Врятувати будинок Пирогова! Вісім мільйонів гривень потрібно на ремонт музею у Вінниці

• У вересні виповниться 75 років з часу створення музею-садиби Миколи Пирогова у Вінниці.
• Що готує колектив до цієї дати?
• В якому стані нині тіло Пирогова і коли буде чергова ребальзамація?
• Хто претендував на директора музею і кого обрали?

Журналіст 20minut.ua побував у Національному музеї-садибі Миколи Пирогова, де зустрівся з новим генеральним директором Олександром Турським та першою заступницею Любов Коваленко.

Розмовляли про плани роботи закладу на нинішній рік, він для колективу особливий — у вересні відзначатимуть 75 літ з часу створення музею.

Співрозмовники одразу привернули увагу до головної проблеми, що є нині у музеї, — ремонту усіх трьох приміщень: головної будівлі, церкви-некрополя і музею-аптеки воскових фігур.

Будинок, в якому проживав Пирогов з 1866 по 1881 роки, потребує капітального ремонту. У багатьох місцях протікає покрівля, що створює загрозу пошкодження експозиції в залах музею. Стан даху загрозливо-аварійний.

З часу останнього ремонту приміщення минуло 25 років.

Такі факти навів Олександр Турський. За його словами, так само необхідно ремонтувати два інші приміщення, що належать музею. Це — церква-некрополь, де зберігається забальзамоване тіло Пирогова, а також музей-аптека воскових фігур. Стіни аптеки зведені з глини. Їх треба укріпити, аби не завалилися.

У некрополі у деяких місцях видно тріщини. Та й огорожу варто поновити, як навколо садиби, так і біля церкви.

Новосілля було у 1866 році

— Ми зосередилися на головній будівлі музею, — каже Олександр Турський. — Її реставрація стала б найкращим подарунком для відвідувачів музею до 75-річчя закладу. Будемо старатися. Втім, навряд чи вдасться виконати всі роботи до вересня. Музей є пам’яткою історії національного значення і природоохоронним об’єктом загальнодержавного значення. Тому кожен вид робіт потребуватиме відповідних узгоджень  з Міністерством культури і його відповідними службами. На все це витрачатиметься час. Реставраційно-ремонтні роботи матимуть свою специфіку. Необхідно буде все відновлювати з тих само матеріалів, з яких вони виготовлені на початку будівництва. І форми мають бути збережені. Не можна замінити вікна, чи двері, на сучасні матеріали, популярний нині пластик. Це кропітка робота, що потребує значного часу.

Любов Коваленко, заступниця директора музею Пирогова, стикалася з таким видом робіт. Коли очолювала обласну телерадіокомпанію, ремонтували історичну будівлю — Будинок Боруха Львовича, що по вулиці Петлюри, 15.

— Бувало, виникала ситуація, коли майстри відмовлялися виконувати роботи, — говорить Любов Григорівна. — Пригадую, як довго шукали майстрів на виготовлення вікон. У них незвична форма арки. Робити треба було з дерева… На виконання реставраційних робіт у приміщеннях, що мають статус пам’ятки, витрачається значно більше часу у порівнянні з іншими будівлями. Чому?  Бо спершу треба отримати купу дозволів. Особисто стикалася з цим, тому припускаю, що нам може не вистачити восьми місяців, що залишилися до 75-ї річниці музею, аби справитися з роботами.

Нагадаємо, Микола Пирогов вселився у будинок у тодішньому селі Вишня у 1866 році. Перед тим придбав житло. На його місці збудував новий будинок. У проект внесли побажання господаря. Для покрівлі даху використали оцинковану бляху. Стіни вимурувані з цегли.

— Пирогов мав цегельний завод, — додає Олександр Турський. — Виготовлена цегла відрізнялася від нинішньої розмірами. На кожній цеглині ставили своєрідний знак якості. Все це можна побачити на огорожі навколо церкви-некрополя. Вона зроблена з тієї цегли, що й будинок. Лікар був ще й добрим господарем.  Він вирощував пшеницю і продавав її в Європу. Використовував можливості наших чорноземів. Навіть за кордон…

Під час розмови до музею навідалися гості — учасники художньої самодіяльності технічного коледжу, вони прийшли привітати музейників з новорічно-різдвяними святами.

Покрівлю «латають» власними силами

Дах будинку нині протікає. У багатьох місцях цинк «з’їла» іржа. Саме в таких точках затікає вода. За словами Любові Коваленко, його доводиться постійно «латати». Роблять це власними силами.

