Одна з останніх фотографій Руслана Слісаренка. Гранатометник 54-ї окремої механізованої бригади загинув під час обстрілу - осколок влучив у голову

За інформацією побратимів Руслана, він служив гранатометником.  У той день, суботу 16 березня, ніс службу на позиції біля одного з хуторів Попаснянського району. Незадовго до опівдня бойовики розпочали обстріл. Один з осколків влучив у голову. На час загибелі бійця годинник показував 12.40. У жовтні, 9 числа, йому виповнилося б 38 років.

Руслан проживав у селі Іванівці Барського району, хоча родом з Деражнянського району сусідньої Хмельницької області.

- Слісаренко оселився в нас після одруження, - розповів журналісту 20 хвилин/RIA сільський голова Іванівців Анатолій Колос. – Взяв за дружину Юлію, дівчину з нашого села. Мають двоє дітей. Обоє хлопчики. Назар 2006 року народження, з’явився на світ у день свята 8 Березня. Владислав на рік молодший, дата його народження 24 вересня. Руслан заробляв на життя на заробітках.

У 2016 році Слісаренко підписав контракт з 54-ю окремою механізованою бригадою.

Прикро про це говорити, але так сталося, що подружжя розлучилося. Незважаючи на це, Руслан все одно приходив до дружини і дітей. У Юлії  рано померли батьки. Має двох братів, які працюють у Києві. У Руслана мами теж уже нема. Батько проживає у Деражнянському районі. Часто приїздить в Іванівці. Сумує за внуками. Буває, мати хлопчиків їде в Київ, сини залишаються з дідусем.

-У минулому році випадково зустрів Руслана у Барі, - розповідає сільський голова. – Він купував ромашки на квітковому ринку. Набрав їх  цілий оберемок. Запитав його, для кого стільки квітів? Сказав, що для Юлії.

Це була остання зустріч керівника села з Русланом Слісаренком.

Прощання із  загиблим бійцем розпочнеться о 10-й ранку на центральній площі Бара. Потім труну з тілом доставлять у село Іванівці, що поруч з райцентром.

У сільському храмі Пресвятої Богородиці відбудеться відспівування захисника країни. Про це повідомив журналісту священик отець Георгій.

-До мене приходила дружина Юлія, щоб домовитися про панахиду, телефонували  воїни, з якими Руслан служив, були дзвінки від волонтерів, - каже святий отець.

-Чому дзвонили?

-Запитували, коли розпочнеться процесія, - каже священик. – Приблизно о пів на дванадцяту. Розпочнемо одразу, як тільки доставлять покійного з Бара.

-Місце для поховання вибрали біля могили матері Руслана, - повідомив сільський голова Іванівців. – Разом з дружиною ходили на кладовище, щоб визначитися, де копати могилу. Спочиватиме син поруч з мамою, яка передчасно пішла з життя.

-Серце рветься навпіл від болю, - каже одна з волонтерок. – Коли уявляю, як до труни підходять малі діти і бачать там мертвого батька, хочеться на весь світ кричати: «Зупиніть цю прокляту війну!»

Висловлюємо щирі співчуття синам воїна, їхній матері, батькові, рідним, побратимам Руслана Слісаренка. Нехай пухом буде йому земля, за яку він віддав життя.