«Вчитель року-2019» працює з учнями з гаджетами, знімає фільми, танцює на дискотеках, водить авто…

Яна Коробкова дотепер не вірить у перемогу на конкурсі "Вчитель року-2019" "Я не з тих, хто все знає і все вміє"

Фінал всеукраїнського конкурсу «Вчитель року-2019» у номінації «Географія» відбувався у місті Ковель на Волині. На базі школи-ліцею №11змагалися 24 учасники, переможці обласних змагань. У фіналі залишилося 12 претендентів на перемогу. Завершальним етапом для них стало проведення відкритого уроку. Яна Коробкова працювала з восьмикласниками. Тільки напередодні познайомилася з ними. У класі – 22 учні. Приблизно у три рази більше, ніж у класах її рідної школи у її селі Хоньківці.

Початок уроку Коробкової здивував не тільки учнів, а й членів журі. Вчителька  попросила вихованців  піднятися з-за парт і стати у коло.  «Ви знаєте, що таке австралійський дощ? – запитала. - Давайте разом дізнаємося який він».

Шум «Австралійського дощу» і «хмарки»-помічниці

За словами вчительки, учні мали повторювати її рухи. Передаючи один одному, ніби естафету. Робити це доти, поки останній у колі не завершить вправу. Тоді вчителька пропонувала нову.

-В Австралії піднявся вітер, - говорила учням пані Яна, при цьому потираючи долоні. Хлопчики й дівчатка повторили жест. Здалося, вітер увірвався до класу.

Накрапання перших краплин вчителька відтворила клацанням середнього і великого пальців  обох  рук. Далі від ударів долонями по грудях,  виникло відчуття посилення дощу. Коли почали плескати долонями  по стегнах ніг, здалося, злива падає з неба. Град, бурю  відтворили тупанням ніг. Вщухання зливи – повільним клацанням пальців. Легке потирання долонь нагадувало тихий шелест вітру. Закінчила вправу підведенням очей і рук угору, до сонця. Здавалося, воно виглянуло з-за хмар.

-Усім бажаю сонячного настрою, мене звати Яна Сергіївна, я ваша нова вчителька, - повідомила пані Коробкова.

По виразу облич учнів було видно:  така форма знайомства їм сподобалася. Урок не випадково розпочався відтворенням дощу. Після декількох завдань, зокрема, з визначенням географічної широти і довготи, що його виконував біля інтерактивної дошки один з учнів, на екрані з’явилося зображення Австралії. Учні дізналися про клімат далекої країни. Відтак перейшли до вивчення кліматичної карти нашої держави.

Восьмикласники працювали з неабияким інтересом ще й тому, що виконували завдання з використанням «хмарних»  технологій. З допомогою смартфонів діставали з «хмарок» необхідну інформацію. Саме так працює Яна Коробкова  з учнями у рідній школі. Новинку привнесла і для «чужих» восьмикласників. Схоже, креатив сподобався не тільки учням. Неспрооста саме їй виставили найбільшу кількість балів. Втім, на перемогу вона аж ніяк не сподівалася. Зізнається, що це стало шоком для неї.

«Не занижуй самооцінку!»

Після перших трьох днів відбіркового туру (загалом конкурс тривав протягом восьми днів), Коробкова побачила своє прізвище у списку 12-ти фіналістів. Не вірила, що це їй вдасться. «Я навіть одягу не брала на таку кількість днів, розраховувала тільки на відбірко вий тур». Каже, тоді згадала  мамині слова: «Не занижуй самооцінку, донечко!»

Всі випробування, крім проведення уроків, відбувалися за принципом складання іспитів: дістаєш білет – дізнаєшся завдання, готуєшся і відповідаєш. Або ти знаєш предмет, або не знаєш.

-Мені дуже допомогли  заняття у Вінницькій академії неперервної освіти (ВАНО), - розповідає Яна Коробкова. – Багато нового почерпнула під час лекцій. Використала їх під час фіналу всеукраїнського конкурсу. Без сумніву, ті знання додали певну кількість переможних балів.

У ВАНО Коробкова здобуває ще одну спеціальність, споріднену з географією. Опановує фах еколога.

 «Може, моє прізвище загубилося?..»

Фінальні випробування пані Яна проходила в числі останніх. Потрапила в групу, яка виконувала завдання після усіх. Так було і в заключний  день конкурсу. На відзначення прийшла майже одразу після останнього іспиту. Скільки у неї на той час було балів, не знала.