— Не знаю, з якого матеріалу буде зроблена покрівля під час ремонту, це мають сказати реставратори, — продовжує розмову Любов Коваленко. — Нині такий матеріал вже не використовують. Оцинковані листки, що нам вдавалося діставати, товстіші від тих, які були у часи спорудження будинку. Майстри говорили, що  не можуть з ними працювати. З таким стикалися, коли перекривали окремі місця на покрівлі.

Одного разу під час ремонту даху звернули увагу, що веранда «відійшла» від основної стіни будинку. Треба було рятувати ситуацію, інакше прибудова просто б завалилася.

У музеї є господарчий підрозділ. Одна з працівниць має досвід роботи у будівельній галузі, працювала також за кордоном. Власними силами знайшли вихід із ситуації, виконали необхідні роботи. За словами заступниці директора, виконали їх надійно. Принаймні в цьому запевнили майстри.

Що з фінансуванням?

Музей Пирогова перебуває на балансі Міністерства охорони здоров’я. Щоб відчути, наскільки непросто з фінансами, співрозмовники наводять один промовистий факт. Київ не виділяє кошти на таку вкрай необхідну статтю витрат, як охорона закладу і його території. Оплачують таку послугу за гроші, зароблені на проведенні екскурсій. Охорону здійснює одна з охоронних структур.

Як виходили із ситуації, коли музей не працював і заробити грошей не було можливості?

— У 2020-му доводилося зачиняти музей на 4.5 місяці, а у 2021-му — на два місяці, — каже Любов Коваленко. — Весь цей час  охороняли заклад силами його працівників. Усі звернення до МОЗу не дають бажаного результату. На нинішній рік фінансування витрат на охорону також не передбачено.

Під час перебування нашої області в «червоній» зоні карантину наприкінці минулого року музей Пирогова не припиняв роботу. Співрозмовники пояснюють це тим, що майже всі працівники вакциновані. Таким колективам дозволялося працювати. Щоправда, з дотриманням усіх передбачених запобіжних заходів.

Значно складнішою проблемою є ремонт головної будівлі. Про її нинішній стан адміністрація музею повідомила у листі на адресу міністра охорони здоров’я.  

— За попередніми консультаціями з фахівцями ТОВ «Укрреставрація», вартість проектно-кошторисної документації становить приблизно два мільйони гривень, — сказано у листі. — Оцінку робили у 2019 році. На виконання робіт необхідно приблизно вісім мільйонів гривень.

— Нам пообіцяли оплатити виготовлення проектно-кошторисної документації, —  каже директор музею. — Гроші уже давали, але ми… відмовилися. Чому? Бо це був грудень місяць минулого року. За той час, що залишався до кінця 2021-го, ми б не встигли провести тендер. Тепер обіцяють у першому кварталі.

Відвідувачів прийматимуть навіть під час ремонту

Гарантію на отримання грошей музейникам дав особисто міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко. Торік, під час перебування у Вінниці, посадовця запросили до музею Пирогова. Ознайомили з ситуацією.

Гість особисто переконався, що пам’ятку історії треба рятувати. Запевнив колектив, що міністерство профінансує роботи з виготовлення проектно-кошторисної документації.

Навіть під час ремонту музей працюватиме, буде відчинений для відвідувачів. На цьому особливо наголошують співрозмовники. Просять донести інформацію до тих, хто має намір приїхати в гості до Пирогова.

— Роботи триватимуть поетапно, — каже Олександр Турський. — Не всі зали одночасно закриють на ремонт. Будемо домовлятися з реставраторами на проведення екскурсій. Зрештою, на території є що подивитися і крім головної будівлі. Садиба велика!  Музей-аптека продовжуватиме працювати. Відкритим залишиться доступ до церкви-некрополя. Пропонуємо  скористатися аудіо гідом і отримати максимум інформації.

У час 75-річчя музею збільшиться кількість охочих побувати у садибі видатного хірурга, якого ще називали  «Народний лікар», «Чудесний лікар». Які заходи готують для гостей працівники музею?

Ще один пікнік, але з іншою тематикою

На травень заплановано проведення пироговського пікніка. Такий захід відбувся у 2021 році і мав гарний відгук. Тоді презентували книгу «За рецептами Пирогова». У ній дослідили лікарські рослини, що їх використовував у своїй практиці вчений.

Гостей частували чаєм з трав, які ростуть на території садиби. Для охочих готували каву за рецептом пироговських часів. Дітям пропонували взяти участь в іграх далекого минулого.

