«За добу ми зібрали 230 тисяч, а треба мільйон»: батько полеглого воїна рятує чужих синів на фронті

«За добу ми зібрали 230 тисяч, а треба мільйон»: батько полеглого воїна рятує чужих синів на фронті
НА автомобілі волонтера портрет його сина - Сергія Плотиці з позивним "Торо", який загинув у бою. 16 вересня купюру у сто доларів опустила у скриньку маленька дівчинка.
  • Сто дронів помсти — такий збір організував батько полеглого на війні снайпера.
  • На їх придбання потрібен один мільйон гривень.
  • Кожен дрон — це чиєсь врятоване життя, каже чоловік.
  • Прохання до небайдужих: підтримайте акцію батька Героя, як це вже зробив дехто, серед яких двоє маленьких дівчаток.

—Я не можу повернути сина, але можу врятувати чужих дітей, які нині на фронті, — каже колишній вчитель Іван Плотиця з Хмільницького району.

Його обнадіює підтримка людей. Протягом доби небайдужі передали і переказали на картку волонтера 230 тисяч гривень! Уперше за весь час волонтерства пан Іван прозвітував про таку суму, зібрану за 24 години. Називає це шаленою підтримкою. Хоче вірити, що мільйон, на який він замахнувся, вдасться таки зібрати і тоді сто дронів полетять до наших оборонців.

В організації збору його підтримують земляки- однодумці: Ольга Франчук, Олександр Околодько, родичі. 

Відео дня

Небесні воїни чекають, що ми помстимося вбивцям

Його син Сергій понад рік перебував у списках зниклих безвісти. На жаль, дива не сталося. сміливий воїн-доброволець, який боронив країну у складі 214-го батальйону спецпризначення OPFOR повернувся додому на щиті.

Пан Іван щоденно збирає кошти. На його авто великий портрет сина Сергія. Каже, у такий спосіб його син продовжує воювати. 

—На моє переконання, цей збір має стати має стати справою честі кожного, хто довіряє мені, — написав у Фейсбуці Іван Плотиця. — Це має  стати справою честі кожної матері і кожного батька, які втратили на війні сина чи доньку. Це має стати справою честі всіх дорослих дітей, чиї батьки повернулися додому «на щиті». Я дуже сподіваюся на вашу підтримку…

Іван Плотиця переконаний, що українці мають помститися за вбивства їхніх синів, доньок, батьків, дорогих рідних людей.

—Ми просто зобов’язані помститися вбивцям наших синів, — каже батько полеглого воїна. — Помститися за мого сина «Торо», за «Дєда» з Уланова, за «Одесу» з Одеси, за «Тенета» з Чернігівщини, за «Лиса» з Києва, за «Батюшку» з Луганська, за «Кіно» з Хмельниччини.

Всі ці хлопці нині на небесах. Всі вони віддали своє життя, щоб врятувати нас з вами. Щоб врятувати Україну.

Вони зараз у Небесному війську. Але вони чекають, щоб ми помстилися за них.

25 років працював у школі

Іван Плотиця випускник Кам’янець-Подільського педагогічного університету. 25 років викладав у школі математику. Серед його колишніх учнів є ті, хто, як і син, загинули на війні з російськими агресорами.

—Закликаю усіх своїх учнів: допоможіть, — пише вчитель. — У якій би точці планети ви не жили, відгукніться. Підтримайте збір на сто дронів.

З таким само проханням пан Іван звернувся до своїх колег, зокрема, колишніх однокурсників і друзів, з якими навчався у Кам’янець-Подільському педуніверситеті.  

—Звертаюся за підтримкою до підприємців, до фермерів, — каже Плотиця. — Вірю, що мене почують ті українці, які хочуть і надалі жити під прапором рідної держави Україна.

Ми зобов’язані вистояти. Поки ще є шанс. Не маємо втратити його.  

«Візьми мене на руки, як тато»

Найбільше розчулюють волонтера внески, які роблять діти. 16 вересня до його автомобіля зі скринькою на капоті підійшла дівчинка. Вона опустила у скриньку купюру у сто доларів.

А ось ще один схожий випадок про дівчинку Уляну.

—Починаючи з початку нинішнього року, дівчинка Уляна збирала гроші на велику ляльку, — каже пан Іван. — Назбирала 800 гривень. Весь цей скарб зберігався у сейфі з електронним кодовим замком.

Але тато Уляни на фронті. Дівчинка вирішила передати всі свої зібрані кошти на купівлю дрону.

Однак на цьому дівчинка не зупинилася. Вона вирішила ще зібрати грошей співом пісень. Люди донатили їй.

Після знайомства з волонтером дівчинка опустила купюри у скриньку.

Оченята Улянки просили мене: «А підніми мене на руках, як це робив тато, високо-високо».

Волонтер побажав дівчинці, щоб швидше закінчилася війна і тато дівчинки повернувся додому і знову підіймав донечку на руки, як це робив раніше, до війни.    

Підтримати волонтера Івана Плотицю можна переказом коштів на його картку:

5168745688699310

Читайте також:

«Поверни гроші»: погрожують дружині бізнесмена, який зник на фронті, а його підприємство знищили росіяни

«Поверни гроші»: погрожують дружині бізнесмена, який зник на фронті, а його підприємство знищили росіяни

«Залишили мене помирати»: паралізована мати благає повернути сина з війська

 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.

Коментарі

keyboard_arrow_up