«Їх восьмеро полягло…» Згадали, як випускник коледжу викрав в окупантів новітню БМП-3

У Калинівському технологічному коледжі вшанували пам'ять полеглих випускників — восьмеро з них не повернулися з війни. Фото Калинівка City і зі сторінки у Фейсбук коледжу

• З війни не повернулися восьмеро випускників Калинівського технологічного коледжу. 
• Про кожного з них згадували під час заходу «Живі, доки пам’ятаємо».
• Розповіли і про викрадену в окупантів бойову машину піхоти.

У різний час вони навчалися у Калинівському технологічному коледжі — Віталій Бондаренко, Костянтин Васюк, Олександр Глушко, Андрій Пилипчук, Сергій Савчук, Юрій Українець, Юрій Устій та Юрій Чорний. Коли окупанти пішли на нас війною, вони взяли до рук зброю. Дехто ще раніше виконував бойові завдання в АТО.

Сумно про це говорити — всі восьмеро загинули на війні з російськими окупантами. Нині над їхніми могилами майорять державні прапори.

Як у Калинівському технологічному коледжі вшанували загиблих на війні випускників, розповів «20 хвилин» директор навчального закладу Руслан Будяк.

За його словами, напередодні проведення заходу, зняли відео з місць їх останнього спочинку. Такі кадри демонстрували присутнім у залі, серед яких були рідні полеглих. Це була обов’язкова умова — покликати на зустріч батьків, братів, сестер, рідних полеглих. Дехто прийшов родиною. Для них це найтяжчий біль від втрати дорогої людини.

У навчальному закладі ретельно готувалися до такої зустрічі. Її проведення ініціювали викладачки Тетяна Ісанкова та Тетяна Бурмій. До участі і підготовці і проведенні залучили студентів.

Зуміли організувати запис відео з фронту. До присутніх звернувся випускник 2018 року Владислав Рудницький. Нині він у зоні бойових дій. Саме там записав відео. Присутні в залі вслухалися в кожне слово, сказане солдатом.

Коли на екрані з’явився портрет першого з восьми полеглих випускників, мертва тиша стояла у залі. Так тривало щоразу,  коли ведучі розпочинали розповідати про кожного з відважної «вісімки» Героїв.

Говорили про те, коли  поступив на навчання, яку здобував спеціальність, коли закінчив коледж, про них, своїх колишніх студентів, згадували викладачі. Далі йшлося про те, у якому підрозділі воював випускник, які виконував бойові завдання, про його нагороди. З найбільшим смутком у голосі промовляли слова про загибель.

Такі розповіді супроводжували музичні та поетичні твори на військову тематику. Організатори запросили знаних в області виконавців. Патріотичні номери художньої самодіяльності виконували також студенти коледжу.

Коли згадували Романа Устія, розповіли про сміливий вчинок, який він здійснив разом з побратимами. Такої зухвалості вороги, схоже, не очікували. Військові пробралися  на ворожі позиції і викрали новітню бойову машину піхоти БМП-3. Героїчна операція була вдалою — жоден з її учасників не постраждав. На той час Роман Устій уже мав досвід участі у бойових діях. У 2014-2015 роках він воював у 128-й окремій гірсько-штурмовій бригаді ЗСУ. Пройшов випробування у боях під Дебальцевим. Дивом вижив під час ворожих обстрілів їхньої групи. Потрапив в оточення, але зумів вийти з нього і прорватися до свого підрозділу.

У лютому 2022-го він знову взяв до рук зброю, став у стрій ЗСУ. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. На жаль, посмертно. Такої само нагороди удостоєні: офіцер Нацгвардії Олександр Глушко, Віталій Бондаренко, Андрій Пилипчук, а нагороду Костянтин Васюк відзначений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

По завершенні заходу рідні полеглих не поспішали залишати залу. Кожен з них підійшов до портрета дорогої людини. Обережно торкався рукою до болю знайомих рис обличчя, вдивлявся в очі у когось вони усміхнені, у когось зі смутком. Стримати сліз не могли ні жінки, ні чоловіки.  

Підходили до директора, викладачів коледжу і дякували за спомин про рідних їм людей.

— Уже рік, як Сергія немає, а ми досі не можемо змиритися з важкою втратою, думаємо, що це неправда, — каже сестра Сергія Савчука Тетяна. 

— Сьогодні кожен епізод цього заходу був дуже зворушливим, потрапляв у душу і серце, — додає дружина Сергія Савчука Оксана.

— Дякую, що у навчальному закладі пам’ятають про наших рідних, — каже сестра Романа Устія Ольга Моклюк. — Адже хлопці живі до тих пір, поки живе пам’ять про них. Подивіться на ці обличчя, вслухайтесь у їхні біографії — це цвіт нашої нації. Хай їхня загибель не буде марною. Вічна їм пам’ять!

Їхні слова цитує сайт Калинівка.City.

Руслан Будяк повідомив «20 хвилин», що портрети полеглих випускників розмістять у холі навчального корпусу коледжу. Їх виготовлять великих розмірів. Встановлять на спеціальних підставках, аби можна було переміщати.

Мають ще один задум — висадити Алею пам’яті. До її створення залучать студентів, викладачів і обов’язково рідних полеглих випускників. Дерева будуть іменні, біля кожного встановлять табличку на честь кого вони посаджені.

— Ми маємо право на майбутнє лише тоді, коли пам’ятаємо минуле, свою історію та своїх героїв, — так написали у Фейсбуці на сторінці коледжу про вшанування пам’яті випускників, які віддали життя за рідну землю, її незалежність, за те, щоб нинішні студенти Калинівського технологічного коледжу мали можливість навчатися під мирним небом.
 

Читайте також:

«Я на фронт, сину!» — «Я з тобою, тату». Як рідні люди загубилися на війні і що було далі

Сестра полеглого на війні Дмитра Богуцького просить присвоїти брату звання Героя України

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.