Під час штурму будівлі «ягуарів ці» проявили сміливість і професіоналізм. За це п’ятьох з них нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
Нагороду отримали полковник Сергій Трофименко, підполковник Валентин Сірак, капітан Артем Грушко (нині майор), молодший лейтенант Олександр Война (нині старший лейтенант) та старший прапорщик Валентин Бжезицький. Ордени вручав тодішній глава держави Петро Порошенко. Було це у 2016-му. Причому, церемонія вручення відбувалася у тому самому приміщенні, яке вони визволяли. На честь бійців «Ягуару» в Харківській облдержадміністрації встановлено пам’ятний знак.
Крім полковника Сергія Трофименка, всі названі вище військові продовжують службу у підрозділі. Тепер він має іншу назву — восьмий полк спецпризначення імені Івана Богуна Нацгвардії України. Базується, як і раніше, у Калинівці.
Ще одну так звану Харківську народну республіку на вдалося створити саме завдяки діям «Ягуару. Проект ХНР, спланований сепаратистами і їхніми кремлівськими кураторами, придушили у зародку.
Сепаратистів вибили з будинку ОДА протягом неповних двадцяти хвилин. На кожному з поверхів «ягуарівці» затримували тих, хто забарикадувався у будівлі. Загалом таких виявилося 67 осіб.
Якби «сепари» захопили Харків, не було б уже незалежної України. Там, у Харкові, вона б і закінчилася.
Таку думку довелося неодноразово чути від бійців «Ягуару». Підполковник Сергій Крижанівський очолював тоді одну з штурмових груп. Він уже звільнився за вислугою років. Каже, успіх операції забезпечила раптовість її проведення. На користь військових спрацював також фактор часу. На той момент ще не встигли підтягнутися озброєні бойовики. Про те, що вони мали з’явитися, свідчили чималі запаси продуктів харчування і медикаментів, які можна було побачити на кожному поверсі. Зброя у приміщенні теж була, але переважно холодна. Застукали «сепарів» зненацька, дехто ще спав і тому не міг скористатися навіть тією зброєю, що мав при собі.
— Якщо перед тобою військовий у повній екіпіровці, із зброєю в руках, то ти сто разів подумаєш, чи йти на нього з ножем чи гвинтівкою, — каже співрозмовник. — На це я звернув увагу ще тоді, коли ми на вулиці підібралися до центрального входу. Наша група заходила саме таким чином. Ті, хто там стояв і щось вигукував, при появі озброєних людей, розлетілися, як горобці.
Капітан Грушко (нині він у званні майора) зі своєю групою зачищав останній поверх. Далі вибрався на горище. За його словами, ще знизу замітив на щоглі будинку російський прапор.
— Я ж не міг його не зняти, — говорить Грушко. — Коли добирався, на горищі побачив наше державне знамено. Я б його встановив на місці знятого російського. Але наш прапор лежав розірваний, брудний…
Старший прапорщик Валентин Бжезицький зауважує, що діяти у приміщенні завжди складніше, ніж на відкритій місцевості. Особливо тоді, коли ти не знаєш розташування кімнат, не бачив схеми ходів-виходів і т.д. За його словами, будь-який постріл, з їхнього, чи нашого боку, міг одразу змінити хід операції. Це привернуло б увагу, до будинку підтягнулися б прихильники так званої Новоросії, стали б уриватися у приміщення…
Старший прапорщик також звертає увагу на те, що раптовість у діях дала можливість успішно провести операцію. Таку, яку не вдалося втілити в Донецьку і Луганську. За словами співрозмовника, затриманих виводили на вулицю. У дворі, розташованому з тильної сторони будинку, їх передавали в руки міліції.
Про те, що разом з «ягуарівцями» звільняти будинок ОДА мали інші підрозділи, бійці дізналися пізніше. На час штурму ні у дворі, ні всередині вони не бачили ні військових, ні міліції.
За їхньою інформацією, пліч-о-пліч з ними мали брати участь в операції СБУ, спецназ ЗСУ, «Беркут», «Сокіл», міліція.
— Після операції ми зібралися у внутрішньому дворику ОДА і раптом сюди прилетів «Беркут», — розповідає Сергій Крижанівський. — Сталося те, на що ніяк не сподівалися. Дехто з «беркутівців» почав погрожувати нашим хлопцям. Спочатку прозвучали претензії: «Чого ви сюди приїхали?». Ніби ми не такі само військові, як і вони. Ніби вони не розуміли, що ми виконуємо команду. А потім пішли погрози: «Ми вас звідси не випустимо». Що вони цим хотіли сказати, не можна було зрозуміти.
Хлопці кажуть, добре, що з ними був командувач (мова про тодішнього керівника Нацгвардії Степана Полторака, який керував операцією і безпосередньо брав у ній участь разом з тодішнім командувачем Західного оперативного командування Юрієм Аллеровим (пізніше очолював НГУ- Авт.) Скандал, що розгорався, міг зайти далеко. Схоже, харківські «беркутята» очікували іншого розвитку подій. Можливо, тому й не пішли на штурм.
Після втручання вищого керівництва «Беркуту» дали команду: «По машинах!» і вони покинули територію ОДА. «Ягуарівці» додому повернулися не одразу. Їх залишили ще на деякий час у Харкові. Вони охороняли будинки місцевого СБУ і міліції. І це за умови, що у кожній з названих структур були свої озброєні люди. Частина бійців залишилася вартувати будівлю облдержадміністрації.
Історія про те, як планувалася операція, хто приймав рішення про її проведення, може бути окремою цікавою розповіддю. Втім, про це уже написано багато. Цікаві деталі наводить у своїх спогадах тодішній командувач Західного оперативного командування НГУ Юрій Аллеров.
Добре, що наважилися на її проведення. Згаяли б ще день — бойовиків в ОДА стало б більше і вибити їх звідти було б непросто. Так само, як не вдалося це зробити у Донецьку і Луганську. Навіть складно спрогнозувати, якою б була ситуація нині, якби тоді не припинили дії новоросів.
Дуже важливо, що «Ягуар» з’явився у місті несподівано. Співрозмовники уточнили, що їхали з Калинівки до Харкова усю ніч. Їх поява у місті серед білого дня привернула б увагу більшої кількості тих, хто закликав до створення ХНР.
«Ягуарівці» з’явилися з раннього ранку, коли місто ще спало. Так само спала частина тих, хто уже забарикадувався у будівлі ОДА. Операція розпочалася одразу. Зняти охорону для екіпірованих військових не складало труднощів. Як діяли далі, уже розповіли безпосередні учасники операції.
Стосовно нагород, військові кажуть, що незручно почуваються перед побратимами. Всі діяли на одному «полі» бою. Але начальству видніше.
Читайте також:
Двох поліцейських, поранених у Шаргороді, перевели на амбулаторне лікування
«Дасть Бог, переживу цей апокаліпсис, приїду у Побірку». Вінничанин про епідемію у Нью-Йорку
Як знахар Заїка завіз у Вінницю чуму. Розповідь історика про 19 епідемій у місті
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 18 від 30 квітня 2025
Читати номер
С Днём Рождения Нашего Товарища ЛЕНИНА !!!