«Він вивів з Іловайська 55 бійців». Народився в Грузії, проживав у Донецьку, поховали у Вінниці

-Фірсов був надійним у будь-якій ситуації на всі сто процентів! - так говорили про Дмитра його побратими, ті, хто знав його з 2014-го, і ті, хто служив з ним нині

Про те, як загинув відважний офіцер, розповів командир 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» полковник Дмитро Брижанський. Він назвав Фірсова один з кращих і найбільш сміливих офіцерів.

—Бойова машина піхоти, в якій знаходився Фірсов, підірвалася на вибуховому пристрої, — каже Дмитро Брижанський. — Хлопці, які були в машині, зазнали контузії, але вижили. Дмитро, на жаль, загинув. Перевірити всю територію на предмет мін неможливо. Для бригади це дуже болісна втрата. Дмитро був досвідченим і вмілим командиром.

Ми з ним не тільки тезки, а й ровесники. На початку січня йому виповнилося 40. Багато спілкувалися. Перед тим, як прийняти рішення, він завжди радився зі старшими командирами – роти, батальйону. Дуже надійний як людина, як взводний.

За словами полковника, Фірсов народився в Грузії в родині військовослужбовця, виріс і жив у Донецьку. Мав вищу цивільну освіту. У 2019-му йому присвоїли звання лейтенанта.

З бойової позиції бачив свій будинок

Провести в останню путь побратима приїхали до Вінниці багато його бойових друзів. Причому, з різних міст. Серед них і ті, з ким починав добровольцем у 2014 році. Тоді Дмитро воював у батальйоні «Донбас».

Один з них з позивним «Раян» згадує, як Діма одного разу здивував під час перебування на позиції.

—Ми тоді знаходилися на висоті, що має назву 93-17, — говорить військовий.  —Хлопці, увага, зараз вам щось покажу незвичайне. Запитав, чи бачимо будинок на околиці Донецька. Каже, так ось, в ньому я проживав раніше. Якщо подивитися у бінокль, то й квартиру можна побачити.

Словами він не міг передати ті відчуття. Він вірив, що ще повернеться туди. Вірив, що звільнимо його Донецьк від окупантів, на жаль…

Військовий повторив слова комбрига: «Такі, яким був Фірсов, незамінні».

—Таких людей мало, - продовжує «Раян». — Поруч з ним ти відчував себе з надійністю на тисячу процентів. Знав, що будеш відчувати захищеність зліва й справа. Навіть коли Діма залишався в тилу, ми знади, у разі необхідності, він зробить все, аби прийти на виручку. Ті, хто з ним познайомився уперше, не втрачали дружби до його останнього дня. Мої шляхи зійшлися з ним у вересні 2014-го у батальйоні «Донбас». Потім перейшли у 93-ю бригаду. Фактично шоста рота майже повністю була укомплектована з добровольців. Багато з них були з Донеччини.

Дружина з сином їздили за чоловіком

У «кіборга» Леоніда Гуменного така само історія знайомства з «Фірсом». Як кажу Леонід, від першого дня знайомства і до останнього для Дмитра.

Хоч я вже який рік не на службі, а  з Дімою залишалися друзями, постійно спілкувалися.

 —У Дмитра дуже надійна сім’я, — продовжує Леонід. — Назвіть мені ще хоча б одну таку дружину, як його Тамара, яка б їздила слідом за чоловіком. Я таких жінок не знаю. Вона грузинка за національністю. Можливо, грузинським жінкам це притаманно більше, не знаю.

За його словами, Тамара з сином переїжджали щоразу, як тільки підрозділ змінював місце дислокації. З’їжджали з найманої квартири і перебиралися в інше місце, туди, де можна було бути ближче до чоловіка.

Як уточнив Леонід, минулого року Дмитро попросив допомогти визначитися, де б могли Тамара й Георгій почуватися надійно, щоб син міг нормально вчитися, а дружина перестала подорожувати. Казав, що на лінії зіткнення в деяких школах, де навчався син, не було української мови.

Запропонували Вінницю - і він усміхнувся

—Ми запропонували Дмитру Вінницю, — продовжує Гуменний. — Пообіцяли підтримку, допомогу. Він сприйняв таку пропозицію з радістю. Коли він приїжджав до нас, це були хвилюючі зустрічі. Дружба, скріплена війною, особлива, словами це не передати.

Спочатку Тамара з Георгієм проживали в Гуменного, тепер  — в ще одного побратима Андрія Грачова. Про це він сам розповів.

На прощанні був директор школи-ліцею №7 Олександр Сухомовський.

—Андрій наш колишній учень, добре знаємо його, — каже директор. — Це він привів до нас Георгія Фірсова на навчання. Хлопець у десятому класі. Обрав клас медичного профілю. Можливо, за пропозицією Грачова, не знаю. На жаль, на голову дитини звалилося велике горе.

Медсестра із зажуреним обличчям у військовому вбранні розповіла, що приїхала з Києва.  Називати себе не стала. Каже, яке це має значення,я к кого звати, головне – яка ти людина.

—З Фірсовим познайомилися у 2015-му, — розповідає жінка. — Пам’ятає бій під Карлівкою. Уже тоді звернула увагу, як він мужньо виносив поранених.

Каже, мало хто згадує про те, що Фірсов вивів з Іловайська 55 людей. Як йому це вдалося, складно уявити.

Бачила його у боях за Дебальцево.

—В Іловайську я не була, — продовжує співрозмовниця. — ми тільники йшли їм на підтримку. Однак ситуація різко загострилася і нас зупинили. А Дебальцевому  мені дісталося, сповна сьорбнула горя. Стільки вбитих, скалічених, зранку й до ночі земля двигтіла від розривів, від гусениць танків. Дмитро теж пройшов. Як і ДАП, і там, в аеропорту, він воював. Він  дуже хотів звільнити Донецьк. Це було його, як кажуть, заповітною мрією. На жаль, не судилося. Бойові друзі мають зробити це. Зроблять! Не сумніваюся.

А Діма нехай спочиває з Богом.

Знову смуток крає наші серця. Знову домовина з тілом з Донбасу.

—Це вже третій загиблий у нашій бригаді за останній час, — каже військовий капелан пастор Олександр. —  З початку нинішньої ротації підрозділ втратив п’ятьох бійців.

Висловлюємо щирі співчуття дружині, синові, рідним, дехто з них приїхав на похорон з Грузії, друзям, побратимам Дмитра Фірсова. Вічна Слава Герою!

День жалоби сьогодні, 9 березня, у Вінниці. Його оголосила міська рада на знак вшанування памяті мужнього захисника територіальної цілісності держави офіцера Дмитра Фірсова. 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.