міністерства. В.о. міністра Сергій Шкарлет розповів присутнім про вчинок хлопців. Їм за це аплодували. Вручив кожному подяки. Побажав успіхів.

Він також повідомив, що міністерство буде звертатися до глави держави, аби нагородити учнів медалями «За врятоване життя».

Нічого, крім подяк...

Після того вони прогулялися вулицями Києва. Хоча раніше кожен уже бував у столиці. Увечері знову повернулися до Жмеринки.

— Вибач, але до подяки вам щось ще додали? — запитую у хлопця. — Сувеніри, наприклад, чи грошову премію?

— Нічого, крім подяк, — відповів юнак.

— Хоча б проїзд оплатили?

— Ні, ми їхали за свої, — сказав хлопець.

З гордістю думається про сміливих юнаків, з прикрістю - про чиновників. Добре, хоч на квіти для матерів хлопців знайшлися гроші…

Читайте також:

Під грифом «Сов. секретно». Пишуть книгу про неіснуючу армію, яку називали «Вінницька»

«Не так страшно, як здавалося». Військових у Вінниці навчали бізнесу на прикладі Ілона Маска

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.