В області тисячі пам'яток історії та архітектури. Але дбати про них доводиться змушувати через суд

Михайло КУРДЮКОВ

На Вінниччині тисячі пам’яток історії та архітектури, але значна частина з них руйнується просто на очах. Державні програми не працюють, а власники й громади часто навіть не оформлюють обов’язкових охоронних договорів. Саме тому відповідальних все частіше змушують дбати про спадщину через суд.

У Вінницькій області зосереджено понад чотири тисячі пам’яток історії та архітектури. Це палаци, садиби, монастирі, парки, старовинні будівлі та цілі комплекси, що формують культурну мапу регіону.

Разом з тим чимало цих пам’яток перебувають у занедбаному стані. Значна частина потребує термінової реставрації, а багато з них — уже в аварійному. Державна програма «Велика реставрація», на яку в області покладали великі сподівання, так і не надала фінансування на відновлення жодного з об’єктів Вінниччини.

Тому ситуація залишається критичною: пам’ятки існують, але ресурсів на їх утримання майже немає. Окремі роботи виконуються, та вони не покривають навіть малої частини потреб. А через повномасштабне вторгнення взагалі складно спрогнозувати, навіть коли приблизно може з'явитися фінансування на ці об'єкти.

Відео дня

Місцеві ініціативи та програми ухвалюються, проте без системної підтримки на загальнодержавному рівні вони здебільшого залишаються точковими рішеннями. Через це ризик втрати унікальної архітектурної спадщини з кожним роком зростає.

Останніми роками на перші плани вийшла ще одна проблема — власники та громади часто навіть не оформлюють охоронних договорів на пам’ятки. А це обов’язкова вимога закону: такий документ визначає, хто відповідає за збереження будівлі, які правила її використання і що робити в разі аварійного стану.

Через ігнорування цього обов’язку прокуратура все частіше звертається до суду про притягнення власників до відповідальності.

Так, у січні 2025 року Верховний Суд зобов’язав власника прибуткового будинку на Соборній у Вінниці (відомого як «будинок Райхера») підписати охоронний договір. Будівлю роками використовували під комерційні потреби, але без жодних гарантій її збереження.

У Бершадській громаді прокуратура через суд добилася укладання такого ж договору на «Стражницю» XVII століття, що стояла без правового захисту.

А в Хмільнику днями зобов’язали міську раду підписати договір на палац Ксідо — архітектурну перлину національного значення, що десятиліттями руйнується.