«В и Д сидели на трубе»: Cобаче життя вінницьких безхатьків на теплотрасі

Їм доводиться виживати на вулиці, під час дощу, в спеку і в морози. Вони їдять, що доведеться, ходять в лахмітті, миються раз на місяць і час від часу запитують котра година. Вони бездомні, або як у нас прийнято їх називати — бомжі.

За сотню метрів від Центрального автовокзалу на теплих трубах живуть Дмитро і Володимир. Обом за 60 років. У кожного своя історія.
 

За десять метрів від них відчувається сморід і видніються розкидані пляшки, пакети, етикетки з-під харчів. За кілька метрів чути розмови застудженими низькими голосами. Один з них сидить. Другий, закутаний в кілька старих ковдр, вмостився на теплих трубах. Підійшовши ближче, вони перестають здаватися страшними. І цілком адекватно цікавляться, чи не знайдеться закурити.

На увімкнену камеру безхатьки не звертають уваги. Хто саме до них підійшов, їх теж мало цікавить. Вони готові розповісти про себе.

— Мене вся міліція знає, — розповідає Володимир. — Коли було сильно холодно вони говорили, «Борода, йди в пункт обігріву, а то замерзнеш». Пункт працював, люди продукти нам приносили. А потім намети закрили, тому що молоді (безхатьки) їжу на горілку міняли. Ось я сюди і втік.
 

Борода

Борода дістає з пакета напівпорожній тюбик з якимось соусом, щоб видавити і доїсти залишки, спльовує і знову робить теж саме. Його товариш розмовляє мало і час від часу звертається до перехожих, щоб попросити сигарету.

— Останні кілька тижнів ходити не можу. Ноги дуже болять, — розповідає Дмитро. — У туалет ходжу під себе, а їжу приносить Вовчик. Іноді кілька разів на день їм, а іноді по три дні ні крихти в рот не кладу.
 

Дмитро

Борода скаржиться, що вже не першу ніч його кусають клопи. Каже тіло свербить, що до крові роздряпувати доводиться.

— Але мені земляк грошей дав, я зараз у баню на Старе місто поїду. Вимитися хочу, навіть мило купив — хвалиться Володимир і знову спльовує на підлогу, де розкидані пляшки з-під настойки глоду. Але про «боярку» безхатьки розповідати не хочуть.
 

Вінничани, з якими сусідять безпритульні кажуть, що вже встигли до них звикнути. Мовляв зимують тут не перший рік.

— Вони ж такі самі люди як і ми, тільки опустились дуже, — розповідає вінничанин Борис. — Буває даю їм кілька гривень. Вони не шкодять, не злі, от лише антисанітарія повна. Ходять в туалет де попало. Коли хтось принесе їжу в скляній банці — їдять і тут же банку викидають під ноги. Поліція приходила, говорили з ними. Це питання потрібно піднімати. Потрібно показувати, що робиться в центрі міста.

Читайте також: 

• «Д забрали, В пропали»: На безхатька з теплотраси чекає нове життя 

Жінка, яка живе у будинку поряд розповідає, що безпритульних не двоє, а четверо.

— Ще двоє приходять сюди ночувати, — каже вона. — Я їх щоранку бачу. На трубах була теплоізоляція, але вони її пообдирали. Знайшли тут тихе місце недалеко від вокзалу. Влітку теж приходять сюди ночувати, за звичкою напевно.
 

За роз'ясненнями, що робити в таких випадках, ми звернулися до Департаменту соціальної політики.

— Ми співпрацюємо з кількома громадськими організаціями, які можуть запропонувати їм проживання, — каже начальник відділу організаційної роботи Ірина Малачевська. — Є будинок, де вони можуть жити, але їм доведеться трудитися. Ми можемо допомогти їм відновити документи, вирішити юридичні питання і запропонувати медичне обстеження. Але це в тому випадку, якщо вони самі цього захочуть.