Як «отруїли» футболістів «Шахтаря» у готелі "Південний Буг" у Вінниці

Матч все-таки відбувся. Щоправда, не 26 квітня 1996-го, як планувалося, а наступного дня. Основний і додатковий час не виявив переможця. На табло залишалися нулі. По пенальті наша команда виграла 3:0. «Шахтар» оскаржив гру. Але ФФУ визнала результат правомірним. Визначальним у прийнятті рішення Федерацією стала постанова прокуратури міста, копію якої передав журналістам сайту «20 хвилин» тодішній перший заступник прокурора Вінниці Микола Храбан.  

«Гірники» вимагали скасувати результат

Про пристрасті, що вирували 20 років тому навколо згаданого поєдинку, журналісту «20 хвилин» нагадав тодішній перший заступник прокурора Вінниці Микола Храбан. Це він очолював слідчу групу, яка здійснювала перевірку заяви «Шахтаря» про отруєння гравців.  

-Скандал був великий, - розповідає Микола Храбан. – Причому, уже навіть не спортивного масштабу. Інформація про те, що у Вінниці отруїли пів команди гравців «Шахтаря» і через це вони не змогли вийти на поле, блискавично поширилася по всій державі. Уявляєте, яким чином прославилася тоді Вінниця! Тому на слідчих покладалася велика відповідальність – встановити істину.

У той же день наша слідча група зібрала свідчення працівників ресторану готелю «Південний Буг», де харчувалася команда, отримали результати аналізів, висновки лікарів міської лікарні №2, куди їх доставила «швидка»,  і дійшли висновку, що насправді не було ніякого отруєння. Гравці симулювали. Тому з лікарні їх відправили і вже наступного дня вони вийшли на поле.

Співрозмовник наголошує, якби гравці справді захворіли, вони  б пішли в іншу лікарню. Принаймні не змогли б грати у відповідальному матчі. В жоден інший лікувальний заклад «гірники» не зверталися. Це ще одне свідчення того, що історія з отруєнням була вигаданою.

Прокурор зберіг копію постанови

Микола Храбан на згадку про ту скандальну справу зберіг постанову прокуратури. Як уже згадувалося, адміністрація «Шахтаря» вимагала порушити кримінальну справу за фактом отруєння. Прокуратура відмовила в цьому.

-Розслідування провели надзвичайно оперативно, - каже Микола Іванович. – Слідчих  Максимюка і Овчарука одразу направили у готель. За їхньою інформацією,  у складі донецької команди і групи супроводу нараховувалося 26 осіб. Всі вони вживали одну й ту само страву. Заявку на харчі складала людина, яка відповідає за це в команді. Сухий пайок на дорогу замовили з тих само продуктів, які вживали під час 2-денного перебування у Вінниці.

Микола Храбан разом із тодішнім заступником обласної міліції Олександром Походзяєвим прибули в другу міську лікарню, куди «швидка» доставила шістьох футболістів. Бригаду лікарів у готель викликали о пів на другу дня 26 квітня. Госпіталізували потерпілих о 15-й год.10 хв. Від лікарів вимагалося провести ретельне обстеження в умовах стаціонару. На все це потрібен час. Було очевидно, що гра зривається. А на неї, як повідомили першому заступнику прокурора міста, продали 20 тисяч квитків.

-Лабораторні дослідження проводили у міській СЕС, - каже співрозмовник. – отримали також акт судово-токсикологічного дослідження. До цього залучили обласне бюро судово-медичної експертизи. Факту наявності інфекційного захворювання лікарі не встановили. Не було й симптомів гострої клінічної інфекції. Та й зовні було видно, що футболісти почуваються добре. Тому в госпіталізації відмовили. Наступного дня троє з шести «отруєних» вийшли на футбольне поле.

Дворкіс вибіг на поле цілувати воротаря

Журналіст намагався з’ясувати у тодішніх функціонерів «Ниви» причину симуляції «гірників». Чіткої відповіді не вдалося почути. Не дають її і уболівальники зі стажем.

-Така поведінка мені незрозуміла, - каже з цього приводу колишній гравець ще першого складу «Локомотива» (таку назву мала команда під час її створення) Михайло Петров. – Як можна не вийти на поле у такій відповідальній грі? А де ж повага до уболівальників?

Уболівальник зі стажем вінницький журналіст Омелян Костко припускає, що донеччани не хотіли витрачати сил на поєдинок у Вінниці. Або ж, навпаки, побоювалися, що можуть не переграти суперника і таким чином втратять можливість вийти у фінал.

