Ярослава Мазур з Козятина поїде в Америку на «Ігри Воїнів». Незвичайна історія двох жінок з «Айдару»

Ярослава Мазур (ліворуч) виборола перше місце з пауерліфтингу, Людмила Менюк перемогла у вправі "Веслування на тренажері" на Іграх Нескорених-2021

• Ярослава Мазур, яка служила в батальйоні «Айдар» і Силах Спеціальних операцій, у вересні виступатиме на міжнародних змаганнях «Ігри Воїнів». Відбуватимуться вони в Америці.
• Про це розповіла її бойова подруга з позивним «Мальва» —Людмила Менюк. У них незвичайна історія знайомства і дружби. Та й долі непрості: Людмила пішла на службу після того, як на війні загинув її син Станіслав.

Ярослава Мазур  з Козятина Людмила Менюк — з Гайсина. Їхні шляхи зійшлися у батальйоні «Айдар». Людмила закінчила службу торік, Ярослава навесні 2021-го. Недавно вони знову зустрілися. Цього разу на всеукраїнських змаганнях «Ігри Нескорених-2021». Їх організовують для ветеранів російсько-української війни, які дістали травми та поранення. У нинішньому році змагання уперше відбувалися не в столиці, як це було раніше. Місцем їх проведення стали стадіони у Кривому Розі і Черкасах. Міста поділили між собою різні види спорту. Людмила Менюк і Ярослава Мазур виступили в обох містах. У Черкасах поталанило більше: Ярослава перемогла у пауерліфтингу, Людмила  — у веслуванні на тренажерах.  Ярославу Мазур ще й включили до складу збірної України, яка у вересні ц.р. поїде  в Америку на міжнародні змагання «Ігри Воїнів».

Відбір ветеранів для поїздки в Америку відбувався у Києві у рамках фестивалю «Звитяга нескорених». Ярослава випадково опинилася серед 250 учасників. З них 40 осіб організатори відібрали до збірної команди для поїздки на міжнародний турнір «Ігри Воїнів». Для його проведення визначено місто Орландо, що в американському штаті Флорида. Яке з досягнень дало можливість Ярославі Мазур потрапити до збірної? У яких видах спорту змагатиметься в Америці?

«Може, поїдеш на змагання, мамо?..»

Ярослава Мазур до війни мала невеликий бізнес в Козятині. Коли почалася війна на Донбасі, разом з іншими волонтерами збирала допомогу бійцям. Неодноразово їздила до наших захисників. В якийсь момент прийняла рішення залишитися на службі. Так вона стала бійцем батальйону «Айдар». У 2016 році її направили в Естонію. Естонці готували фахівців з тактичної медицини. Навчання відбувалися на базі Військово-медичної академії.  Вчилися за програмою НАТО.  По закінченні отримала спеціальність інструктора з тактичної медицини і повернулася в батальйон. Через деякий час змінила місце служби і перейшла в елітний підрозділ Сил спеціальних операцій (ССО).

У нинішньому році звільнилася з армії. На жаль, її не обминули травми, дістала поранення, яке дотепер дає про себе знати. Сумно говорити, що молода жінка, а має групу інвалідності. Її чоловік дотепер у війську. До речі, згадана вище посестра Ярослави  — Людмила Менюк теж захищала країну разом з чоловіком. Тільки в різних підрозділах:  вона в «Айдарі», він — у 24-й бригаді. Звільнилися з війська торік, пані Людмилі встановили другу групу інвалідності.

—Чула, що є такі змагання Ігри Нескорених, але ніколи не планувала їхати на них, — розповідає  Ярослава Мазур. — Старший син загітував взяти участь. Він випадково натрапив в Інтернеті на реєстрацію. Каже, мамо, поїдь. Знайомих зустрінеш, по Києву походиш. На той час я якраз звільнилася зі служби. Розмова з сином відбувалася в останній день реєстрації. Словом, їхала я, зрозуміло, не для того, щоб перемагати, бо ж не тренувалася. Фізична підготовка у ССО хороша, але ж змагання вимагають свого. Їхала з побратимами зустрітися.

