Вшанування — це про спільність: психолог про повагу до рідних Героїв і пам'ять про полеглих

• Про важливість збереження пам'яті загиблих Героїв України, створення меморіальних місць та значущість їх для родин полеглих — розповідає психолог Наталія Козак.

Із болючими втратами героїв, які відстоюють кордони України, наше суспільство зіштовхнулося ще  з початку російсько-української війни 2014 року. Тому вже більше десяти років українці не лише розвивають культуру підтримки і вдячності тим, хто захищає Україну, а й шукають способи зібрати і зберегти памʼять про тих, хто віддав за неї життя.

Турбота про тих, хто проживає втрату близьких на війні, теж є дуже важливою частиною вшанування пам'яті полеглих. Важливо, щоб родини не залишалися наодинці з проблемами, а відчували підтримку держави і суспільства.

Ще один важливий аспект — створення місць пам'яті, де люди можуть віддати шану загиблим. Це можуть бути меморіали, кладовища, а також парки, алеї або спеціально відведені простори, де збиратимуться люди, щоб поділитися своїми емоціями і спогадами про загиблих.

Ми розпитали психолога, яка працює з військовими та їх родинами, Наталією Козак, як бути толерантними до горя родин Героїв.

— Війна — це масова травма. І кожна втрата — не тільки особиста, а й національна. В Україні майже не залишилося людей, кого б не торкнулася війна і не залишилися відбиток втрати. Якщо це не близькі родичі, це друзі, сусіди, колеги, знайомі… Якщо ми не вшановуємо — ми виштовхуємо біль, заморожуємо його. А заморожений біль не зникає — він повертається у вигляді апатії, втоми, роз’єднаності.

Церемонії, памʼятні знаки, і навіть прості слова вдячності — це ритуали, які допомагають людям завершувати незавершені гештальти горя. Психологічно — це шлях до прийняття і руху вперед.

Вшанування — це про звʼязок та спільність. Це частина колективного процесу переживання втрати. Люди вмирають за те, щоб ми жили. Якщо ми не вшановуємо, ми втрачаємо зв’язок із цінністю їхньої жертви. Психологічно тоді виникає почуття провини, яке підсвідомо формує емоційне вигорання.

Вшанування — це теж спосіб подбати про себе. Коли ми дозволяємо собі зупинитися, подумати, запалити свічку — ми не тільки згадуємо воїна. Ми дозволяємо собі відчути. А це — перший крок до зцілення.

Часто люди уникають подій та заходів, повʼязаних зі вшануванням загиблих воїнів не тому, що вони жорстокі, черстві чи не здатні відчувати емпатію. Причиною тому може бути те, що людина переживає занадто багато горя, співчуття і її внутрішній контейнер не здатний вміщувати більше.

З точки зору психотерапії, тільки пережите горе здатне перетворитися в силу. А вшанування — це безпечна форма переживання.

Читайте також:

Були в той день на роботі і прийомі в лікарів: згадуємо загиблих медиків та пацієнтів «Нейромеду»

В додатку «Резерв+» з’явилась нова функція — сплата штрафу онлайн. Деталі пояснює адвокат

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.