Які ракети може збивати Україна: пояснює речник Повітряних Сил Юрій Ігнат

• Захист неба став одним з найважливіших елементів у війні України з Росією. Від початку повномасштабного вторгнення Росія намагалася придушити українську ППО, але зазнала невдачі, хоча й має набагато кращі літаки й високоточні ракети.

Речник Повітряних Сил ЗСУ, полковник Юрій Ігнат в інтерв'ю 24 Каналу розповів, які типи ракет українські військові можуть збивати.

Які типи ракет збиває Україна і які досі не може знешкодити

Чому сили ППО збивають не всі ракети? Наприклад, 18 лютого з 4 «Калібрів» збили два. Натомість 10 лютого з 71 ворожої ракети вдалося збити 61. Від чого залежить ефективність ППО та які ракети ми збиваємо?

За всіма нормами — і міжнародними, і нашими, якщо навіть збито 30% крилатих ракет — робота ППО вже вважається успішною. Важливо, якими ракетами атакують! Ми можемо назвати типи ракет, які здатні збивати, та які ні. Ми можимо збивати типи крилатих ракет, чиї тактико-технічні характеристики дозволяють їх збивати комплексами, які є у нас на озброєнні.

Основні комплекси, які в нас на озброєнні: Бук-М1 та С-300. Це зенітні керовані ракети, які можуть збивати як літаки, так і крилаті ракети.

Які ракети ми можемо збивати:

• «Калібр» (3М14) — крилата ракета морського базування (якою ворог атакує з Чорного моря — 24 Канал),
• Х-101/Х-555/Х-55 — крилаті ракети повітряного базування,
• Р-500 (9М728) — крилата ракета наземного базування зі складу комплексу Іскандер-К (аналог «Калібра»),
• Х-59 — керована авіаційні ракета «повітря-земля»,
• Х-35 — протикорабельна ракета повітряного, морського або берегового базування.

Ми не збиваємо балістичні ракети. Зокрема, «Іскандер-М» — це балістичні ракети 9М723, які противник багато застосовував на початку війни. Фактично весь свій стратегічний запас «Іскандер-М» росіяни витратили на початку війни, тож згодом почали застосовувати застарілі комплекси «Точка-У». По Краматорському вокзалу, наприклад. Також, на жаль, немає можливості перехоплювати ракети РСЗВ, як от «Смерч».

Всі ці ракети летять швидко — по балістичній траєкторії і фактично падають на ціль з величезною швидкістю. Для того, щоб збити те, що вже падає, потрібні спеціальні зенітні ракетні системи. До балістики ми також відносимо і зенітні керовані ракети С-300, які окупанти застосовують по наземних цілях у прифронтовій зоні на відстані до 150 кілометрів.

Що більша відстань від місця запуску, то більша неточність, тому часто вони потрапляють не туди, куди хотіли, й гинуть мирні люди. У такому застосуванні — це ніщо інше як зброя тероризму.

Ракета Х-22 хоч і класифікується як крилата ракета, але її швидкість 4 — 5 тисяч кілометрів на годину. Її запускають з дуже великої висоти, і при заході на ціль вона фактично пікірує, як балістика. Ця ракета має смертоносну бойову частину вагою 950 кілограмів. Саме вона знесла будинок у Дніпрі та ТРЦ у Кременчуці

Чому важко збити ракету Х-22?

Жодна з понад 120 ракет Х-22, які були випущені з початку повномасштабної агресії, не була збита. І цьому є просте пояснення.

Так, радіотехнічні війська бачать, як летить літак Ту-22М3 чи група літаків, як вони розділяються, як проходить сходження ракети теж видно на радарах. Інша річ — перехоплення ракети та її знищення.

Коли ракета летить з такою великою швидкістю і входить у зону ураження зенітного ракетного комплексу, в нашої бойової обслуги С-300, скажімо, є усього до 40 секунд, щоб її виявити обзорним радаром, безпосередньо захопити радаром підсвіту та здійснити пуск ракети. Цього часу фізично замало операторам застарілого радянського комплексу для успішного виконання такого завдання.

Багато з тих 120 не влучили в ціль. Деякі з них впали у полі… Але чимало з них завдали руйнувань та принесли багато горя українцям. Для того, щоб збивати Х-22, Україні потрібна зенітна ракетна система, яка може працювати в автоматичному режимі, тобто самостійно прийматиме рішення без участі людини — з новітнім радаром та сучасною ракетою.

 У такому автоматичному режимі можуть працювати навіть німецький Iris-T й норвезький NASAMS, втім у нас наразі не так багато цих ЗРК. Та й створювались вони не для роботи по балістиці. Але спробувати, звісно можна… Питання лише в тому, що комплекс повинен перебувати в потрібний час і в потрібному місці.

Читайте також:

«Бойове хрещення пройшло у запеклому бою» — морпіх «Гора» розповідає про війну

Окупанти викрали з ЗАЕС навчальне обладнання: 383-ій день війни в Україні

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.