Плавання і стрільба з гвинтівки — у таких дисциплінах виступала Ярослава. Травма голови не дала їй можливості зосередитися на вогневому рубежі. Тому результат стрільби виявився невтішний. Стосовно плавання, каже, то професійно теж ніколи не займалася, плавала хіба що на ставку в селі, чи коли їздили на відпочинок до моря.

«Коли побачила чоловіків без руки, чи без ноги, а вони йдуть в басейн і пливуть, це мене так мобілізувало! — ділиться думками співрозмовниця. — Думаю, у мене руки-ноги на місці — треба зосередитися, напружити сили і добиватися результату».

Одна з плавчинь, яка вийшла з нею на старт, мала гарні здобутки у цьому виді спорту. Ярослав, як не старалася, наздогнати її на дистанції не змогла. Після змагання зібралася і поїхала додому. Не стала навіть чекати оголошення результатів. Про здобуте друге місце дізналася пізніше.

«Дельфін» безкоштовно надав можливість для тренувань

В один з днів вона поверталася з села. Там погане покриття мобільного зв’язку. Уже в Козятині побачила декілька пропущених дзвінків з невідомого номера. Поки думала, хто це може бути, задзвонив телефон.

«Ярославо, це телефонують з оргкомітету «Ігри Нескорених», — почула в слухавці чоловічий голос. — Ви не з’явилися на нагородження переможців, а у вас друге місце у плаванні. Будете в Києві, зайдіть забрати медаль».

Чоловік також повідомив, що її кандидатуру будуть обговорювати для включення у збірну  для  участі у змаганнях в Америці.

Повідомлення про включення до збірної знову теж застало її в дорозі. Цього разу телефонувала подруга. «Ярославо, я тебе вітаю! — дзвінко лунав її голос у слухавці. — Так рада, словами не передати!» Подруга побачила на сайті «Ігри Нескорених» склад збірної України для поїздки у США і знайшла серед збірників прізвище Мазур. Вирішила одразу зателефонувати.

«Я почула це і… заплакала, — каже Ярослава. — Знаєте, чому? Відчула, яка гора на мене звалилася. Це ж скільки сил треба буде докласти, щоб підготуватися. Я ж ніколи не займалася професійно спортом, а попереду такі відповідальні старти!..»

Кожен день, крім неділі, Ярослава відвідує басейн «Дельфін» у Козятині. Працює з професійним тренером Людмилою Антоновою. Скільки платить за заняття? «Абонемент мені надали безкоштовно, — каже вона. —  Як не подякувати за таке власникам басейну». Протягом трьох днів знаходить час для занять пауерліфтингом. Саме у цих двох видах спорту змагатиметься в Америці.

«Чого ви варті без «Мальви» і телефоністки Каті?..»

Про «Мальву», такий позивний був у Люмили Менюк, Ярослава Мазур може розповідати багато. Так само, до речі, як і пані Людмила про свою посестру.

—Саме я рекомендувала «Мальву» нашому комбату, щоб взяв на службу в «Айдар», — розповідає Ярослава. — Здавалося б, що в цьому особливого? Але особливість є: до того ми жодного разу не зустрічалися і не були знайомі ?!).   

