Іван (75), пенсіонер:
– Святити паски ходжу тільки до сходу сонця. Так робили мої діди та прадіди, і тільки так правильно. Але багато людей ходять протягом усього дня, а то й у суботу. Коли ми сідаємо за обід, то спочатку обов'язково перехрестимося, і тільки потім починаємо їсти.
Ростислав (21), студент:
– До переїзду у Вінницю ходив до церкви частіше, а зараз через роботу та навчання там майже не буваю. На Великдень поїду до батьків і разом із ними підемо святити паски у церкву. Потім посидимо з рідними вдома.
Олена (40), заробітчанка:
– Я не хрещена, тому для мене це звичайний день. Паски все одно готую, тому що потрібно з чимось йти у гості. У гостях відчувається святковий настрій, до того ж, це гарна нагода поспілкуватися з друзями.
Святослав (35), юрист:
– Удома малюю писанки, допомагаю у приготуванні пасок, а до церкви намагаюся потрапити у проміжок часу з півночі до шостої ранку. Святимо все, що є вдома. А зранку сідаємо за стіл, розбиваємо одну об одну писанки, і куштуємо паску.
Людмила (78), пенсіонерка:
– Я не притримуюся ніяких традицій і у Бога не вірю. Але до церкви вночі ходжу. Чому? Тому що всі так роблять. За все моє життя той, хто ніби є на небі, жодного разу мені не допоміг.
Інна (32), домогосподарка:
– Ми печемо великодні паски і зранку, десь о третій-четвертій годині, йдемо до церкви святити їх. Після цього збираємося з родиною за обіднім столом, поминаємо померлих родичів, спілкуємося та їмо.
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 17 від 24 квітня 2024
Читати номер
Вася