Сергій, екскурсовод
– Як все почалося? Протягом п'ятнадцяти років люди збирали приватну колекцію екзотичних тварин, а потім цю колекцію стало нікуди дівати і власники вирішили створити крокодилячу ферму, де я і проводжу тепер екскурсії.
Екскурсії починаю з розповідей про тварин, яких ми маємо: цікаві факти про них, про середовище проживання, про харчові вподобання, поведінку.
Багато відвідувачів ніколи в житті не бачили крокодилів. Тільки по телебаченню. Тому з великою цікавістю розглядають істот, яким вдалося пережити навіть динозаврів.
Пропонуємо безкоштовні фотографії з крокодилами (наприклад з дворічним Аркашею, великих, звичайно, діставати не будемо) або з тигровим пітоном. Він два з половиною метри завдовжки, але боятися його не варто.
Теоретично пітони можуть бути агресивними, але тільки тоді, коли вони голодні або їм хочуть нашкодити. Наш вихованець завжди нагодований, тому спокійний.
Хочемо донести до людей, що всі тварини нормальні, і якби вони становили небезпеку, ніхто б їх до рук не давав.
Втечі? Ні, тварини не тікали. Носуха, у принципі, може вибратися з тераріуму, але всього на кілька метрів. Якщо таке станеться, я підійду, візьму її на руки та посажу назад.
А крокодили, вони ж взагалі вважаються малорухливими. Можуть цілими днями знаходитися в одному положенні. Можуть ще пащу подовгу відкритою тримати. Так вони уникають гіпертермії.
У дикій природі крокодили відкривають пащу ще й для того, щоб туди залітали маленькі пернаті. Пташки виїдають залишки м’яса, що застрягло між зубів.
На подібних виставках я працюю близько дев’яти років. Для мене це вже звична справа і мені комфортно від постійного перебування та контакту з хижаками.
Боятися треба людей, а не тварин. Якщо до них нормально ставитися, вони будуть відповідати тобі тим самим. Ті ж крокодили, якщо щодня діставати їх та брати до рук (це я про маленьких особин), вони звикатимуть до вас.
Хтось гладить котиків та єнотиків і від цього їм стає затишно, а мені затишно, коли у мене на руках змія або крокодил. Тільки крокодилів особливо не погладиш, бо в них дуже жорстка луска. Проте черево м’якеньке.
Всіх тварин знаю по іменах, знаю, як виглядають. Якщо всіх їх перемішати, зможу розрізнити кожного.
У нас є й домашні крокодили, наприклад Геля. Вона й найбільша з усіх. Довжина її тіла, приблизно, два з половиною метри, вага – 60-70 кг.
Юля та Гена також доволі великі, але не такі спокійні. Якщо відкрити їхні тераріуми, почнуть кидатися.
Умови утримання? Нормальні. Місця вистачає всім. У своїх ваннах вміщуються повністю, місця на березі – також вистачає. У тераріумах є денне світло та червоні лампи для обігріву. Харчуються добре, годуємо м’ясом та рибою.
Делікатесів з тварин ніхто не робить, на шкіряні вироби тварин ніхто не пускає. Навіть, якщо якась тварина помирає, ми не будемо робити з неї одяг або опудало, просто поховаємо.
Якщо рахувати всіх наших вихованців, вийде близько трьох десятків тварин: пітон, анаконда, дві черепахи, дві носухи, чотири єноти, мавпа, сурикат, кролі та шістнадцять крокодилів.
Крокодили у нас є кількох видів: нільські, кубинські, гребінчасті, індійські, прісноводні, болотяні, гостроморді та кайманові.
У кількох крокодилів спочатку були інші власники. Та коли рептилії підросли люди зрозуміли, що не можуть з ними впоратися, тому й віддали їх нам.
Деякі власники потім телефонують або приходять, щоб провідати і подивитися чи добре їм у нас живеться, чи ніхто їх не ображає. У Вінниці крокодилів нам не приносили.
Були люди, які цікавилися, де можна придбати та як їх правильно утримувати. Багатьом здається, що крокодили страшні, але у кожному більш-менш великому місті є бодай кілька людей, у яких вони живуть.
Одна крокодиляча кладка може налічувати до сотні яєць. Якщо температура повітря становить 31 градус, з'являться самички, якщо 33 градуси і більше – самці.
Нещодавно наша Юля відклала вісімнадцять яєць, які зараз знаходяться в інкубаторі, тож чекаємо поповнення. Як тільки малеча трішки адаптується, почне нормально харчуватися, ми поселимо їх на фермі.
Чи добре їм у неволі? Давайте дивитися правді в очі. У кладці може бути до сотні яєць, з них у природі виживає лише один відсоток. Все через канібалізм, коли більші з'їдають менших.
Або, якщо взяти нашу кайманову черепаху – у дикій природі такі з легкістю можуть проковтнути маленького крокодила, а у нас такого ніколи не станеться.
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 14 від 2 квітня 2025
Читати номер
З.А.Глядач