Є ще одна версія. Її поширював тоді дехто з уболівальників. За їхньою інформацією, у ресторані напередодні матчу футболістів «Шахтаря» бачили у компанії вінницьких красунь. Нібито від випитого з ними хлопцям потім стало зле…

27 квітня вщерть переповнений стадіон  кипів, як казан. Підігріті скандалом, уболівальники несамовито підтримували свою команду. Тільки перемога могла стати своєрідною компенсацією за перенесення матчу. Команда не підвела. Якщо точніше, перемогу «Ниві» забезпечив один гравець – воротар Володимир Циткін.

120 хвилин гри (90 основного часу і 30 додаткового), не виявили переможця. Дійшла черга до пенальті. Сталося справжнє диво. Таке не часто буває у футболі. «Гірники» тричі (!?) не змогли забити з 11-метрового. Всі три удари парирував воротар Володимир Циткін. Натомість наші футболісти не схибили жодного разу. В результаті – 3:0 на користь господарів.

 Після того, як Циткін «взяв» третій пенальті і це означало, що «Нива» отримала перемогу, першим до воріт побіг Дмитро Дворкіс, тодішній міський голова Вінниці. Треба було бачити, як Дмитро Володимирович цілував воротаря!

-Чи пам’ятаєте той матч? – запитую Дмитра Володимировича.

-Як його можна забути, коли Вінницю тоді намагалися зганьбити вигаданим «отруєнням». Мені навіть з-за кордону дзвонили і запитували, чи це правда, що «Шахтар» отруїли? Ті два дні я не міг нічим іншим займатися, як тим, щоб встановити істину.

«Нива» перемогла і результат не скасували на вимогу «Шахтаря», але нашу команду оштрафували на 300 млн. тодішніх карбованців. Як зазначалося у рішенні ФФУ, за порушення регламенту, точніше, за присутність у кімнаті суддів сторонніх осіб та відсутність відеозапису матчу. Один з тих, хто заглядав у кімнату до суддів, був уже згаданий Дмитро Дворкіс. Пан Дмитро пояснює, що він, як керівник міста, не міг залишатися осторонь такої проблеми. З багатьма тоді говорив, багатьом телефонував, в тому числі у Федерацію футболу. І до суддів заходив. Каже, йшлося про престиж міста, тому міський голова знаходився у вирі подій, аж поки не завершилася ця скандальна історія.

А потім «Ниві» наснився страшний «Сьон»

У фіналі Кубка України того ж 1996-го «Нива» грала з київським «Динамо». Гра відбувалася у столиці. Кияни перемогли з рахунком 2:0. «Динамо» оформило дубль – у Кубок поклало ще й золоті медалі. Чемпіон і володар кубка беруть участь у розіграші європейських призів серед клубних команд. «Динамо» виступало у турнірі Кубку чемпіонів європейських країн, а «Ниві» , фіналісту Кубка України, випала можливість захищати честь країни в іншому турнірі – Кубку кубків Європи.

Перший поєдинок наші земляки провели в Талліні проти естонського «Саддама». На виїзді поступилися 1:2, але у повторному поєдинку дома обіграли естонців 1:0. За рахунок м’яча, забитого на полі суперника, «Нива» пройшла в наступний етап розіграшу. В 1/16 фіналу на її шляху став швейцарський «Сьон». Команда з невеликого містечка альпійської країни мала у своєму складі двох гравців збірної Швейцарі, одного – Бельгії і трьох бразильських футболістів.

«Ниві» наснився страшний «Сьон» - такий заголовок дав публікації про два матчі з швейцарцями вінницький журналіст Омелян Костко. На виїзді вінничани поступилися 0:2, а дома довелося діставати м’ячі зі своїх воріт аж 4 рази – 0:4. Незважаючи на поразку, участь у європейському турнірі стала найвищим злетом команди за всю її історію.

У суботу, 21 травня, «Шахтар» знову виборюватиме Кубок України. Цього разу з луганською «Зорею». А що «Нива»? Наша команда «скотилася» до аматорського футболу. Втім, клуб відроджується. Як пояснили у прес-службі команди, у наступному сезоні, який стартує вже нинішнього літа, вінничани гратимуть у другій лізі українського футболу. Побажаймо їм досягти такої вершини, на яку «Нива» піднялася 20 років томy.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.