Завтра на "Козацькій леваді" учасники пленеру запалять свічки і помоляться за митців, яких уже нема з нами

 Шостий пленер традиційно відбувається на «Козацькій леваді» . Це оригінальна мистецька оаза, створена зусиллями місцевого художника Михайла Довганя. Ідею підтримали два відомі земляки – народний художник України Андрій Чебикін та письменник політичний діяч Володимир Яворівський. Як все відбувалося, то тема окремої розмови.

Без академіка нам ніяк…

Розташована на березі невеликого озера, що неподалік від Тульчина, вабить чарівною природою, тишею, спокоєм. Тут все обладнано в національному стилі. Проживають митці у дерев’яних будиночках. Їжу готують у печі. Чим не вольниця!?

Починався пленер з… широкої душі нашого земляка. Талановитий митець заслужений художник України Михайло Довгань, надзвичайно цінує дружбу. Завжди радий бачити у себе друзів і колег. Щоб мати привід запрошувати їх до себе, започаткував «Подільську вольницю».

Шостий рік поспіль у липні на «Козацькій леваді» збираються майстри пензля.

Організатором усіх пленерів є також Національна академія мистецтв. Щоразу до художників приїздить її керівник народний художник України професор Андрій Чебикін. До речі, він наш земляк, родом з Гайсина.

Ректорат Академії відзначає учасників пленеру нагородами. Що дуже важливо, організовує виставки їхніх робіт. Проводяться вони у залі Академії. Авторів робіт запрошують до участі.

-Для митців найважливіше – спілкування, - говорить один з художників. – Це райська насолода. Почути думку такого поважного митця, як Андрій Чебикін – це багато значить. Ми вже звикли до його приїзду. Чекаємо щоразу з нетерпінням. Без Чебикіна нам ніяк.

Сонце пекуче - на кацапа злючого

Щоразу на пленері на «Козацькій леваді» повсюди чути жарти. «Заводить» компанію відомий художник з Івано-Франківська Богдан Бринський. Його колеги не перестають дивуватися – звідки у чоловіка стільки іскрометного дотепного гумору! Гострі словечка дістає з кожної кишені, а як там вони закінчується, то це не біда – має їх ще й за пазухою.

Наприклад, припекло сонечко. Всім стало душно. Хтось зітхає, шукаючи холодок під вербою.

-Сонце пекуче – на кацапа злючого, - долинає звідкись голос пана Богдана.

Увечері над левадою лине пісня. Хто співає – той горя не знає. Господар закидає на плечі паски баяна – і вже не замовкає музика довго-довго.

Торік до учасників пленеру приїздив відомий мистецтвознавець Олександр Федорук привіз з собою альбом. Упродовж 30-ти років збирає в ньому автографи художників. Кожен з них - у вигляді малюнка і тексту. Є тут записи Тетяни Яблонської, Андрія Чебикіна, перших від України учасників на бієнале у Венеції.

- В альбомі, як бачите, ще чимало незаповнених сторінок, - показує пан Федорук. -  Буду ще довго жити, аби дозбирати автографи. Ця колекція не для мене. Для музею, для історії.

По закінченні пленеру друзі роз’їхалися, а Довганя огорнув смуток. Не тільки від того, що на леваді стихли жарти і пісні. Хвилини зустрічі завжди радісні, хвилини прощання – сумні.

Чи не тоді у пана Михайла виник задум згадати тих митців, кого вже нема з нами.

Благословили Чебикін і Яворівський

-Задумом провести наступний пленер у пам'ять про наших художників поділився з Андрієм Чебикіним, - розповів журналісту Михайло Довгань. – він схвально відгукнувся. Як кажуть, благословив ідею. Так само підтримав її Володимир Яворівський.

І ось ми тепер працюємо і згадуємо всіх тих, з ким раніше спілкувалися, згадуємо їхні роботи, якими вони були людьми. Ці спогади настільки заполонюють душу, що інколи сльози виступають на очах.

Пан Михайло згадує майстрів пензля своїх земляків – Сороку, Непорожного, Чулка… І не тільки їх.

-У суботу на леваді буде священик, проведе панахиду, а ми зі свічками у руках помянемо наших митців, наших друзів, наших колег, - говорить пан Михайло. - Сподіваємося, вони  десь звідти,з небесної високості, спостерігають за нами, відчувають нас. Пам'ять це найдорожче. Поки людину пам’ятають, доти вона живе.

Сьогодні учасники пленеру мали екскурсійний день. Знайомилися з історичними місцями Тульчина і Тиманівки

Вітання митцям з Португалії

Щирі вітання учасникам пленеру передає з далекої Португалії Віталій Шевчук. Пан Віталій наш земляк, родом з Ободівки. Там разом з Михайлом Довганем і Володимиром Яворівським ініціювали створення памятника земляку - художнику зі світовим імям Олексі Новаківському. Майже 20 років Шевчук проживає у далекій країні. Однак постійно підтримує звязки із земляками. До речі, брат Шевчука - Анатолій - відомий художник. Теж постійно приїздить на пленери на "Козацькій леваді" . 

Віталій Шевчук пропагує мистецтво земляків, інших українських митців, у Португалії. Підтримує звязки з багатьма українськими художниками. Завдяки Шевчуку, дві роботи Михайла Довганя прикрашають український центр "Світлиця" у цій європейській країні. Бере участь в організації виставок талановитих українців, які проживають у далекій країні. Наш земляк один з інціаторів створення памятника Тарасу Шевченку у Ліссабоні. Про життя громади розповідає на сторінках газети "Голос України", Емігрантському радіо. Велике інтервю з ним провів Володимир Яворівський в одній зі своїх телевізійних програм. 

Нинішнього літа пану Віталію, на жаль, не вдалося побувати на пленері, зустіртися зі старими друзями, познайомитися з новими учасниками мистсецького дійства.

Меценат побажав митцям натхненної роботи, втілення задумів, нових вражень від перебування на його малій батьківщині. Схвально відгукнувся про тематичний задум нинішнього пленеру.

-Разом з усіма вами схиляю голову у память про талановитих митців, яких уже нема з нами, - зазначив Віталій Шевчук. 

Свої словам Віталій Шевчук (праворуч) супроводив світлиною з минулорічного пленеру, на якій він разом з його учасниками.