Кінотеатр "Росія" був збудований наприкінці 60-х років. Його апаратура дозволяла показувати на той час широкоформатні фільми. Кінотеатр збирав повні зали. "Росія" вміщує в себе 1200 місць. Аби потрапити на вечірній сеанс, квитки глядачі купували ще вранці.
За словами громадського діяча, організатора численних культурно-мистецьких заходів Олександра Шемета, зараз коли в країні складна ситуація на відновлення кінотеатру держава навряд чи дасть кошти. Але є варіант, який може вирішити ситуацію. Громадські організації "Культурна самооборона" та "Мистецький сектор" готові допомогти у відновлені кінотеатру. Також були відправлені повідомлення у соціальні мережі із закликом допомогти.
Олександр Шемет вважає, що у відновленому закладі можна буде проводити різні виставки. У Вінниці є багато музикантів, які могли б збирати свої глядацькі аудиторії у "Росії". Також будуть проводитись кінофестивалі. Але це все лише пропозиції, що буде у "Росії" нікому не відомо, оскільки все залежить від самих вінничан. Тому, хто бажає допомогти, може приєднуватись до проекту.
Наразі власником кінотеатру є територіальна громада міста. Спочатку це приміщення орендувало підприємство "МА-КІ ЛТД". Але в 210 році міська рада передала приміщення в оренду ТОВ "Інтехдоксервіс". Зараз підприємство здає будівлю у суборенду.
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 16 від 16 квітня 2025
Читати номер
На поле Куликовом
Река раскинулась. Течет, грустит лениво
И моет берега.
Над скудной глиной желтого обрыва
В степи грустят стога.
О, Русь моя! Жена моя! До боли
Нам ясен долгий путь!
Наш путь — стрелой татарской древней воли
Пронзил нам грудь.
Наш путь — степной, наш путь — в тоске безбрежной,
В твоей тоске, о Русь!
И даже мглы — ночной и зарубежной —
Я не боюсь.
Пусть ночь. Домчимся. Озарим кострами
Степную даль.
В степном дыму блеснет святое знамя
И ханской сабли сталь...
И вечный бой! Покой нам только снится
Сквозь кровь и пыль...
Летит, летит степная кобылица
И мнет ковыль...
И нет конца! Мелькают версты, кручи...
Останови!
Идут, идут испуганные тучи,
Закат в крови!
Закат в крови! Из сердца кровь струится!
Плачь, сердце, плачь...
Покоя нет! Степная кобылица
Несется вскачь!
Грешить бесстыдно, непробудно,
Счёт потерять ночам и дням,
И, с головой от хмеля трудной,
Пройти сторонкой в божий храм.
Три раза преклониться долу,
Семь — осенить себя крестом,
Тайком к заплёванному полу
Горячим прикоснуться лбом.
Кладя в тарелку грошик медный,
Три, да ещё семь раз подряд
Поцеловать столетний, бедный
И зацелованный оклад.
А воротясь домой, обмерить
На тот же грош кого-нибудь,
И пса голодного от двери,
Икнув, ногою отпихнуть.
И под лампадой у иконы
Пить чай, отщёлкивая счёт,
Потом переслюнить купоны,
Пузатый отворив комод,
И на перины пуховые
В тяжёлом завалиться сне…
Да, и такой, моя Россия,
Ты всех краёв дороже мне.
26 августа 1914