За словами співрозмовниці, спочатку вона тільки чула про «Мальву». Знала, що є така землячка-волонтер. Її позивний від назви організації «Мальва», Створила її, коли загинув її син, хлопцеві не було ще й 20 років. Це організація матерів, які втратили на війні своїх дітей. Людмилу дуже поважали у батальйоні, де раніше служив її Станіслав. Бувало, хлопці навіть ображалися, якщо до когось їй не вдавалося заїхати. Дуже гарно про неї відгукувалися. Здається, її знали всі. Жінка випромінювала позитив

—Однак особисто ми не були знайомі, — продовжує  Ярослава Мазур. —Наші шляхи жодного разу не перетиналися. І тут телефонує мені з Гайсина колишня наша військова Ірина і каже, що «Мальва» вирішила йти в АТО і хоче служити тільки в «Айдарі». Просить рекомендувати її комбату. Думаю, як же я можу це зробити, якщо з людино не знайома. Відмовити Ірі теж не можу, бо добре знаю її. Пішла до комбата і розповіла про її прохання. Комбат був новий, тільки недавно став служити. Зрозуміло, запитав мене, що можу сказати про людину, яку рекомендую. Відповіла, як є, що нічого не можу сказати. А тоді продовжила розмову такими словами. Кажу, давайте вийдемо зараз хоча б у коридор і запитаємо першого зустрічного бійця про «Мальву»  — почуєте стільки позитивних відгуків! Комбат на це усміхнувся і дав добро.

Менюк починала службу з простого —була діловодом. Хоча на цій посаді відповідальності дуже багато. Дослужилася до того, що їй доручили командувати бронетанковою службою. Запчастини, пальне для техніки — це тільки незначна доля її клопотів.

—Людмила ще гарний психолог, — продовжує Ярослава Мазур. — Не знаю, як їй це вдається, але «айдарівці» йшли за порадою саме до неї. Інколи комбат доручав їй, а не комусь іншому, розрулити складні ситуації. Пригадую, як хлопці довго згадувала один випадок. Скандал між бійцями закипів тоді, як чайник. Мало за зброю дехто не хапався. Прийшла «Мальва». Вона не стала зясовувати, хто в чому винен, а хто ні. Навіть не запитала, через що скандалять. Тільки сказала декілька фраз — і всі дружно засміялися. Про суперечку стали забувати. Що саме сказала?  «Замовкніть всі! Ви хоча знаєте, завдяки кому «Айдар» отримав свої перемоги? Та якби не «Мальва» і телефоністка Катя, то щоб ви значили без нас?!» Телефоністка Катя — така собі божа кульбабака, маленька, худенька, мовчазна. Неспроста це викликало сміх…

Серед своїх завжди комфортно

Ярослава Мазур  зізнається, що у Києві під час відбіркових змагань нітрохи не хвилювалася. Бо розуміла, що вона не професійна спортсменка. Зате  відчула інше:  коли поруч з тобою люди, які після невідворотних травм не впадають у відчай, а чіпляються за життя, немов за соломинку, то це спонукає і собі бути оптимістом.

«На моє переконання, такі змагання потрібні, — каже Ярослава. — Не заради результатів.  На них ми почуваємося, як свої серед своїх. У такій атмосфері тобі комфортно. Сильні духом люди стимулюють інших бути такими само, як вони. Це унікальний вид реабілітації. Тому я вдячна сину, що переконав поїхати. А я вже «Мальву» витягнула з дому, інакше вона сама цього б не зробила». Це ми з сином її реєстрували на «Ігри Нескорених».

Було б добре, якби держава звернула увагу на такий спосіб реабілітації. Ветеранам потрібні умови і можливість займатися фізкультурою. Елементарно допомогти придбати абонемент до того чи іншого спортивного клубу, чи в басейн. Нині це дорого, не кожному по кишені. Неспроста у світі запровадили міжнародні змагання серед тих, хто дістав поранення чи травми у бойових діях.

Warrior Games проводить Міноборони США

Змагання як Warrior Games (Ігри Воїнів) уперше провели у 2010 році. Через три роки по тому їх організацію взяло під свою опіку Міноборони США. З часом до турніру доєдналися військові з Великої Британії. На нинішній турнір у місто Орландо (Флорида) планується приїзд військових із семи країн світу.

Читайте також:

Професор Родінкова: «Вакцинація не гарантує, що не захворієш, але передбачає, що не помреш»

#Нові_Враження: як ми вперше каталися на SUP-серфі
 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.