-Першими вшанували лауреатів, - розповідає пані Яна. – Після кожного названого прізвища, чекала, коли почую своє. Час минав - мене не згадували. Всі лауреати піднялися на сцену, отримали свої відзнаки, а я все чекала. Перед оголошенням призерів, нерви були натягнуті, як струна.

Третє місце дісталося вчительці з Києва. Думаю, невже я на другому? Раптом промайнула ще одна думка: може, моє прізвище десь загубилося, буває ж таке. Напруження сягнуло апогею! Чую, оголошують:  «Друге місце виборов вчитель з Київської області…» А вже після його нагородження назвали мене.

Співрозмовниця каже, очікування настільки виснажило, що емоцій на вияв радості не залишилося

-Я не з тих, хто все знає і все вміє, тому шок від перемоги відчуваю дотепер, - щиро говорить пані Яна.

Втім,  колеги й учні по-іншому оцінюють педагога.

Учні її обожнюють

Після перемоги Яни Коробкової на конкурсі у школі бояться втратити талановитого педагога.

Такими думками поділилася з журналістом директор Хоньковецької школи Віта Григоришина.  Каже, розуміємо, що у Яни Сергіївни великий потенціал, її можуть запросити працювати в інші колективи. «Вона для нашої невеликої школи, як сонце для Всесвіту», - говорить керівник зазкладу.

За словами директора, завдяки вчительці географії, до них у школу приходять учні  з навколишніх шкіл. Щоправда, не на уроки. Хоча багатьом теж хотілося б працювати з гаджетами (у деяких школах взагалі забороняють брати телефони на урок – Авт.).

Директор уточнює, що вчителька Коробкова має талант педагога-організатора.  Неспроста є керівником районної Школи лідерства.  «На організовані нею позаурочні заходи збираються учні з інших шкіл, бо їм цікаво, - каже Віта Григоришина. – Перегляд фільмів під відкритим небом, квести, інформаційні ігри, конкурс «Парад зірок» - це ще не всі заходи, які проводить Яна Коробкова. Діти її обожнюють».

Торік учні Хоньковецької школи стали переможцями обласного конкурсу на кращий короткометражний фільм. Змагання організовував департамент інформації облдержадміністрації. Директор зазначає, що фільм зняли з допомогою… мобільного телефону. Звичайно, під керівництвом вчительки Коробкової.

-Бачили б ви, як Яна Сергіївна круто водить автомобіль! – каже один з учнів.

Уроки географії на англійській

Одна з новинок, яку Яна Коробкова запровадила у своїй школі, - уроки географії на англійській мові. Про це розповіла директор школи Віта Григоршина. За її словами, на іноземній вивчають окремі теми. Такі заняття Яна Коробкова проводить разом зі вчителькою англійської Людмилою Софійчук.

Новинка зацікавила учнів, особливо тих, хто мріє за час навчання у школі добре вивчити англійську. Такий експеримент уперше прододять у сільській школі.

 У вчителя у третьому поколінні золота медаль і червоний диплом

Яна Коробкова з династії педагогів. У школі вчителювала її бабуся, мати. Пані Яна не уявляла себе в іншій професії. Після закінчення школи із золотою медаллю вступила до Вінницького педуніверситету імені Коцюбинського. Теж отримала диплом магістра з відзнакою. Повернулася у рідну школу, бо дуже любить свої Хоньківці, чарівне село на березі Дністра. Протягом семи років навчає учнів.

Географію обрала, бо це, за її словами, весь світ.

Нині здобуває ступінь магістра екології. Каже, мабуть, вчитися буде й надалі, бо відчуває в цьому внутрішню потребу. Зізнається, що їй надзвичайно подобається працювати з дітьми, але страшенно не терпить паперової писанини. Стосовно хвилювання директора про можливе залишення школи, пані Яна відповіла так: «Даремно хвилюються, такого бажання у мене нема, принаймні зараз».

«Чого варта я діти без вас…»

У відеопрезентації на конкурс «Вчитель року-2019», підготовленій Яною Коробковою, звучать віршовані рядки, проникливі, щирі:

-Я щоранку заходжу у клас, На дитячих обличчях - усміх, Чого варта я діти без вас, Ви – натхнення моє і успіх.

За плечима минулі роки, Але й досвід прийшов з літами, Що я варта без вас, малюки, Я безмежно люблю вас, Я – з вами

Щоб любові вогонь не згас, Щоб віддать дітям серце й душу, Я щоранку заходжу в клас, Я – учитель, Я вчити мушу.