Нинішнього року буде інша тематика. Готують виставку «Воєнно-польова хірургія: від часів Пирогова до наших днів». Надалі вона стане постійно діючою. Буде експонуватися в одному із залів музею.

Родзинкою пікніка стане залучення реконструкторів. Вони відтворять епізод театру військових дій російсько-турецької війни.  Покажуть, як Пирогов  рятував поранених воїнів.

Як і торік, на території садиби просто неба виступатимуть популярні гурти і виконавці.

Разом з національним медичним університетом готують Пироговські наукові читання. До участі в них запросять вчених-медиків з інших міст країни і за кордону.

На сайті музею публікуватимуть замальовки про маловідомі сторінки з життя Пирогова, розповіді про історію музею.

Коли буде чергова ребальзамація?

У 2018 році вінницькі науковці вперше провели самостійно ребальзамацію тіла Пирогова. Це було десяте «омолодження» видатного хірурга. Роботи виконали досвідчені анатоми з пироговського медуніверситету — професор Юрій Гумінський  і доцент Сергій Гриценко, їм допомагали два молоді науковці і працівники музею

Дев’ять попередніх ребальзамацій робили науковці з Москви. Причому, три останніх рази робота відбувалася у лабораторії, створеній на території музею-садиби у Вінниці. Однак до участі у процесі москвичі не допускали вінницьких вчених. За словами одного з них, вінничанам  доручали доставку тіла з некрополя до лабораторії. Далі дякували, зачинялися на ключ двері лабораторії і працювали самостійно.

Розпочати ребальзамацію вінничани планували 13 березня 2018 року. Однак цифра насторожила. Дочекалися наступного дня. Тобто почали 14 березня, завершили 19 квітня. А вже 20 числа «омолоджене» тіло доставили на місце спочинку у церкву-некрополь у селі Пирогово. Члени комісії, яку очолював ректор медуніверситету Василь Мороз, консультувалися з науковцями з Києва, Львова, Сум. Але всю роботу вінничани виконували самостійно.

Науковці виправляють тих, хто каже, що в некрополі зберігається мумія тіла. Мовляв, всередині вже нічого не залишилося. Це неправда. Все збереглося! Всі органи на місці — серце, печінка, нирки, навіть той орган, про який незручно згадувати.  

З одягу замінили тільки спідню білизну. Одягли натуральний лляний одяг. А ось френч, як новий. Скільки часу минуло, але не псується. От що значить якісне австрійське сукно! Саме з такого матеріалу його пошито. До речі, саркофаг теж австрійський. Дуже важкий.

Уже 140 років зберігається тіло. За словами Олександра Турського, найперше за це маємо дякувати професору Виводцеву. У 1881 році він виконав роботу з бальзамації. Зробив це якісно. «Зверніть увагу, що тіло Пирогова зберігається у природних умовах, — говорить Турський. — На відміну від тіла Леніна у Москві».

На запитання, коли відбудеться чергова ребальзамація, співрозмовник каже, що це залежатиме від стану тіла. Поки що воно перебуває у доброму стані. Після ребальзамації 2018-го року навіть аплікацій не доводилося робити.

Дати ребальзамації тіла Пирогова:

• Тіло Пирогова бальзамував професор з Петербурга Давид Виводцев після смерті вченого у 1881 році.
• Перша ребальзамація відбулася у 1945 році у Москві.
• Наступні у 1956, 1973 ( у Вінниці), 1979, 1988 — у Москві.
• У 1994,2000, 2005, 2011 і 2018 — у Вінниці.

Директором музею хотів стати колишній в.о. міністра

Генеральним директором Національного музею-садиби Пирогова Олександра Турського обрали на конкурсній основі. Обирав колектив музею таємним голосуванням. Серед претендентів був колишній в.о. міністра охорони здоров’я Віктор Шафранський та колишній заступник голови Вінницької ОДА Микола Ільчук. Колектив віддав перевагу Олександру Турському, з яким МОЗ уклав контракт.

Турський випускник Вінницького медичного університету. Диплом отримав у 1979 році. Протягом 1980-2000 років служив військовим медиком. Виконував завдання в Афганістані під час війни, за що нагороджений медаллю «За бойові заслуги». Закінчив службу на посаді начальника Центрального військового авіаційного госпіталю. Упродовж 18 років працював головним лікарем Вінницької міської клінічної лікарні №1. З 2018-го очолював реабілітаційний центр залізничників у Хмільнику.
 

Читайте також:

«Сарматське золото»: ямпільці покажуть копії знахідок з кургану царя сарматів

Загроза та злочин. Куди повідомляти про підробні ковід-документи

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.