«Він хотів вистрелити, але я встиг першим...» 26 учнів з однієї зі шкіл Вінниччини воювали в Афганістані

«Він хотів вистрелити, але я встиг першим...» 26 учнів з однієї зі шкіл Вінниччини воювали в Афганістані
Олександр Покрищук каже, що з їхньої Іллінецької школи №1 через Афган пройшли 26 випускників, це найбільше у порівнянні з іншими школами
  • Сьогодні, 15 лютого, День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.
  • Останньою з Афганістану виходила рота розвідників, в якій служив Олександр Покрищук з Іллінців. 
  • Нині він працює у школі №1, в якій колись навчався.
  • 26 учнів цієї школи воювали в Афганістані, це найбільше у порівнянні з іншими навчальними закладами держави.

Орденом Бойового Червоного прапора нагороджували офіцерів. Олександр Покрищук служив в Афганістані сержантом-розвідником. Військове звання в нього, зрозуміло, не офіцерське. Але має саме таку нагороду — орден Бойового Червоного прапора.

То був військовий, але не душман

Розповідь про Олександра Покрищука вміщено на Фейсбук-сторінці обласної Спілки ветеранів війни в Афганістані. Автор розповіді — Валерій Коцлов. Передаємо її у перекладі з російської на українську у скороченому варіанті.

На початку лютого 1988-го під час виконання бойового завдання в Афганістані на колону радянських військових здійснили напад моджахеди. Вони підбили першу й останню машину у колоні. Техніка загорілася. Олександр Покрищук, заступник командира взводу у званні сержанта, прийняв рішення штурмувати «духів» (так називали бойовиків-душманів –Авт.).

Відео дня

— З’їхати з дороги означало натрапити на міну, — згадує розвідник. — У нас залишався один вихід — йти на штурм. Душмани на таке не сподівалися, що залишимо броню і підемо під обстріл. «Духи» відступили, залишивши убитих і поранених. Наші солдати збирали трофейну зброю, боєприпаси. В одного із загиблих знайшли кінокамеру.

Разом зі ще двома бійцями Олександр Покрищук підійшов до одного з укриттів душманів.

— І тут лоб в лоб я зіткнувся не з душманом, а людиною явно європейської зовнішності, — продовжує розповідь Олександр. — Той був у військовому однострої, зі зброєю.  Хотів вистрелити, але я встиг зробити це першим. При ньому знайшли американські долари, топографічні карти, ще деякі документи.

Пізніше з’ясувалося, що це був інструктор-найманець, який воював на стороні моджахедів. Полонені говорили, що той працював на керівника їхньої групи. Ті ж полонені пояснили, що кінокамеру взяли для того, щоб зняти, як горить колона радянської техніки.

Олександра Покрищука мали нагородити орденом Червоної Зірки. Однак несподівано рішення змінили.

Коли зрозуміли, наскільки важливі документи вилучив він у найманця, командир дивізії наказав змінити наказ. Подання було зроблено на вищу нагороду — орден Бойового Червоного прапора. Це був рідкісний випадок відступу від правила — удостоїти сержанта офіцерським орденом.

Коли переходили міст, подивився на годинник…

По закінченні строку служби в Афганістані Покрищука не відпустили додому. Залишили служити далі. Каже, всі розуміли, що невдовзі війська виведуть, для чого було призивати нових строковиків. Підрахував, що переслужив три місяці і 18 днів.

За його словами, виведення військ розпочалося о 07 год.30 хв.15 лютого 1989 року.

— Наша розвідувальна рота замикала колону, — продовжує Олександр Покрищук. — За спинами у нас їхали джипи спостерігачів ООН, вони були з Канади і Фіджі. Ми йшли при повній амуніції, у бронежилетах, зі зброєю, боєприпасами. Коли переїжджали міст через річку Кушка, це на кордоні з Туркменією, я подивився на годинник, він показував час 10.40. Добре пам’ятаю цей момент. Як тільки переїхали міст, почався сніг, а потім виглянуло сонце… 

Всі повернулися живі

Нині Олександр Покрищук працює у рідній школі вчителем фізкультури в Іллінецькій школі №1. Раніше навчався  у цьому закладі. Він закінчив Вінницький педінститут.

— З нашої школи в Афганістані служили 26 учнів, — говорить Покрищук. — Не знайдете іншої такої школи ні в області, ні загалом в Україні, а може, і на території колишнього Союзу, де б за десять років війни стільки випускників пройшли Афган, як це було в Іллінецькій №1. Це не перебільшення. Це правда.

— Всі 26 повернулися живі! —з радістю говорить Олександр Покрищук.

 

Читайте також:

Скандал серед офіцерів елітної частини. Чому капітан подає до суду на командира полковника?

Українські полярники виклали зворушливі фото закоханих пінгвінів

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.

Коментарі (22)
  • Олена Білогрива

    Юні хлопчики йшли в Афган

    На чужу, не свою війну...

    Прочитала коментарі... здушили сльози...Племінника призвали до армії після першого курсу інституту...Перший рік - навчання, другий - Афганістан...

    Дітей кидали в м'ясорубку війни...
  • Олег Каськов

    "Орденом Бойового Червоного прапора нагороджували офіцерів"
    З якого це "розуму". "Бойовик" не відносився до "офіцерських" нагород.
  • Читач04

    і що хлопці там відвоювали?  час був такий - зрозуміло, політика радянього союзу була такою, що житя людини вартувало  меньше вбання на ній!  молоді  хлопці не прожили своє життя, не виконали людський обов'язок,  не народивши  дітей заради чого?  хлопці самі це зрозуміли?
  • Тарас Мельник

    Яке шанування совковому м'ясу, що поперлося в чужу країну вбивати?

    Тарас Мельник reply Тарас Мельник

    Богдан Бутенко Вибору НЕМАЄ тільки у  безпринципної мразі, що  поспішає виконувати злочинний наказ злочинного уряду країни, що  лякала  весь світ своїм їбанізмом, і дотепер лякає... Хєр я з ними одним народом назвуся, хоча й сам по матері  росіянин...

    Тарас Мельник reply Тарас Мельник

    І нєхєр тут бучу піднімати, нічим гордитися. Ті що гордятьься Афганом - совкові дебіли... Тим більше, що уносили звідтіля ноги з ганьбою, а вслід вам плювали... Розумнішати треба, хлопчики, а ви все в Танчики граєтеся...

    Тарас Мельник reply Тарас Мельник

    Вася Васич Я знаю 6 мов, і закордоном прожив пів життя з моїх 60, і мати моя покійна - росіянка і народився я на Уралі...  Але москаля і хохла-малороса я не полюблю ніколи...

    Вася Васич reply Тарас Мельник

    «Сколько языков ты знаешь — столько раз ты человек» (А. П. Чехов)

    Тарас Мельник reply Тарас Мельник

    Причому свідомо не пішов, аж сам воєнком додому з повісткою  приїздив на військоматівському ПАЗику...

    Тарас Мельник reply Тарас Мельник

    Дурень, не дурень, а я свого часу знайшов можливість не йти на цю блядську війну в Афган...

    Олег Каськов reply Тарас Мельник

    Тарас Мельник дурень?

    Тарас Мельник reply Тарас Мельник

    Дивує, що на Вінниччині ще стільки хохловиблядків залишилося...

    Тарас Мельник reply Тарас Мельник

    Ти що, мудачило, не зрозумів?

    Bodya Butenko reply Тарас Мельник

    Тарас Мельник у тебя чепуха постики на странице на русском ...

    Тарас Мельник reply Тарас Мельник

    Богдан Бутенко Українською мовою розмовляй, мудак...

    Bodya Butenko reply Тарас Мельник

    Тарас Мельник у них был выбор?) Это же была сверхпомойка или тюрьма или сдохнуть, весь выбор

keyboard_arrow_up